Середа, 23 листопада 2011 00:00

Карта Сумського повіту [1917 рік]

Карту знайшов і реконструював член Національної Спілки краєзнавців України Микола Леонідович Охріменко

З початком 1917 р. в Сумському повіті надовго запанував хаос. Страшенні наслідки Першої світової війни, революції, перевороти призвели до погіршення економічного становища жителів і до їх духовного занепаду.

Люди часом не встигали проводжати одну владу і зустрічати іншу.

Карта сумського повіту [1917 рік]

Внаслідок революційних подій, які почалися в Петрограді у лютому 1917 р. і закінчились падінням самодержавства, по всій країні розпочалося створення нових органів влади, підконтрольних Тимчасовому уряду.

5 березня 1917 р. газета "Сумський вісник" повідомляла про відречення Миколи II, а вже 8 березня було надруковано наказ полковника Катасонова про обрання його начальником громадської охорони і збройних сил м. Суми.

Після проголошення Української Народної Республіки новостворена Центральна Рада розпочала теж створювати нові органи влади, в тому числі і в Сумському повіті.

За інформацією викладача Сумського педагогічного університету Михайла Манька, представником Центральної Ради у Сумах був відставний полковник російської армії Ф. Тесленко, який отримав мандат представника особисто від голови Української Центральної Ради Михайла Грушевського.

Крім органів Центральної Ради, у Сумах діяла міська Дума, очолювана землевласником Миколою Крамаренком, та Сумська міська рада. Обидва органи підтримували Центральну Раду.

Сумські меншовики та есери у новоствореній раді робітничих депутатів підтримували представника Тимчасового уряду. Але всі ці органи були противниками дій більшовиків. Це зовсім не завадило більшовикам після кількох невдалих спроб в січні 1918 р. взяти владу в Сумах.

Новостворений виконком Сумської ради 9 січня прийняв рішення про розпуск меншовицько-есерівського ревкому, Думи, закрив газету "Сумський вісник". У місті створили єдиний більшовицький орган влади — Сумську раду робітничих, солдатських та селянських депутатів на чолі з головою Павлюченком.

Майже на всіх цукрових заводах, складах, зерносховищах без будь-яких відшкодувань власникам, як експопріація у буржуазії, було забрано цукор, борошно, пшеницю і жито, а також пограбовано садиби багатьох заможних жителів м. Суми та інших поселень.

Після надзвичайних податків і продовольчих зборів у Сумах вже збирати було нічого, і акція збирання хліба була перенесена в села нинішньої Сумщини. В Сумському повіті почалися бунти, які жорстоко придушувалися червоними. На залізничній станції м. Суми були сконцентровані війська та створено штаб оборони військових підрозділів, якими керували К. Ворошилов та Я. Пархоменко.

 Після підписання у Бресті мирного договору УНР з Німеччиною розпочався спільний наступ територією України, і більшовики знову відступили. Наприкінці березня від них звільнили Роменський, Конотопський, Кролевецький, Глухівський і частково Путивльський, Сумський, Лебединський повіти. 1 квітня було зайнято Путивль і Ворожбу, а 5 квітня — Суми і Охтирку.

Після відновлення влади УНР життя поступово налагоджувалось, хоча присутність німецьких військ створила пізніше багато проблем. Не одержавши від Центральної Ради обіцяної винагороди, німці самі почали збирати продукти, чим знову викликали шквал невдоволення у населення.

Льотчики німецько-австро-угорського авіаційного підрозділу проживали на території кадетського корпусу, а аеродром був відразу за містом на місці нинішнього. Серед льотного складу в ескадрильї були і українці та чехи. Кілька льотчиків одружилися тоді із сумчанками.

6 березня 1918 р. було прийнято закон Центральної Ради про адміністративно-територіальний поділ України. За новим устроєм територія нашого краю поділялася на такі землі:

Посем’я, центр — Конотоп (Шостка, Глухів, Кролевець, С.-Буда);
Посулля, центр — Ромен (Глинськ, Гадяч, Лохвиця, Лубни);

Слобідщина, центр — Суми (Лебедин, Недригайлів, Білопілля, Охтирка, Богодухів). Але до широкого практичного втілення цього указу справа не дійшла. До речі, за часів Гетьманату Скоропадського до України було приєднано Буринь, Путивль, Миропілля, Суджу, Рильськ.

"Встановлення влади Директорії на території нашого краю відбувалося в умовах нового наступу більшовицьких військ", — говорить директор Державного архіву Сумської області Геннадій Іванущенко.— "Численні заклики нової влади до населення свідчать, що вона намагалася апелювати до громадянських почуттів людей та природного бажання спокою і захисту".

Однак, зовнішні обставини та внутрішня анархія швидко привели до зміни політичної ситуації. Скориставшись евакуацією німецьких військ, нову війну проти Української Народної Республіки починає більшовицька Росія.

Згодом край став свідком нової окупації. Відступала з кровопролитними боями Армія УНР, а разом з нею і надія на створення самостійної Української держави. Відступала ціла епоха боротьби і сподівань, щоб відродитися через 72 роки.

Прихід у 1919 р. білогвардійських військ призвів до білого терору проти соціально незаможних прошарків міста.

Тільки за перші сім днів, із 14 по 20 серпня 1919 р., після захоплення Сум, білогвардійці розстріляли в місті 26 осіб. Робили свої розстріли вони відкрито, імена всіх розстріляних білогвардійцями відомі, вони поховані на Центральному міському кладовищі.

При відступі Білої армії, яка в пам’яті сумчан залишилася "дроздовською дивізією", Суми залишило багато випускників кадетського корпусу, гімназій та реального училища, що були примусово мобілізовані чи добровільно вступили до Білої армії. Ті з них, що вижили, звістку про себе рідним змогли подати лише через десятиліття, аж у 1990-х рр.