Студентські революції в Україні мають давню традицію. Однією з них була «Революція на траві» в м. Суми. Хоча її рідко описують у наукових публікаціях, вона є однією з найважливіших подій в історії українських протестів, за нею відразу ж відбулася одна з найбільших соціальних революцій в Україні - «Помаранчева революція». У статті описана світова історія студентських протестів, потім, як підсумок, -  «Революція на траві». Важливою частиною статті є також часткові результати досліджень, проведених в українських університетах.

Стаття в журналі "Всесвіт" (15.07.1928) про перебування Павла Грабовського на засланні в м. Тобольськ.

На основі архівних матеріалів та зібраних авторкою свідчень очевидців досліджується вплив політики радянської влади в кінці 20-х – 30-х роках ХХ століття на традиційну культуру українців Роменщини. Розкриваються методи боротьби з «контрреволюційними елементами» серед церковнослужителів. Наводяться приклади залучення до антирелігійної пропаганди працівників науки та культури, а також членів Спілки войовничих безбожників для організації антирелігійних кутків, виставок, концертів, показу антирелігійних кінофільмів тощо. Через сувору заборону та покарання селяни святкували традиційні релігійні свята потайки та уникали роботи в ці дні у колгоспах…

В статті на основі польових матеріалів, зібраних автором, досліджується голодомор 1932 – 1933 р. в Роменському районі Сумської області. Показано становище селян краю в цей період, а також дії влади стосовно голодуючих. Особливу увагу приділено деформації традиційного народного харчування та замінникам їжі. Опубліковано: Етнічна історія народів Європи. К., 2010. Вип. 31. С. 24-33.

У структурі формотворчих чинників модерної української нації важливу роль відіграють культурницькі організації, через діяльність яких «будителі»-інтелігенція мобілізують народ на створення своєї справді національної культури й держави. Першими організаціями такого типу були товариства «Громади» (в Києві, Петербурзі, Харкові, Полтаві, Чернігові, Одесі). Після них, починаючи з 60-х рр. ХІХ ст., і в Західній Україні, і на Наддніпрянщині виникає ще ціла низка товариств: «Січі», «Соколи», Українські клуби, наукові товариства, сільські драматичні гуртки тощо. Завданням-максимум їх діяльності було: привнесення української ідеї у свідомість широких…

Весною 1920 року до Єгипту прибуло біля 4500 біженців з колишньої російської імперії. Три чверті з-поміж них були українцями або «малоросами» українського походження. Усіх поселено у пустельний наметовий табір в Тель-ель-Кебірі (залізнична станція між Каїром і Суецьким каналом) На початку 1921 року їх переміщено у колишній табір турецьких військово-полонених в Сіді Бішр. На узбережжі Середземного моря, в околиці Олександрії – міста, заснованого Олексанором Македонським. У 1922 році влада Єгипту майже усіх цих біженців вивезла до Болгарії. В російській історіографії цей…

Весною 1920 року до Єгипту прибуло біля 4500 біженців з колишньої російської імперії. Три чверті з-поміж них були українцями або «малоросами» українського походження. Усіх поселено у пустельний наметовий табір в Тель-ель-Кебірі (залізнична станція між Каїром і Суецьким каналом). Автор спогаду – інженер Григорій Божок (1890, Глухівщина – 1993, Австралія). Хорунжий 1-го Українського запасного полку в Одесі, підпоручник Армії УНР. Вояк "Карпатської Січі", один з командирів бою на Красному полі під Хустом. Переважна більшість героїв цієї книги - також вихідці з…

Стаття висвітлює збройну боротьбу за державність України на теренах Гадяцького повіту Полтавської губернії протягом 1920-1923 років. Предметом дослідження є отамани повстанських загонів Л. Христовий, Ф. Буховецький, О. Коваль, І. Крупський та В. Тяло. Зараз північна частина Гадяцького повіту - це Липоводолинський район Сумської області. Опубліковано: Краєзнавство. 2013. № 2. С. 76-85.

Микола Данько (псевдоніми Дмитро Гедзь, М. Славгородський, М. Михайлович, М. Михайленко, І. Станченко, 1926-1993) увійшов у літературно-художній та журналістсько-публіцистичний процеси наприкінці 50-х рр. ХХ ст. з плеядою літераторів, названих пізніше «шістдесятниками».

На основі архівних джерел вводяться до наукового обігу дані щодо перебігу подій на теренах Кролевеччини у період Української Держави 1918 р. Проаналізувавши документи, пов’язані з діяльністю повітового коменданта та начальника господарчої частини Кролевця, автор розширює локально-регіональний вектор дослідницьких робіт, присвячених Гетьманату Скоропадського – Української Держави 1918 р. Акцентована увага на наказах повітового коменданта, актах та телеграмах, що охоплюють період з травня до серпня 1918 року. Детального дослідження щодо історії Кролевецького району часів Української Держави у 1918 р. не проводилось. Ця розвідка, що стане першим кроком у…