Летів яструб через поле та й сів на стовп, закопаний посеред майдану нового козацького поселення. Так говорить одна з легенд про походження назви села. Минали роки, десятиліття, відколи тут у кінці XVII століття осіли перші вихідці з Правобережної України. Поступово втративши козацькі привілеї, вони перетворювалися на звичайних селян або наймитів строганівських економій, хутора Степного, села Овчарного та інших маєтків. Сіре, буденне життя і таке ж непримітне село.
Подібний переказ про захований прапор УНР я чув у нашому Лебедині. Там, на горищі однієї жінки зберігалася безцінна реліквія протягом 73 років. Заховані прапори... Це як закопані скарби Полуботка. Є вони насправді чи ні, але поки живе легенда – живе і віра в досягнення мети. Ці два прапори існували реально. І реальні люди переховували їх та про це писали. Автор цього спогаду – Леонід Полтава, був учасником підпілля ОУН(р) в часи німецької окупації на Роменщині Сумської області. Можливо і згаданий…
У совєтській історіографії й міфології картина нацистської окупації СССР представлена кількома доволі простими схемами. Зокрема стосовно комуністичного партизанського руху було висунуто низку постулатів, за рамки яких донедавна просто заборонялося виходити: — совєтські партизани мали всебічну підтримку мирного населення; — головна мета партизанського руху — боротьба з німцями, другим завданням був захист населення від терору та репресій ворогів; — матеріально й матеріяльно-технічно «народні месники» забезпечували себе за рахунок трофеїв, забраних у противника, при чому частину з них повертали місцевому населенню.
Досліджуваний період відомий як доба визвольних змагань. У цей час на території України існувало декілька державно-політичних режимів: Українська Центральна Рада, Українська Держава П. Скоропадського, Директорія УНР, ЗУНР, УСРР. Внутрішні протиріччя і зовнішньополітичні фактори не сприяли їх утвердженню, формуванню стратегії розвитку, стабілізації влади та її ефективному функціонуванню, але за кожного режиму значна увага приділялась функціонуванню банківських установ і правовому регулюванню банківської діяльності.
Він увірвався в Українську революцію яскравою, загадковою постаттю так само несподівано, як і зник. Принаймні, про це говорять відомі на даний час історичні джерела. На відміну від багатьох сучасників, які, вже перебуваючи на високих посадах, продовжували ідеологічні шукання та постійно, безперервно, а деякі й безнадійно «еволюціонували», він, здавалося, не мав такої потреби, адже, надзвичайно органічно поєднаний з народною стихією, ніколи не був «кабінетним» політиком. Саме відчуття тієї стихії й давало йому право виконувати найскладніші доручення, брати на себе всю відповідальність…
На замовлення петербурзького купецтва відомий російський слов'янофіл Іван Сергійович Аксаков (1823-1886) провів дослідження про можливості торгівлі на українських ярмарках. У цьому дослідженні детально описується і Введенський ярмарок у Сумах. Результвати своєї праці І. Аксаков подав у "Трудах имперского русского географического общества".
Науковими працями цієї людини користувалося багато видатних учених, письменників, діячів української культури. Його фундаментальні розвідки про Шевченка стали доброю базою для кількох серйозних видань та безлічі публікацій. Він є автором цілих томів наукових праць, досліджень-спогадів. Знаний у світових наукових колах, на жаль, він маловідомий на Батьківщині. Вперше я про нього дізнався... в Мюнхені 1999 року, коли навчався в Українському Вільному Університеті. На моє запитання про цю людину ректор УВУ проф. Леонід Рудницький відповів просто: «Так він же вчив мене рибу…
Хліборобська цивілізація в Україні налічує п’ять тисяч літ. Вона, очевидно-таки, найстаріша в Європі. Традиції хліборобства у нас не переривались, а продовжувались і розвивались. Їх носіями і хранителями в ХХ в. були, передусім, оті 200 тисяч родин, які радвлада оголосила куркульськими і з настанням 1930 р. товарняками з глухих станцій, як правило, уночі почала відправляти на засніжені простори російської Півночі і Сибіру. Українське хліборобство зазнало нищівного удару. Виселяли наймудріших і найпрацьовитіших.
  У статті простежується доля і творчий шлях українського поета і публіциста Миколи Данька, розкриваються мікроконтексти, з яких формувалися його світогляд та життєві принципи.
Голодомор-геноцид Українського народу 1932–1933 років був заздалегідь продуманою і ретельно спланованою акцією московського компартійного режиму. Така акція не мала жодного відношення до погодних умов, розмірів врожаю на колгоспних та одноосібних ланах, пошестей та інших привхідних факторів, на які залюбки посилаються російські історики та політики, а також ті, хто підспівує їм в Україні. Про це однозначно свідчить продумана стратегія репресивних заходів щодо українського селянства з метою створення нестерпних умов для життя.