Понеділок, 20 квітня 2020 14:47

Демиденко Надія. Перша вітчизняна школа бджільництва

Надія Демиденко, к.і.н., старший науковий співробітник, завідувач кафедри гуманітарних дисциплін Сумської філії Харківського Національного університету внутрішніх справ
Демиденко Надія. Перша вітчизняна школа бджільництва

     «Прежде познаний нужно образовывать взгляд  на явления и приобучать руки к делу»

( П.І.Прокопович )

Стаття присвячена діяльності першої у Російській імперії народної школи бджільництва, заснованій видатним вченим-практиком і педагогом П.І.Прокоповичем, що проіснувала з 1828 по 1879 рр. у Чернігівській губернії.

Постановка проблеми. Історія розвитку світової наукової думки у бджільництві  тісно пов’язана з іменем П.І.Прокоповича, який багато нового вніс у цю галузь: був поборником озеленення садиб та доріг фруктовими деревами, визначив засоби боротьби з найнебезпечнішою хворобою бджіл – гнильцем, вивчав ефективність медоносів і, нарешті, вперше у світі винайшов рамковий вулик, який дав можливість збирати чистий мед без домішок, не знищуючи крилатих трудівниць. Та не менш важливою є надзвичайно оригінальна, талановита педагогічна діяльність П.І.Прокоповича.

Актуальність публікації зумовлена, насамперед, великим громадським і науковим значенням вітчизняної  школи бджільництва, заснованої П.І.Прокоповичем, її впливом на подальший розвиток  світової бджолярської освіти і науки,  а також відсутністю цілісного дослідження про її діяльність.

          Аналіз останніх досліджень і публікацій  Серед сучасних дослідників педагогічної діяльності П.І.Прокоповича: М.Даниленко, Л.Раковський, О.Семенюк, В.Черемис, В.Задко, С.Половнікова, М.Яременко, С.Слєсарів, М.Гурець, С.Ільченко, В.Зуй, Б. Рудка,   В.Скуратівський, Т.Писаренко та ін. Всі автори визнають організацію навчального, виховного і трудового процесів у школі як таку, що може і повинна слугувати зразком для сьогоднішньої сільськогосподарської освіти. Але ця тема  вивчалась дослідниками лише фрагментарно.

Метою даної статті є здійснення комплексного дослідження діяльності бджолярської школи П.І.Прокоповича, заснованої в 1828 році. Мету можна здійснити, виконавши наступні завдання:

-  проаналізувати стан наукової розробки питання на основі  літературних   джерел,

- виявити невідомі широкому загалу факти науково-педагогічної та просвітницької діяльності П.І.Прокоповича на основі першоджерел і дати їм історико-наукову характеристику.

       Виклад основного матеріалу. Бажаючи передати свій багатющий, більш ніж 25-річний досвід з вивчення бджіл якомога ширшому колу людей, П.І.Прокопович, при підтримці Імператорського Московського товариства сільського господарства та сільськогосподарської промисловості і військового губернатора Малоросії князя Рєпніна, у своєму маєтку в с.Митченки Конотопського повіту Чернігівської губернії, поблизу Батурина відкрив першу в Російській імперії бджолярську школу. Школа запрацювала з 1827 року, розпочавши навчання для 20-и чоловік. Хоча офіційний дозвіл на її відкриття було отримано тільки через рік – у 1828 році.

Ця творча лабораторія П.І.Прокоповича представляла собою ціле підприємство в його господарстві. До нього входили приміщення для навчання, казарма для проживання учнів, велика майстерня з верстатами, кімната для роботи з медом, воскобійня, склад для зберігання меду, воску і рамок, п’ять зимівників, їдальня.

На урочистому відкритті школи було зачитано «Статут» школи та прийнята «Обітниця» учнів. Переглянувши «Статут», стає зрозумілим, що на перше місце в школі ставились моральні принципи: «Утримувати учнів так, щоб вони були морально добрими, виконували християнські звичаї і обряди; прищеплювати їм слухняність до хазяїна, старанність до роботи, до знань різних господарських справ і особливо, щоб вони були в усьому відвертими і щиро відданими…, викорінювали буд-який вид лукавства і хижацтва» [ 1 ].

В «Обітниці» учнів, зокрема, в Статті 4-й, вказувалось «Зобов’язуюсь трубки не палити, тютюну не нюхати, горілки не пити і не буду по вулиці волочитися, бо усе це є зайвим, непотрібним і поганим» [ 2 ].

Всі документи школи, що дійшли до сьогодення, свідчать про неперевершений педагогічний талант нашого земляка. У Прокоповича  був свій глибоко філософський підхід до системи навчання і освіти взагалі. «Прежде познаний нужно образовывать взгяд на явления и приобучать руки к делу» - переконливо говорив фундатор закладу [ 3 ].

Оскільки більша частина учнів була зовсім безграмотною (учнями Прокоповича були діти  селян - кріпаків), навчання починалось з опанування грамоти: вчились писати і рахувати. Родичі учнів приємно дивувались, коли ті через два місяці навчання присилали додому  власноруч написані листи. Такі успіхи в навчанні досягались, в першу чергу, завдячуючи застосуванню методики Ланкарстена, використовуючи яку Прокопович дозволяв найбільш успішним учням займатися з відстаючими. (Ланкастерські школи виникли в Англії на поч. Х1Х ст., в них здійснювалась система взаємного навчання, коли старші учні навчали молодших. В Росію ця система була завезена офіцерами-декабристами після поразки Наполеона ).

 В царській Росії не було подібної школи, в якій би всього за два роки безграмотного селянина вчили читання, письму і спеціальності.

 Член  Імператорського Московського товариства сільського господарства Незделюкін  звертав увагу на «разючі зміни в натурі і поведінці  учнів». Він послав на навчання «суперечливого за характером» юнака, а в школі Прокоповича той перетворився «у людину зразкової поведінки», став слухняним «привченим до порядку в усьому» [4].

В школі утверджувались найвищі моральні цінності – працелюбність, справедливість. Прокопович дивився на освіту очима просвітника і гуманіста. Добропорядність цінувалась ним вище за професійні якості [5].

В звіті про роботу «Школи» за 1830 рік її керівник  писав: «В школі один іншого…виправляє, удосконалює, будь-який прояв ворожнечі і озлобленості я всіма силами стараюсь між ними викорінити, а сію веселу доброзичливість між собою; запальні тут пом’якшуються і байдуже зобов’язані приймати жарти товаришів, а шибеники урівноважуються, пізнавши свою дурість, різнохарактерність навичок і їх дивацтва в короткий час врівноважуються; доброму надається повага, а поганому не дається ходу. Ось і є істинне життя моєї школи» [6].

Учням - початківцям керівник  наголошував, що ніяка недобра справа  не повинна мати місце в його школі, що пасічниками можуть бути лише особливі люди : розумні від природи, які б відрізнялися від інших добротою, кмітливістю, старанністю, невтомністю і природною схильністю до бджіл.

Головним предметом у школі було ж, звичайно, бджільництво, яке викладав сам П.І.Прокопович відповідно до пори року. Навчання проходило восени і взимку, коли люди були вільні від роботи на землі [7].

Предмети, які викладались у школі, Прокопович називав науками, а саме: «1.Наука про осінні й зимові роботи з бджолами; 2. Наука про різні види вуликів, їхні зручності й незручності та про найкращий втулковий вулик; 3. Наука про бджіл із зимівників» та ін. [8]

Спочатку кожний предмет пояснювався на словах, потім на практиці і, нарешті, надавали можливість самим вихованцям пояснити чи виконати все те, чому їх навчили.  Заняття  у класах продовжувались не більше однієї чи двох годин, після чого учні виконували якісь практичні роботи. Теоретичні заняття завжди чергувались з роботами по господарству: на пасіці, в садку. Керівник школи спостерігав, щоб учні весь час були чимось зайняті і не перебували в «праздности». Сучасники Прокоповича розповідали, що його учні все робили самі: і варили і пекли, як на Запорізькій  Січі.

У школі розглядались тогочасні новітні способи бджільництва і в той же час велика увага приділялась вивченню історії і системам бджільництва у єгиптян, греків, римлян, німців і французів. У школі досліджувалось все, що стосувалось життя бджіл: вулики, омшаники, медоносні рослини, годівля бджіл, їх лікування. Прокопович  стверджував, що види літання, сидіння і дзижчання бджіл описати неможливо. Їх треба показувати безпосередньо на пасіці біля вуликів і засвоювати у процесі практичного навчання. І тому Прокопович для занять школи  виділяє аж 1500 вуликів. Щоб вивчити рівень медоносності окремих рослин, у різних місцях встановлювались «контрольні вулики». Територія пасіки учнями засаджувалась рослинами з урахуванням їх медоносності так, щоб протягом всього літа бджоли мали з чого збирати нектар. Пасіка на 150 десятин була засаджена вербою, липою, кленом, малиною, агрусом, фіалками та іншими травами [9].

Про те на якому високому рівні проводились дослідження в його школі, свідчить ретельність підготовки і проведення кожного досліду. Для цього достатньо навести лише один приклад – проведення дослідження про пізнавання кількості меду, що з’їдалась бджолами за добу в різні пори року: «Для досліду було виділено 12 сімей бджіл і кожна з вуликом була поставлена на свої ваги. Зміни у вулику записувались кожну годину, при цьому позначався тиск атмосфери і температура повітря, а також стан погоди (вітер, дощ, інше). Для проведення цього досліду були виділені найздібніші учні – кріпосні Морозов і Каретников, яким була надана форма розграфлених листів, учні змінювались кожні три години…»[10].

Прокопович, навчаючи учнів із кріпосних селян переконувався, що «прості люди» дуже швидко з великою старанністю опановують невідомими для них знаннями. У  звіті до Міністерства  про діяльність школи за 1830 рік, він писав: «Між тим я чую вигуки: і є ж у нього бажання займатися з підлістю. Цим крикунам, котрі підносяться над людською природою, я відповідаю: моїм завданням є розповсюдження справжніх  знань про бджіл… Для розуміння цього необхідно навчити людей з того стану, яке надто несправедливо і образливо називають «підлим», підлими повинні вважатися  дармоїди, а не люди, які складають  багатство і силу держави» [11].

Дуже швидко школа набула доброї слави і учнів стали направляти з усіх регіонів Росії. Так, у 1838 році ( в десятий рік існування школи) в ній перебувало 74 учнів. Вони були направлені з губерній в такій кількості : з Вороніжської -3, Гроднянської – 1; Грузії – 1 ; Єкатеринославської - 1; Землі війська Донського - 2; Казанської – 1; Калужської - 1 ; Київської - 1; Курської -5; Московської – 2; Могилевської - 2; Нижньогородської -1; Оренбуржської  із башкирів - 12(!), Орловської – 3; Пензенської - 8, Полтавської – 7; Псковської – 3; Рязанської – 4; Смоленської – 3; Тамбовської – 5; Тверської – 1; Харківської - 2; Чернігівської – 5 [12].

Школа П.І.Прокоповича офіційно була підпорядкована Міністерству державних маєтностей, набір учнів відбувався виключно через міністерство. Відповідно до спеціальної інструкції Департаменту сільського господарства, кожного року в губернії країни розсилались квоти прийому юнаків до школи в залежності від стану бджільництва. Переваги надавались дітям-сиротам державних селян. При  цьому особлива увага зверталась на  «благонадійність» юнаків.   Вік учнів міг бути від 16 до 30 років. Дякуючи Прокоповичу бджільництво набрало державної ваги. Наприклад, з 1842 року учні його школи звільнялись на три роки від рекрутської повинності. Випускники, які працювали за фахом, виводились навіть з рекрутських списків [13].

Після закінчення навчання учні отримували «Свідоцтво Школи бджільництва», в 20-и пунктах якого переліковувались ті знання та навички, котрі набув учень за час навчання. Наприклад, 3-й пункт «Про прикмети» вказує за якими ознаками випускник школи може зрозуміти «стан благополуччя чи неблагополуччя сімейства, а саме: 1-е -  по польоту; 2-е - по рухах; 3-е – по дзижчанню; 4-е  по вигляду вощини і гнізда бджолиного; знає із дослідів всі засоби по виправленню неблагополуччя» [14].

Вихованці школи повертались додому після навчання не лише з теоретичними знаннями та практичними навичками, а й з насінням медоносних рослин – щоб було легше започаткувати власну справу. Два роки після закінчення Школи Прокопович не дозволяв своїм вихованцям навчати інших, поки вони не випробують все вивчене на власній практиці.  А згодом багато хто з випускників працював викладачами в школах садівництва та землеробства. Деякі з них  ставали  співробітниками газет та журналів, а дехто  навіть самостійно відкривав свої бджільницькі школи.

У тих випадках, коли випускники не влаштовувались за фахом, чи мали погану поведінку, вони вважалися  такими, що «не виправдали  надій Міністерства» і заносились до списків рекрутської черги, про що повідомлялось Департаменту.

Через місцеві органи влади Міністерство слідкувало за життям випускників і просило волосні правління підшуковувати роботу бджолярам  у приватних господарствах [15]. Багато хто з великою вдячністю відгукувався про високий рівень підготовки в школі Прокоповича. Так, в 1836 р. власник пасіки Коренєв писав про учня Прокоповича «Мій Воробйов, доглядаючи за бджолами, робив з ними чудеса…» [16].

Після смерті Прокоповича (1880 р.) школою опікувався  учень і відданий послідовник, а  за твердженнями деяких дослідників - і рідний син від громадянського шлюбу з кріпосною селянкою Ганною Боровиковою, Степан Великдан.

Відчуваючи фінансову скруту С.Великдан звертався, зокрема, до представників Губернських земських зборів з проханням матеріально підтримати цей навчальний заклад. Та збори  відхилили прохання,  представники земського управління мотивували  свою відмову тим, що «вони,  місцеві жителі, ніякої користі  в існуванні подібної школи не вбачають».  В Державному архіві Чернігівської області пощастило віднайти матеріали одного із земських зборів за 1874 рік. З болем читаються слова управляючого державним майном Чернігівської губернії - керівника зборів Рожновського, котрий, перелічивши всі заслуги школи, в кінці палкої промови на захист школи, сказав: «Я просив ще й тому, що ця школа являє собою  єдиний пам’ятник науки бджільництва в нашій вітчизні і що цей пам’ятник, панове,  на вашому  рідному  грунті…» [17].

Після раптової смерті С.Великдана Школа була закрита в 1879 році.  Як напише В.Різніченко: «Не дивлячись, одначе, на передчасну смерть, школа встигла виконати своє велике призначення  - покласти початок  осмисленому веденню у нас бджільництва…» [18].

Загалом школа проіснувала 53 роки ( 23 роки за її фундатора ), підготувавши понад півтори тисячі високопрофесійних спеціалістів для потреб вітчизняного сільського господарства.

Висновки Коротко узагальнюючи вищесказане можна зробити висновки про те, що ті засади, на яких базувалась підготовка фахівців у школі Прокоповича, а саме : висока мораль, гуманізм, патріотизм, бережливе ставлення до природи, тісне поєднання навчання з практикою, можуть і повинні слугувати прикладом  підготовки  сучасних українських фахівців сільського господарства. Прокопович уміло поєднував кращий тогочасний європейський досвід з вітчизняними освітянськими традиціями.  Безперечно ця тема заслуговує на подальше ґрунтовне вивчення.

                          Література:

  1. Об учреждении школы пчеловодства в селе Митченках близ Батурина.  // П.И.Прокопович. Избранные статьи по пчеловодству [Сост.Н.Ф.Федосов]. – М.: Государственное издательство сельскохозяйственной литературы, 1960. – С. 63-64.
  2. Об учреждении школы пчеловодства близ Батурина в Митченках. Обязательство (Обет) учеников // Земледельческий журнал. – 1828. - №24. – С.13.
  3. О пчеловодстве // П.И.Прокопович. Избранные статьи по пчеловодству [Сост.Н.Ф.Федосов]. – М. : Государственное издательство сельскохозяйственной литературы, 1960. – С.53.
  4. Раковський Л.Е. П.І.Прокопович – засновник окультуреного бджільництва на Чернігівщині // Проблеми історичного і географічного краєзнавства Чернігівщини: Збірник наукових праць. – Чернігів, 2002. - Вип.5. – С.29.
  1. Шабаршов И.А.Русское пчеловодство / И.А.Шабаршов. – М.: Агропромиздат, 1990. – С.156.
  2. Отчет за 1830 год по школе пчеловодства, учрежденной 1828года 1 ноября в Черниговской губернии близ местечка Батурина в селе Митченках, а ныне перенесенной в село Пальчики // П.И.Прокопович. Избранные статьи по пчеловодству [Сост.Н.Ф.Федосов]. - М.: Государственное издательсьво сельскохозяйственной литературы, 1960. – С.78.
  3. Зуй В. Петро Іванович Прокопович і його школа / В.Зуй // Пасіка. – 1995. - №7. - С.23.
  4. Историческое обозрение пчеловодства в имении П.И.Прокоповича // П.И.Прокопович. Избранные статьи по пчеловодству. [ Сост. Н.Ф.Федосов]. – М. : Государственное издательство сельскохозяйственной литературы, 1960. – С.238.
  5. Різниченко В. Петро Прокопович, отец украинского рационального пчеловодства. К столетию со времени изобретения первого разборного улья. / В.Різниченко. – СПб.,1915. - С.12.
  6. Петр Иванович Прокопович (1775-1850): всупительная статья // П.И.Прокопович. Избранные статьи по пчеловодству. [ Сост. Н.Ф.Федосов] . - М. : Государственное издательство сельскохозяйственной литературы, 1960. – С.27.
  7. Отчет за 1830 по школе пчеловодства, учрежденной 1828 года 1 ноября в Черниговской губернии близ местечка Батурина в селе Митченках, а ныне перенесенной в село Пальчики // П.И.Прокопович. Избранные статьи по пчеловодству. [ Сост. Н.Ф.Федосов. - М.: Государственное издательство сельскохозяйственной литературы, 1960. – С.78-79.
  8. Речь, произнесенная 1 ноября 1838 года по случаю десятилетия школы пчеловодства // П.И.Прокопович. Избранные статьи по пчеловодству. [ Cост. Н.Ф.Федосов ]. - М.: Государственное издательство сельскохозяйственной литературы, 1960. - С.173.
  9. Раковський Л.Е. П.І.Прокопович – засновник окультуреного бджільництва на Чернігівщині / Л.Е.Раковський // Проблеми історичного і географічного краєзнавства Чернігівщини : Збірник наукових праць. - Чернігів, 2002. – Вип. 5. – С. 30.
  10. Свидетельство Школы пчеловодства Черниговской губернии, Конотопского уезда, из состоящей в селе Пальчиках. – Конотопський історичний музей. – Інвентарний номер п/п – 84.
  11. Письмо Шаповаловскому Волостному правлению от 19 апреля 1851 г. с Борзенского Окружного Управления. – Державний архів Чернігівської області. – Ф.807 . –Оп.1. –Спр.412. – Арк.1.
  12. Яременко М. Перша школа бджільництва/ М.Яременко // Радянське село, 1975. - №20. – С. 4.
  13. О необходимости ассигнования для поддержания образцовой школы г. Великдана, бывшей школы Прокоповича, в Конотопском уезде // Журнал Очередного Черниговского Губернского земского собрания. – 1874. - №3. – С.21.
  14. Резниченко В. Петр Иванович Прокопович, отец украинского рационального пчеловодства. К столетию со времени изобретения первого разборного улья. / В. Резниченко. – К.: СПб, 1915. – С.6.

The article is devoted to the activity of the first in Russian Empire national school of apiculture which was be in existence from 1828 till 1879 in Chernigiv province which was founded by the famous practical scientist P.I. Prokopovich