Неділя, 01 вересня 2019 18:01

Крестовська Наталя. Підрив ДніпроГЕС та 81 млн українців. Як створюють історичні фейки

Крестовська Наталя, доктор юридичних наук (м. Одеса)
Крестовська Наталя. Підрив ДніпроГЕС та 81 млн українців. Як створюють історичні фейки

"Патріотизм не може грунтуватися на брехні".

Томаш Масарик.

Є думка, що у брехні - короткі ніжки. Але в історичної брехні, на жаль, дуже довгий медіа-хвіст. Міфи, вигадки, добросовісні омани щодо історії України заполонили соцмережі й подекуди потраплять у промови державних діячів, політичні документи, шкільні підручники. З сайту на сайт, з книги до книги крокують міфи про найпершу у світі конституцію, найкрасивіші у світі українські валюту, гімн, мову.... І нема тому ради.

Ця стаття присвячена способам виготовлення конструкцій фейк-хісторі та методології їх демонтажу. Спростування фейків, про які далі йтиметься, давно надано справжніми вченими-істориками, яких, на щастя, в країні все-таки набагато більше, ніж фальсифікаторів. Я всього лише систематизувала їх доробки.

Отже, як фальсифікують історію?

Спосіб 1. Повністю фальшується вихідний документ. Напевно, найзнаменитішими в цьому плані підробками є так звані Краледвірський та Зеленогірський рукописи, в якому викладено "відомості" про найдавнішу історію чехів. Якісно виготовлений на справжньому старому пергаменті чеськими просвітителями Ганкою та Ліндою, він аж до середини ХХ століття уводив в оману істориків (потрапив навіть до праць Льва Гумільова). В нашій історії такі підробки теж гуляють. Серед них, напевно, найзнаменитішою є так звана Велесова книга - дуже незграбна підробка середини ХХ століття. На кількох дерев'яних табличках (яких, утім ніхто не бачив, крім, звісно автора фейку) нібито було викладено факти з дохристиянської історії слов'янства.

Єдине існуюче фото 16 дошки Велесової книги. Видно, що це фото не дошки, а аркушу паперу, на який перенесено знаки з цієї дошки

Єдине існуюче фото 16 дошки Велесової книги. Видно, що це фото не дошки, а аркушу паперу, на який перенесено знаки з цієї дошки

 Спосіб 2. Умисно редагується документ у потрібному для публікатора дусі. Саме так з'явився на світ божий "наказ Жукова про виселення українців". Публікатор - кандидат історичних наук Василь Марочкін (думаю, що країна має знати імена не тільки героїв, але й антигероїв) умисно "обрізав" останній рядок з документу. А він такий: "Украинцы! Этот приказ находится в руках Германского Верховного Командования".

https://81412.livejournal.com/62105.html)" height="136" src="http://www.dsnews.ua/static/files/gallery_uploads/images/2019-08-29/%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D0%B8%D0%BD%D1%86%D1%8B.png" width="620" />

Зображення взято із дослідження про цей міф (https://81412.livejournal.com/62105.html)

До того ж, Марочкін, якого викривачі фейку нерідко плутають з відомим істориком Василем Марочком, не вказав, що документ являє собою німецький метелик (агітаційну листівку) і, відповідно, зберігається в Центральному державному архіві громадських об'єднань України (ЦДАГО України) саме в такому вигляді.

 

Нацистський агітаційний метелик (на звороті метелика у лівому нижньому куточку номер німецької фронтової друкарні, де його надрукували). ЦДАГО України, ф. 1, оп. 70, спр. 997, арк. 91-91зв.

Нацистський агітаційний метелик (на звороті метелика у лівому нижньому куточку номер німецької фронтової друкарні, де його надрукували). ЦДАГО України, ф. 1, оп. 70, спр. 997, арк. 91-91зв.

Цей фейк було миттєво викрито: уже за два тижні після публікації директор цього архіву Руслан Пиріг спростував наявність такого наказу і надрукував реальний документ.

Спосіб 3. Гра з перекладом документу та контекстом його створення. Саме така доля спіткала Конституцію Пилипа Орлика - дійсно визначну пам'ятку правової думки, але не реально діючий нормативно-правовий акт. В оригіналі назва є такою: "Договоры и Постановлεnѧ Правъ и волностεй войсковыхъ мεжи Яснε вεлможнымъ εго милостю паномъ Филиппомъ Орликомъ новоизбраннымъ Войска Zапорожского гεтманомъ, и мεжи εнεральними особами, полковниками и тымъ жε Войскомъ Zапорожскимъ сполною з обоихъ сторонъ обрадою утвεржεnnыε и при волной εлεкції формалною присягою ωт того жъ Яснε вεлможного гεтмана потверженnые року ωт Рождεства Христова αψί, м[εся]ца априля дня ε", а латиною "Pacta et Constitutiones legum libertatumque exercitus zaporoviensis". Думаю, тепер зрозуміло, звідки взявся міф про першу у світі конституцію. Додам лише, що в першій Речі Посполитій, до культури якої, зрозуміло, були так чи інакше причетні освічені українці, конституціями називали усі постанови сеймів. Наприклад, усім історикам добре відома Радомська конституція 1505 року "Nihil novi".

Читайте також: От вольностей до пактов Филиппа Орлика. Почему Великобритании оказалась не нужна Конституция

Спосіб 4. Вигадується факт, який поміщається до цілком достовірного контексту. Фактом, наприклад, була оборона Москви восени 1941 року. І героїзм, і реальні подвиги у ній мали місце. Але серед них було поміщено повністю вигаданий редакцією фронтової газети подвиг панфіловців біля роз'їзду Дубосєково. В наших українських реаліях до цілком достовірного контексту сталінщини поміщено факти "розстріляного з'їзду кобзарів", "33 розстріляних та 800 репресованих за бажання складати іспит українською, а не російською мовою харківських (або львівських, тут є варіанти фейку) студентів", "3000 українських дівчат, утоплених в колимських болотах, щоб не народжували бандерівців". Інколи автори вигадок доволі швидко ідентифікуються, як це було з авторами панфіловської історії або з автором історії про розстріляних студентів, інколи має місце так звана міська легенда, тобто поступове й колективне перетворення чуток на доведений факт. 

Фото, яким як правило ілюструються тексти про "розстріляний з'їзд кобзарів". Насправді це фотографія Празької школи бандуристів Василя Ємця. Зроблена у 1923 році у ательє Яна Непоумека Лангхмана. Вперше опублікована у книзі Василя Ємця "У золоте 50 річчя на службі Україні" (1961)

Фото, яким як правило ілюструються тексти про "розстріляний з'їзд кобзарів". Насправді це фотографія Празької школи бандуристів Василя Ємця. Зроблена у 1923 році у ательє Яна Непоумека Лангхмана. Вперше опублікована у книзі Василя Ємця "У золоте 50 річчя на службі Україні" (1961)

"Розстріляні студенти" з'явилися на світ 1966-го у статті письменника Дмитра Нитченка (який з повоєнних часів жив зовсім "недалеко" від описуваних подій - в австралійському Мельбурні), надрукованій в журналі "Визвольний шлях". Звісно, що жодних згадок про цю подію немає ні в архівах, ні у спогадах сучасників.

Спосіб 5. Перетворення художнього слова, тобто вигадки, на історичний факт. Спосіб, відомий здавна. Досить згадати написані Проспером Меріме "Пісні західних слов'ян", на які "купився" навіть Пушкін. А на фальшивого кельтського барда Оссіана (його поеми насправді написав цілком реальний Дж. Макферсон) половина літературної Європи молилась.

Зрозуміло, що цей спосіб особливо ефективним є за доби масових комунікацій. Чарівна сила митецького слова або, ще краще, відео або кіно, створює неправдиві уявлення і навіть хибні спомини про події. Хрестоматійний приклад - шедевр Ейзенштейна "Панцерник Потьомкін". Епізод з розстрілом матросів під брезентом є чистою вигадкою геніального режисера. Але до спогадів деяких потьомкінців брезент потрапив. І навіть у пам'ятнику повсталим увічнений.

Кадр з фільму Ейзенштейна "Панцерник Потьомкін"

Кадр з фільму Ейзенштейна "Панцерник Потьомкін"

"Утоплені на Колимі дівчата", про яких нічого не говорять дослідники та дослідниці ГУЛАГу, судячи з усього, є результатом перетворення чуток на привід для створення художнього твору (поеми Дмитра Шупти "Колимські дівчатка"), а він, своєю чергою став основою фейкового історичного "факту".

Спосіб 6. Реальний історичний факт домислюється вигадками у бажаному для фальсифікатора дусі. Такою виглядає розміщена сьогодні у багатьох інтернет-джерелах історія підриву греблі ДніпроГЕС у серпні 1941 року. Греблю дійсно підірвали, аби хоч якось затримати наступ німецьких військ на Лівобережну Україну (наскільки це мало ефект - інша справа). Задля зменшення обсягу неминучої повені з верхнього водосховища протягом кількох днів до підриву спускали воду з верхньої водойми. Підірвано було лише верхню частину греблі, а не її тіло. Зрозуміло, що негативні наслідки підриву греблі та повені були. Але НЕ було 30-метрової хвилі, яка нібито докотилась до Нікополя.

Розрахунки, зроблені гідротехніками, показують, що максимальна висота хвилі в районі голови острова Хортиці могла бути 1,5 метри, а швидкість підйому води була кілька сантиметрів на хвилину. Вся ця вода протягом максимум доби розійшлась по поймі та річках-припливах Дніпра. Зрозуміло й те, що були загиблі від повені. Але не 100 тис. осіб: стільки людей фізично не було у поймі Дніпра на той момент.

Спосіб 7. Некритичне сприйняття хибодруків. Найвідоміший - хибодрук у таблиці, де наведено дані про чисельність українців до Голодомору. Замість цифри 3 помилково надруковано 8. Так 31 млн українців перетворився на 81 млн. Цей хибодрук потрапив до однієї з промов президента Віктора Ющенка, який заявив, що протягом радянської доби число українців зменшилось удвічі (з 80 до 40 млн) 

Сторінка радянського посібника "На великой стройке" із хибодруком, який виділено та виправлено

Сторінка радянського посібника "На великой стройке" із хибодруком, який виділено та виправлено

 Абсолютно заслужено цей псевдофакт був висміяний тодішнім президентом Росії Дмитром Медвєдєвим. Що ще раз доводить: міфи прекрасно застосовуються супротивником в інформаційній війні проти України.

Читайте також: Емоції, сенсації і фейки. Комплекс жертви заважає нам осмислити Голодомор

Як протистояти фейкхісторі? Маю кілька корисних порад.

Порада 1. Попри те, що історія - наука гуманітарна, не забувати про закони природи. Вони для всіх однакові. Не може підрив 15 метрів греблі по 1/10 її довжини (130-160 метрів) створити 30-метрову хвилю. Створюється водоспад, а не цунамі.

Інший приклад: не може людина, лежачи на дні водойми, дихати через тростину (фейк, дуже поширений в байках про козаків). Тут, власне, кожен може перевірити на собі, але дуже обережно! Візьміть коктейльну соломину, ляжте у ванну і спробуйте подихати. Вдалось?

Порада 2. Слідуйте здоровому глузду. У поймах річок ніколи не будують села (кажу як дитина, яка зростала у річково-озерному краї). Адже неминучий підйом води навесні-влітку як мінімум підтопить село. Тому не могло бути численних втрат цивільного населення внаслідок підриву ДніпроГЕС. Це підтверджують і спогади старожилів Запоріжжя. Ось один з них: "Слышал в 60-е годы от старожила Запорожья (с. Вознесеновка) Максима Филипповича, свидетеля тех событий: "Вода піднялась, як у велику весняну повінь, коли не було ГЕС. Нижні хати у Вознесенівці не затопило, вода лише заходила у двори. Відступила вода за 6-8 годин, залишились тільки озерця і болота".

Порада 3. Слідуйте правилам послідовної відповіді на питання: "Що сталося? Де? Коли? Хто вчинив? Яким способом?", і тільки після того відповідайте на питання: "Які наслідки? Кому вигідно?". Проілюструємо на прикладі "розстріляного з'їзду кобзарів". Автори цього фейкового історичного конструкту плутаються і у відповідях на питання: "Де?", і у відповідях на питання: "Коли?", називаючи різні локації та дати. Це - точний маркер фейку.

Спробуйте поставити авторам колимського фейку відповіді на питання: "Де був той табір і те болото, де потопили 3000 українських дівчаток?". І додайте питання: "Як там опинились діти, бо на Колиму посилали людей для важкої праці, а не дітей?" Точної відповіді не буде.

Порада 4. Пам'ятайте, що при усній передачі інформації її початковий оригінальний зміст повністю втрачається на п'ятому реципієнтові інформації. Тому якщо факт викладено приблизно так: "Я це чув від дядька, знайомий якого спілкувався з особою, якій це розповів рідний брат", то спокійно можна не брати "факт" до уваги. До того ж, дуже багато залежить від способу постановки питання. Якщо воно містить у собі навіювання, то і відповідь, швидше за все, буде мати хибний характер.

Порада 5. Ґрунтуйтесь на першоджерелах з дотриманням правил зовнішньої та внутрішньої їх критики, а не їх авторській інтерпретації. Спробуйте, наприклад, знайти хоча би одне першоджерело щодо "розстріляного з'їзду кобзарів". Нема нічого, є лише переповідання.

Порада 6. Пам'ятайте, що будь-яка історична подія, в якій задіяно велику кількість людей, не може не залишити інформаційних слідів (вербальних чи невербальних). Принаймні події останнього століття майже усі документовані. І якщо йдеться про масову загибель людей, то точно мають бути й масові поховання. Де вони в історії про підрив ДніпроГЕС? Уявляєте, яку би поживу для нацистської пропаганди дали би ті 100 тис тіл?! Скільки було би фото могил, родичів загиблих тощо?!

Порада 7. Не бійтеся бути звинуваченим у відсутності патріотизму. Нагадаю золоті слова президента Чехословаччини Томаша Масарика: "Патріотизм не може ґрунтуватися на брехні". Так він відповів захисникам Краледвірського рукопису, які наполягали на тому, що заради піднесення національної ідеї можна й прибрехати. Багата, цікава, трагічна та велична, весела та сумна історія українського народу не заслуговує на перетворення на низку міфів та фейків.

Джерело: Деловая столица