Вівторок, 21 лютого 2012 00:00

Однороженко Олег. Козацька геральдика в Україні XVI-XVII ст.

Однороженко Олег, доктор історичних наук
Однороженко Олег. Козацька геральдика в Україні XVI-XVII ст.

Початки геральдики, як специфічно європейського явища, сягають епохи хрестових походів.

Саме в цей період розквіту рицарських турнірів та орденів, закутої в лати важкої кавалерії та закритих рицарських шоломів геральдика формується як цілісна система своєрідних, створених за певними правилами, знаків – гербів.

Найгрунтовнішою відмінністю геральдики від інших символічних систем є наявність в ній не лише суто ідейно-символічної, а й – в першу чергу – правової та суспільно-політичної складової.

В добу рицарської геральдики герб часто містив в собі не стільки певне символічне значення (скажімо, в т.зв. „геральдичних фігурах” – найдавніших за часом появи сюжетах геральдики – взагалі годі шукати будь-який символізм), скільки відзначав високий соціальний статус свого власника. Згодом, коли рицарські герби стали передаватися у спадок і перетворилися на родові герби, останні стали своєрідним зовнішнім оформленням феодальної системи, з її становими імунітетами, привілейованими верствами, своєрідною системою землеволодіння та виконання військової служби.

Герби, таким чином, вказували в першу чергу на приналежність до соціальної еліти, виступали універсальним засобом соціальної ідентифікації.

В добу рицарської геральдики герб часто містив в собі не стільки певне символічне значення (скажімо, в т.зв. „геральдичних фігурах” – найдавніших за часом появи сюжетах геральдики – взагалі годі шукати будь-який символізм), скільки відзначав високий соціальний статус свого власника. Згодом, коли рицарські герби стали передаватися у спадок і перетворилися на родові герби, останні стали своєрідним зовнішнім оформленням феодальної системи, з її становими імунітетами, привілейованими верствами, своєрідною системою землеволодіння та виконання військової служби.

Герби, таким чином, вказували в першу чергу на приналежність до соціальної еліти, виступали універсальним засобом соціальної ідентифікації.

У багатьох європейських мовах назва герба є похідною від слова “зброя” („arma”, „wappen” та ін.), що пов’язано з первісним виникненням гербів в рицарському середовищі, чим зумовлене також запозичення складових елементів герба (щит, шолом, намет та ін.) з військового побуту середньовіччя 1. Подібну генезу даного терміну бачимо також на слов’янському грунті, де в значенні герба вживано терміни – “оружие” та “клейнод” 2. Втім, найбільш розповсюдженим в слов’янських мовах є саме термін “герб”, який походить від німецького слова “erbe”, тобто “спадщина”, чим висловлено погляд на герб як на спадковий в певному роді знак, який передавався з покоління в покоління від батька до сина 3.

Початки українського (руського) герботворення, як і європейського в цілому, сягають ХІІ–ХІІІ ст., а на ХІV–XVI ст. припадає доба становлення та розквіту старо-української геральдики, яка в цілому розвивалася виразно іншими шляхами ніж в решті європейських країн. Основу старо-української (руської) геральдичної системи становили родові знаки, які виникли задовго до появи самої геральдики і лише згодом були оформлені в родові герби згідно з вимогами геральдики 4. Подібну практику бачимо й в інших європейських країнах, але якщо в Україні-Русі 90% гербів було створено на підставі старих родових знаків, то, скажімо, в Польщі подібних випадків налічувалося заледве чи 20% 5, в Німеччині – 5% 6, а в ін. країнах – і того менше.


Руські (старо-українськi) родові герби XIV – XVI ст.

Нова епоха в історії української геральдики пов’язана з виходом на історичну арену козацтва і формуванням ним нових політичних організмів та нового суспільно-політичного устрою на центрально-українських землях. Доба козацького герботворення розпочалася від кінця ХVІ ст. (з появою першого запорозького герба) і тривала до кінця ХVІІІ ст. (часу скасування рештків автономії козацьких державно-політичних організмів – Війська Запорозького (Гетьманщини), Війська Запорозького Низового (Запоріжжя), Слобідської України) 7.

Впродовж окресленого вище часу козацька геральдика набула рис яскраво своєрідної системи, що знайшло своє відображення як в зовнішньму оформленні козацьких гербів, так і в сфері їх суспільно-політичного значення, внутрішнього змісту та практичного застосування. Самобутність козацького герботворення впадала у вічі ще історикам ХІХ ст. і відтоді науковці незмінно повертаються до питання про причини самої появи такого несподіваного феномену як козацька геральдика, адже на відміну від інших європейських країн, геральдика яких в ранньомодерний період не зазнала суттєвих перетворень, а навпаки вступила в добу стагнації та занепаду, в Україні спостерігаємо бурхливий процес розквіту нових, небачених ще досі, геральдичних форм.

Пояснення цьому можна знайти лише взявши до уваги специфіку тогочасних соціальних процесів. Так, якщо в більшості країн Європи бачимо або консервацію старих соціальних форм або зміну старої аристократичної верхівки на еліту, що мала передусім економічне походження (буржуазія), то в Україні на зміну шляхті приходить інша, ще більш змілітаризована, елітна верства – козацька старшина, для якої геральдика стала тим самим чим вона була для середньовічного рицарства – однією з головних ознак високого соціального статусу, формою символічного висловлення власних суспільно-політичних амбіцій.

Разом з тим, варто відзначити, що козацька геральдика витворилася в умовах повної децентралізації процесу герботворення, за відсутності будь-яких регулюючих чинників, що докорінно відрізняє її від сучасного їй процесу герботворення в інших країнах Європи, який перебував під ретельним наглядом відповідних державних установ 8, що позбавляло ранньомодерну геральдику інших країн динаміки розвитку, безпосереднього зв’язку з суспільно-політичним життям, свіжості ідейного наповнення та виразного політичного спрямування. На тлі застиглих форм західно-європейського герботворення ранньо-модерного часу ще більшої виразності набуває динамічність козацької геральдики, яка напрочуд точно відбила в собі тогочасні суспільно-політичні та культурні особливості розвитку українського суспільства, його світоглядні та ідейно-політичні погляди.

Очевидно, козацька геральдика виросла не на порожньому грунті, адже їй передувала півтисячолітня традиція європейського герботворення загалом, і блискуча доба старо-української (руської) геральдики зокрема. Але в цьому і полягає суть феномену козацької геральдики, яка увібравшись в форми старої геральдичної традиції наповнила її цілком новим змістом. Козацька геральдика взяла від попередніх геральдичних систем – руської (старо-української) та річпосполитської (що на той час перебувала в процесі формування) в основному лише саму ідею герба (як засобу соціальної ідентифікації), до певної міри – зразки зовнішнього оформлення, і лише в незначній мірі внутрішнє наповнення (певні герби, окремі гербові фігури та ін.).

Звичайно, деякі зразки руського герботворення знайшли своє відображення в геральдиці козацької доби, але подібні приклади знаходимо лише в ділянці родової геральдики і до того ж бачимо ці герби в доволі трансформованому вигляді (під впливом річпосполитської та самої козацької геральдичної практики) 9. Дещо більший вплив козацька геральдика зазнала з боку річпосполитської геральдичної системи (яка почала формуватися на зламі XVI – ХVІІ ст. на основі польської геральдики з включенням численних компонентів руської, литовської, пруської та ін. геральдичних традицій) 10. Але і ці впливи обмежувалися в основному родовою геральдикою, а окрім того почали масово з’являтися лише від середини XVІII ст. коли на зміну соціально мобільній козацькій старшині остаточно приходить малоросійська шляхта як замкнена соціальна верства, що виразно повертається до річпосполитських суспільно-політичних ідеалів та інститутів 11, в тому числі й до річпосполитської геральдики.

Першою, відомою на сьогодні, пам’яткою козацького герботворення є герб Війська Запорозького Низового, зображення якого бачимо на печатці від 1592 року 12. Саме від цього герба і від цієї дати веде свій родовід козацька геральдика. Показово, що вже в цьому, першому, козацькому гербі виразно бачимо прообраз всієї системи козацької геральдики, яка з’явиться в усій своїй повноті невдовзі по-тому, з усіма її характерними рисами, сюжетами та ідеями.

Варто, втім, відзначити, що окремі випадки використання характерних для майбутньої козацької геральдики сюжетів бачимо також в родовій та міській геральдиці кін. XVI – поч. XVII ст. В зв’язку з чим варто назвати міські герби Корсуня від 1585 року 13, Медведівки – 1589 14, Чигирина 15, Лубен 16, Пирятина 17 та Мошнів 18 – 1592, Білої Церкви – 1620 року 19 та ін., родові герби любецьких 20 та красносільських бояр 21. Але на той час це були радше поодинокі випадки, що з’являлися на теренах козацького ареалу або в середовищі, що було соціально близьким до козацтва (покозачене міщанство, непривілейоване боярство).

Якщо до сер. XVII ст. зразки козацького герботворення з’являються лише спорадично, не творячи собою певного комплексу, то з початком Козацької революції починається швидкий процес творення козацької геральдичної системи, що зумовлено як виходом на історичну арену нової соціальної еліти – козацької старшини, так і докорінними суспільно-політичними зрушеннями в цілому. Таким чином, революційні процеси в суспільстві супроводжувалися аналогічними процесами і в сфері геральдики.

Від самого початку ідейно-символічну основу козацької геральдики становили сюжети мілітарного характеру, що є цілком закономірним з огляду на тогочасну скрайню мілітаризацію всіх сфер життя українського суспільства. Саме життя на Великому степовому кордоні, перманентні війни проти Ногайських орд, Кримського ханства та Османської імперії, участь козацьких військ у походах на Москву та Молдавію, повстання проти Речі Посполитої, а згодом і Руїна громадянської війни 2-ї пол. XVII ст., все це диктувало військовий триб життя, а разом з тим і знаходило своє відображення у зовнішніх формах, зокрема, в геральдиці.

Серед найістотніших ознак козацького герботворення, що найяскравіше вирізняє його з-посеред інших геральдичних систем, варто назвати наявність в більшості гербів козацької доби (причому, як в державних і родових, так і земельних та міських) зображення зброї або символів військової доблесті, мужності, шляхетності та перемоги. Козак-рицар, його звитяжна зброя та рицарські чесноти – ось центральна постать та основні сюжети козацької геральдики. Найрізноманітніші та незбагненні поєднання козацької зброї (часто в перехрещеному вигляді, що мало символізувати перемогу), з символами шляхетності (серце) та звитяги (зірка, півмісяць, хрест) можемо бачити практично на кожному козацькому гербі. Інші сюжети, якщо й були присутні в козацькому герботворенні, мали виразно другорядне значення, не раз виконуючи певні спеціальні функції, скажімо, політичної символіки.

Ця остання знайшла своє відображення в доволі значній кількості пам’яток козацького герботворення, особливо в сфері державної та земельної геральдики. Намагання в символічний спосіб висловити політичні погляди або претензії суспільно-політичного характеру були тим більш легкі для виконання, що козацька геральдика не знала жодних поважних регламентуючих перешкод. Тому не дивно, що політична символіка щільно супроводжувала козацьку геральдику на протязі всього її існування, набираючи не раз найнесподіванішого вигляду в окремих її пам’ятках.

Якщо говорити про зовнішнє оформлення козацької геральдики, то перше, що впадає у вічі, так це широке застосування в герботворенні козацької доби позащитових елементів повного герба. І якщо для родової геральдики подібна практика виглядає цілком закономірною, то наявність цих елементів у більшості міських та земельних гербів надає козацькій геральдиці своєрідності і в цій, суто формальній з першого погляду, площині. Звичайно, не можна також оминути увагою художню стилізацію козацьких гербів, більшість яких виконано в блискучому стилі козацького бароко.




Бароковий стиль в козацькій геральдиці: печатки міст Києва, Переяслава та Стародуба

Козацька геральдика, як за формою так і за змістом, по-за всяким сумнівом, являла собою щось цілком своєрідне в порівнянні з попередніми та існуючими на той час геральдичними системами, в тому числі й зі старо-українською (руською). З огляду на це можемо стверджувати, що історія української геральдичної традиції, являє собою унікальний феномен, коли одна нація (і то без будь-якого помітного впливу центральних державних установ) витворила дві геральдичні системи, кардинально відмінні як між собою, так і від традицій герботворення інших країн Європи. Дана обставина дає підстави говорити, що забуті світи руської та козацької геральдики є окрасою не лише української, але й загально-європейської культурно-історичної спадщини.

Державна геральдика

Початки козацького державотворення сягають 2-ї пол. XVІ ст. Кульмінаційним моментом цих процесів було заснування Запорoзької Січи, як політичного та військового центру всього низового козацтва. Відтоді Запоріжжя, чим далі то все більше, набуває обрисів державного організму з власною територією, урядом, адміністративною системою, верховним державним органом (Рада), політичним центром (Січ), правовою системою заснованою на звичаєвому праві, власною активною зовнішньою політикою 22.

Своєрідність суспільно-політичної організації Запоріжжя полягала в повній мілітаризації всіх сфер життя цього політичного утворення. Військо Запорозьке Низове являло собою рід військової держави, яка в своєму житті керувалася військовим правом. Запоріжжя в цілому, і Січ зокрема, були передусім військом. Відповідно до цього військові функції були не просто однією зі складових частин запорoзького суспільно-політичного устрою, але набували домінуючого виключного характеру. Подібний стан речей був об’єктивно зумовлений постійною військовою напругою, яка існувала на кордонах Запорoзької держави, особливо на їх південному відтинку. За умов, коли військовий елемент Запоріжжя або воював або готувався до війни колективно-військовий характер суспільно-політичного устрою був єдино можливий 23.

Все це в повній мірі знайшло своє відображення в запорозькій державній геральдиці. Вже на першій військовій печатці 1592 року бачимо, незмінне в подальшому, зображення козака з мушкетом, що являв собою символічний образ всього „Славного Запорозького Війська” та його мілітарної могутності. Запорозький герб, таким чином, репрезентував Запоріжжя перед зовнішнім світом як самостійний державно-політичний організм та самодостатню військову силу, виступаючи одним із зовнішніх атрибутів запорозької державності. Легендарна літописна традиція ХVІІІ ст. зв’язувала факт появи у запорoзького козацтва власного герба з проведеною у 1578 році польським королем Стефаном Баторієм реформою козацтва. Так, в Літописі гадяцького полковника Григорія Грабянки “Дѣйствія презѣльной ... брани” зазначено наступне: “А в лѣто 1576 за Стефана Баторія Короля Полского Козаки въ лучшій еще строй учиненни. Тойже Король, видя у Козаковъ мужество великое и зъ Татари на бранехъ, постави имъ Гетмана, присла имъ короговъ, бунчукъ и булаву, и на печати гербъ, рицарь зъ самопаломъ и на головѣ колпакъ перекривленній ...” 24.

Козацька традиція, з огляду на цілий ряд причин, була схильна до виразного перебільшення значення Баторієвої реформи в цілому, сприймаючи її ледве чи не як переломний момент в історії козацтва, чим вона, звичайно, не була, хоч і призвела до створення реєстрового козацького війська, а також спричинила, всупереч намірам свого автора, витворення у козацтва станової свідомості та швидке покозачення широких мас населення центрально-українських земель 25.

Надання герба верховною владою, в тогочасному суспільстві сприймалося як своєрідна перепустка в ряди привілейованої верхівки. А з огляду на те що герб, згідно з легендою, було надано всьому козацтву (показово, що в жодному з козацьких літописів не говориться про надання герба реєстровому козацтву, мова завжди йде про козацтво в цілому), то, зрозуміло, все воно автоматично одержувало б привілейований статус. Таким чином, легенда про надання герба ставала важливою складовою цілої традиції про реформу Баторія, на якій грунтувалися соціальні та політичні претензії козацтва.

Прив’язуючи появу запорозького герба саме до Баторієвої реформи козацька старшина намагалася в такий спосіб легітимізувати набуті силою козацької шаблі привілеї, які окреслювалися загальним поняттям – „козацькі вольності”. Саме герб, як зовнішній атрибут соціальної ідентифікації, як ознака привілейованого статусу, найбільше надавався до використання в якості засобу підтвердження цих козацьких претензій на вольності.

Баторієве надання, незважаючи на той ореол який воно одержало в пізнішій козацькій літописній традиції, було не більше ніж легендою. На це, зокрема, вказує цілий ряд обставин джерелознавчого характеру. По-перше – в самій “Постанові щодо низовців” від 16 вересня 1578 року немає жодної згадки про надання герба 26, натомість говориться про вручення реєстровим козакам великої королівської корогви, на якій, ймовірно, було зображено державний герб Речі Посполитої 27. Очевидно козацькі літописці просто розширили перелік наданих козакам клейнодів, оскільки крім печатки в їх описах фігурують бунчук і булава, які в “Постанові” також не згадані.

По-друге – не може не впадати у вічі той факт, що цей “наданий” герб використовувало нереєстрове козацтво. Печатками з цим гербом скріплювали свої підписи запорозькі гетьмани, в той час як реєстрове козацтво, як окрема військова структура, існувало здебільшо лише в теорії. До того ж на жодній із запорозьких печаток кінця ХVІ – першої половини ХVІІ ст. немає згадки королівського титулу 28, що було б логічним у разі надання запорозького герба річпосполитським урядом і використання його реєстровим військом. По-третє – слід мати на увазі, що влада Речі Посполитої в особі Стефана Баторія навряд чи мала намір підносити соціальний статус козацтва, зокрема, шляхом надання останньому герба. Цій владі йшлося про опанування і навіть знищення козацтва, тож на цьому тлі „гербові привілеї” виглядали б більше ніж дивними. Характерно, що в найдавнішій письмовій згадці про запорозький герб, у „Вѣршах на жалосный погребъ зацного рыцера Петра Конашевича Сагайдачного” від 1622 року, в яких також говорилося про надання цього герба польськими королями: „Кгды мензства запорозцwвъ крѡлеве дознали теды за гербъ такого имъ рыцера дали” 29, не конкретизується за якого саме короля відбулося це надання. Логічно було б припустити, що автор 1-ї чверті ХVІІ ст. мав би ліпше знати обставини надання ніж літописці ХVІІІ ст. Варто відзначити і той факт, що в найдавнішому козацькому літописі – „Літописі Самовидця” взагалі не згадано про надання герба польською владою 30.


Герб Війська Запорозького Низового 1622 року

Походження запорозького державного герба, з огляду на все вище сказане, безумовно слід шукати на місцевому грунті. За це промовляє, як зміст самого герба Війська Запорозького Низового, так і історія розвитку козацької геральдики в цілому. Важливо наголосити, що практично жодний з територіальних гербів, які з’явилися в період існування козацьких державно-політичних організмів, не був наданий верховною владою. Майже всі вони, як втім і більшість родових гербів, з’явилися безпосередньо з ініціативи своїх власників, які в такий спосіб намагалися обгрунтувати власні претензії на привілейований статус.

Очевидно, що перший козацький герб також не становив в цьому ряді виключення. Формування козацької державності за порогами в другій половині ХVІ ст. вимагало, поруч з іншим, зовнішнього вираження політичних прагнень нового державного організму, який ще не здобув зовнішнього визнання, але потребував цього. Впровадження практики використання державного герба, зокрема на печатці, свідчить про відкриту претензію на визнання Запоріжжя в якості окремої політичної сили.

Козацька революція 1648 року призвела до створення на більшій частині українських земель нової козацької держави – Війська Запорозького (Гетьманщини), яка перебрала на себе від Запорозької держави назву, систему державного устрою, військову організацію та державну символіку, зокрема герб. Військо Запорозьке Низове, яке дало поштовх до Визвольної війни, на певний час перетворилося на своєрідну автономну частину нового державного утворення, але вже в останні роки гетьманування Богдана Хмельницького Запоріжжя знову відігравало вповні самостійну політичну роль.

З огляду на використання старого запорозького герба новим політичним організмом, зорганізованим на „городовій” Україні, Запоріжжя змушене було внести певні корективи в зображення власного герба для запобігання використанню однакових гербів різними державними утвореннями. На Запоріжжі дану проблему вирішено шляхом додавання до старого запорозького герба зображення спису, що мало символізувати прикордонне розміщення Низової держави. В одному з літописів ХVІІІ ст. „Собраніи историческом”, знову з посиланням на Баторієву реформу, так представлено відмінності в зображеннях гербів двох козацьких державних утворень: „... король полскій Стефанъ Баторій, видя козаковъ противъ турковъ и татаръ толь славную храбрость и отвагу, привелъ ихъ въ лучшій порядокъ: гетмана имъ и старшину опредѣлилъ, знамя, булаву, бунчукъ и печать съ войсковимъ гербомъ пожаловалъ, то есть: стоить рицеръ, мушкетъ на правомъ плечѣ держащій, лѣвою ж рукою за бокъ свой держится, съ того жъ лѣвого боку шабля и рогъ (въ которомъ прежде козаки порохъ огнестрѣлній бивало носять), на головѣ колпакъ перекривленій ... Тогда жъ и запорожскимъ козакамъ учредилъ атамана, кошового и всѣ ихъ начали и таковие жъ войсковіе клейноти какъ и гетману пожаловалъ, токмо к печаты ихъ пред рицеромъ копье стоящое, воина бодрствующаго знаменующое, прибавилъ” 31.

Насправді, зображення спису, як одного з елементів запорозького державного герба, вперше з’являється на військовій печатці Запоріжжя щонайраніше в 60-і – 70-і р.р. ХVІІ ст. і відтоді незмінно присутнє на всіх видозмінах запорозького герба аж до часу самого занепаду Низової держави у 1775 році 32.

Більш складні перепитії супроводжували історію розвитку державної геральдики іншого козацького політичного утворення – Війська Запорозького (Гетьманщини). Владні інститути нового державного організму, осередком якого стали наддніпрянські землі, почали оформлюватися відразу після перших переможних битв козацького війська у 1648 році 33. В зв’язку з цим виникла необхідність в появі зовнішніх атрибутів державності, серед яких також герба і державної печатки. Закономірно, що новосторена держава Богдана Хмельницького запозичила всі ці атрибути від старої Низової держави, яка справила вирішальний вплив і на всі інші сфери життя Гетьманщини.

Герб Війська Запорозького від самих початків Козацької революції бачимо в широкому практичному застосуванні. Вже навесні 1648 року козака з самопалом було розміщено в полі військової печатки новоствореної Держави Богдана Хмельницького. А невдовзі по-тому державний герб виступає в якості оздоблення гетьманських портретів, клейнодів та особистих речей. Відтоді „рицар Войска Запорожсзкого” незмінно репрезентуватиме Козацьку Україну аж до самого занепаду гетьманства. Козацькі літописці XVIII ст. неодноразово звертали свою увагу на виразну політичну символіку „национального герба”. Чи не найяскравіше її зміст розкрито в літописі Григорія Грабянки, що починається з „Вѣршів на гербъ Малороссійскій”:

„Войска Запорожского воинъ знаменитій
Вооруженъ бодрствуетъ отчизну хранити,
Аще и враговъ, коихъ не зритъ предъ собою,
Обаче оружіе готово до бою.
Имать тѣмъ востающи супостати сильни,
Хотѣнія своего падоша омилни,
Ибо вhсть сей завчасу предварати злому,
Да въ порабощеніи не будеть нѣкому, -
Якоже дѣло бодра пастора суща
Воспятити къ стаду волка грядуща”
34.

Очевидно, з погляду політичної символіки образ козака на державному гербі мав відбивати військовий характер Української держави XVII – XVIII ст., а також провідну роль козацтва в політичному житті країни. Разом з тим, політична символіка знайшла своє відображення не лише в козацькому державному гербі в цілому, але й в окремих пам’ятках державної геральдики Війська Запорозького.

Так, на військових печатках гетьманів Івана Брюховецького та Михайла Ханенка поруч зі звичною фігурою козака з самопалом бачимо зображення спису (елемент державного герба Низового Війська), що мало вказувати на вирішальний вплив Запоріжжя при обранні на гетьманство названих вище запорозьких кандидатів 35. Військо Запорозьке Низове в подібний спосіб засвідчувало свій вагомий політичний вплив на Гетьманщину.



Печатки Війська Запорозького часів Івана Брюховецького та Михайла Ханенка

Іншим зразком політичної символіки є військова печатка Петра Суховієнка, який здобув гетьманську булаву за підтримки Кримського ханства, на ознаку чого хан Аділ-Гірей вручив Суховієнку дублікат ханської печатки, що мала зображення лука з двома стрілами. Вигляд нового герба був настільки незвичним, що це відразу привернуло увагу козацтва. Зокрема, дорошенківські козаки погрожували поламати суховієві лук і стріли своїми „старожитними мушкетами”, натякаючи в такий спосіб на складову частину державного герба Війська Запорозького – мушкет (самопал) 36.

В традиційний для всієї європейської геральдики спосіб представлено політичну символіку на державних печатках молдавського господаря Юрія Дуки, якого у 1681 році було проголошено гетьманом України під турецькою зверхністю. Об’єднання Правобережної частини Козацької держави з Молдавським князівством було представлено на господарсько-гетьманському гербі шляхом чотиридільного розтину щита: в першій та четвертій частинах подано геральдичні знаки Молдавії та Волощини, в другій частині вміщено один з варіантів державно-династичного герба молдавських господарів, в третій частині знаходиться зображення гетьманської булави, що мала репрезентувати українські землі в з’єднаному україно-молдавському державному гербі 37.

Але чи не найбільш яскравий вияв політичної символіки знаходимо на одній з державних печаток гетьмана Івана Скоропадського. 1714 року частина колишніх сподвижників гетьмана Івана Мазепи, які разом з ним опинилися поза межами України після полтавської катастрофи, повернулася на Батьківщину. В їх числі був генеральний писар Максимович, який привіз з собою в Україну стару державну печатку гетьмана Мазепи 38. Печатку, як небезпечний в політичному плані клейнод, було наказано негайно відправити до Москви, але перед тим, ймовірно, за таємним розпорядженням гетьмана і генеральної старшини, малюнок з цієї печатки було скопійовано і перенесено в цілості на нову державну печатку, яка мала замінити собою печатку Скоропадського 1708 року, яка за своєю іконографією нічим не нагадували старої печатки доби гетьмана Мазепи.

Якщо порівняти обидві печатки (Мазепи та Скоропадського від 1715 року), можна спостерігти вражаючу подібність в зображенні державних гербів на обох печатках, які співпадають, як в загальній іконографії, так і в дрібних елементах 39. Вертаючи до старої державної печатки Мазепи політична еліта Війська Запорозького тим самим висловлювала в прихованій формі свої політичні прагнення і сподівання, декларувала, знову ж таки в прихованій формі, незмінність курсу на повне унезалежнення Української держави, якого добивався гетьман Мазепа.

Розквіт козацького герботворення в сфері державної геральдики припадає на середину XVIII ст., коли згідно з ордером гетьмана Кирила Розумовського „Герб націи Малороссійской” став широко використовуватися в козацькому прапорництві. Бачимо „национальний герб” також в якості художнього оздоблення картин, географічних карт, різноманітних коштовних предметів, сторінок козацьких літописів.


Герб Війська Запорозького з літопису Григорія Грабянки

Зі скасуванням гетьманства у 1764 році ця блискуча доба українського державного герботворення раптово припиняється, а на зміну „гербу старожитному Земли Украинскои”„козаку з самопалом” приходить „герб Малороссіи”, автором якого був малоросійський генерал-губернатор Петро Румянцев. В остаточному варіанті цей останній герб Козацької автономії (що перебував у вжитку впродовж 1766–1782 років, тобто до часу остаточного скасування автономії та полково-сотенного устрою) мав наступний вигляд: „на золотой Императорской мантіи подъ Імператорскою короною вщиту Россійской Императорской гербъ то есть взолотомъ поле черной двоеглавной орелъ ... на груди онаго орла в щиту подъ княжескою короною изображены гербы пяти княженіи Малую Россію составляющихъ, а именно: 1) Гербъ Кіевской в голубомъ полѣ ангелъ въ серебряной одеждѣ въ правой рукѣ держащей серебряной мечъ, а лѣвой щитъ тогожъ металла. 2) Гербъ Черниговской в серебряномъ полѣ черный одноглавный орелъ съ золотою на головѣ короною съ носомъ и ногами золотымижъ держащей въ лѣвой ногѣ діагонально золотой крестъ. 3) Гербъ Переяславской, в красномъ полѣ серебряная башня о трехъ вверьху зубцахъ на зеленой землѣ стоящая. 4) Гербъ Новагорода Сѣверскаго, в красномъ же полh до половины щита происходящая золотая стhна чернымъ мурованная, о четырехъ зубцахъ; а 5) Гербъ Стародубской, в серебряномъ полѣ зеленой дубъ стоящей на зеленой же землѣ” 40.


Герб Малоросії 1766 року
Примітки:
  1. Buben M. Heraldika.- Praha, 1986.- С.26; Слейтер С. Геральдика. Иллюстрированная энциклопедия.- М., 2005.- С.50-51.
  2. Жефарович Х. Стематография.- София, 1986; Изображениj оружиj илирических. Стематографиja.- Нови Сад, 1961; Реєстр Війська Запорозького 1649 року.- К., 1995.
  3. Znamierowski A. Insygnia, symbole i herby polskie. Kompendium.- Warszawa, 2003.- C.27.
  4. Однороженко О. Князівські печатки Волині XV–XVII ст. // Збірник Харківського історико-філологічного товариства.- Нова серія.- Том X.- Харків, 2004.- С.289-306.
  5. Szymański J. Herbarz średniowiecznego rycerstwa polskiego.- Warszawa, 1993.
  6. Siebmacher J. Grosses und allgemeines Wappenbuch.- A: Geschichte der Heraldik.- Nürnberg, 1890.
  7. Однороженко О. Державна і земельна геральдика і сфрагістика Війська Запорізького. Дисертація ... кандидата історичних наук.- Харків, 2003.- C.7-8.
  8. Соболева Н. Российская городская и областная геральдика XVІII–XIХ веков.- М., 1981.- C.15.
  9. Лукомский В., Модзалевский В. Малороссийский гербовник.- СПб., 1912.
  10. Szymański J. Herbarz rycerstwa polskiego z XVI wieku.- Warszawa, 2001.
  11. Когут З. Російський централізм і українська автономія. Ліквідація Гетьманщини 1760 – 1830.- К., 1996.- С.39; Когут З. Коріння ідентичності. Студії з ранньомодерної та модерної історії України.- К., 2004.- C.50-52.
  12. Archiwum Głόwne Akt Dawnych w Warszawie, Extranea IX: Polen, n.59, vol.90.
  13. Центральний державний історичний архів України у місті Києві, ф.221, оп.1, спр.20, арк.1.
  14. Гречило А. Затверження гербів міст Правобережної України в 1791–1792 роках.- К.–Львів, 1997.- С.16.
  15. Архив Юго-Западной России.- Часть 5.- Том 1: Акты о городах. 1432–1798.- Киев, 1869.- С.87.
  16. Корпус магдебурзьких грамот українським містам.- К., 2000.- С.49.
  17. Архив Юго-Западной России.- Часть 7.- Том 3: Акты о заселении Юго-Западной России XVI – XVIII веков.- Киев, 1905.- С.299.
  18. Архив Юго-Западной России.- Часть 8.- Том 5: Акты об украинской администрации XVI – XVII веков.- Киев, 1910.- С.260.
  19. Гречило А. Українська міська геральдика.- К., 1998.- С.49; Савчук Ю. Українське міське прапорництво в історичній перспективі (нотатки з архівних та музейних студій) // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. Збірка наукових праць.- Число 4.- Частина 1.- К., 2000.- С.294.
  20. Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського Національної академії наук України, Інститут рукописів, ф.1, спр.52618.
  21. Archiwum Państwowe w Krakowie, Archiwum Książąt Sanguszków, Teka X.
  22. Слабченко М. Паланкова організація Запорізьких Вольностей // Праці Коміссії для виучування історії Західньо-Руського та Українського права.- Том VI.- К., 1929.- С.172; Слабченко М. Соціально-правова організація Січі Запорізької // Праці Коміссії для виучування історії Західньо-Руського та Українського права.- Том III.- К., 1927.- С.204-213.
  23. Слабченко М. Соціально-правова організація...- C.329.
  24. Дѣйствія презѣльной и отъ начала поляковъ крвавшой небывалой брани Богдана Хмелницкого, гетмана запорожского, съ поляки ... въ градѣ Гадячу, трудомъ Григорія Грабянки собранная ... Року 1710.- Кіевъ, 1854.- C.21-22.
  25. Грушевський М. Історія України-Руси.- Том VII.- К., 1996.- C.144-145, 152-160; Щербак В. Українське козацтво. Формування соціального стану. Друга половина ХV – середина ХVІІ ст.- К., 2000.- C.69-70.
  26. Żrόdła dziejowe.- Tom IX.- Warszawa, 1898.- C.206-207.
  27. Грушевський М. Історія України-Руси.- Том VII.- C.155.
  28. Однороженко О. Українські державні, земельні та міські печатки козацької доби (кінець ХVІ – ХVІІІ ст.).- Харків, 2003.- C.24.
  29. Вѣршѣ на жалосный погребъ зацного рыцера Петра Конашевича Сагайдачного.- Киев, 1622.
  30. Літопис Самовидця.- К., 1971.
  31. Собраніе историческое, изъ книгъ древняго писателя Александра Гвагнина и изъ старихъ рускихъ вѣрнихъ лѣтописей Абшитованнимъ полковимъ обознимъ Стефаномъ Василиевимъ синомъ Лукомскимъ сочиненное в малороссійскомъ городѣ Прилукѣ 1770 году // Летопись Самовидца.- Киев, 1878.- C.349-350.
  32. Однороженко О. Українські...- C.25-26.
  33. Однороженко О. Державна...- C.79-80.
  34. Дѣйствія презѣльной ... брани...- C.1-2.
  35. Крип’якевич І. З козацької сфрагістики // Записки Наукового товариства ім. Шевченка.- Том CXXIII–CXXIV.- Львів, 1917.- C.11-12; Нос С. Ряд универсалов оборонных, данных гетьманами мещанам города Чернигова // Черниговские губернские ведомости.- Чернигов, 1861.- C.92.
  36. Чухліб Т. Гетьмани Правобережної України в історії Центрально-Східної Європи (1663–1713).- К., 2004.- C.95; Акты относящиеся к истории Южной и Западной России, собранные и изданные Археографической комиссией.- Том VII.- СПб., 1880.- C.84, 154.
  37. AGAD, Zbiόr dokumentόw papierowych, Sygn.3973; Ситий І. Україно-молдавська печатка // Знак.- 1999.- Ч.18.- С.10.
  38. Дядиченко В. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця ХVІІ – початку ХVІІІ ст.- К., 1959.- C.182.
  39. Однороженко О. Українські...- C.184-185.
  40. О перемене прежней запорожской печати // Гербовед.- 1914.- №5.- C.74.
  41. Маслійчук В. „Шляхетськість” слобідсько-української козацької старшини другої половини ХVIІ – ХVIІІ століть (онмастика, геральдика, генеалогія) // Записки Наукового товариства ім. Шевченка.- Том СCXL.- Львів, 2000.- С.236-246; Когут З. Російський централізм...- С.39; Когут З. Коріння ідентичності...- C.46-61.
  42. Єремєєв І. Герби гетьманів України.- К., 1998.
  43. APK, Archiwum Książąt Sanguszków, Teka XXII, Plik 4.
  44. Реєстр Війська Запорозького 1649 року.- C.22.
  45. Запаско Я. Пам’ятки книжкового мистецтва. Українська рукописна книга.- Львів, 1995.- C.450.
  46. Дашкевич Я. Хмельникіана // Знак.- 1996.- Ч.11.- C.5.
  47. Сварник І. Герб Богдана Хмельницького // Клейноди.- Том I.- К.–Львів, 1991; Луценко А. Проблематика історії виникнення гетьманських гербів // Академія.- 1995.- Ч.2.
  48. Реєстр Війська Запорозького 1649 року.- C.22.
  49. Kojalowiecz W. Herbarz rycerstwa Wielkiego Księstwa Litewskiego.- Krakόw, 1897.
  50. Niesiecki K. Korona Polska.- Том I.- Lwów, 1728.
  51. Центральний державний історичний архів України у місті Львові, ф.132, оп.1, спр.365, арк.2 зв.; спр.366, арк.2 зв.; спр.367, арк.2 зв.; спр.368, арк.2 зв., 4 зв., 6 зв., 8 зв., 10 зв., 12 зв., 14 зв., 16 зв., 18 зв.
  52. ЦДІАК, ф.220, оп.1, спр.166, арк.1; Крип’якевич І. З козацької сфрагістики...- C.9-10.
  53. AGAD, Pap.42/81; Pap.42/82; Pap.42/98.
  54. Бантыш-Каменский Д. История Малой России.- Часть 1.- М., 1822.- Табл.
  55. Там же.- С.350.
  56. НБУ, ІР, ф.1, спр.50456; спр.50900.
  57. AGAD, Pap.42/77.
  58. Білецький П. Український портретний живопис.- К., 1969.- С.107.
  59. НБУ, ІР, ф.1, спр.55287; спр.56272.
  60. НБУ, ІР, ф.1, спр.52830; спр.52831; спр.56300; ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.155, арк.3; спр.168, арк.4; спр.376, арк.4.
  61. НБУ, ІР, ф.1, спр.53765; ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.19976, арк.15 зв., 100 зв.
  62. Володарі гетьманської булави.- К., 1995.- C.255.
  63. Діарій гетьмана Пилипа Орлика, опрацьований до друку Яном Токаржевським-Карашевичем.- Варшава, 1936.- C.36.
  64. НБУ, ІР, ф.1, спр.50803; спр.62058; ф.61, спр.1072, арк.1 зв.; ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.1184, арк.2.
  65. Малороссийский гербовник.- C.104.
  66. Niesiecki K. Herbarz Polski.- Том V.- Lipsk, 1840.- C.452.
  67. Jaworski S. Echo głosu wołającego na puszczy.- Czernichów, 1689; Kroll W. Heraldische Dichtung bei den Slaven. Mit einer Bibliographie zur Rezeption der Heraldik und Emblematik bei den Slaven (XVI – XVIII Jahrhundert) // Opera Slavica. Neue Folge.- Band VII.- Wiesbaden, 1986.- C.114.
  68. Малороссийский гербовник.- C.104.
  69. Грушевський М. Ілюстрована історія України.- К., 1992.- C.380.
  70. Там же.- С.387.
  71. Січинський В. Гравюри на честь Мазепи і гравіровані портрети гетьмана // Мазепа.- Том І.- Варшава, 1939.- С.145.
  72. Смаль-Стоцький Р. Санктуаріум Мазепи // Мазепа.- Том II.- Варшава, 1939.- С.36-37.
  73. Січинський В. Гравюри...- С.151.
  74. Величко С. Літопис.- Том II.- К., 1991.- C.345.
  75. Січинський В. Гравюри...- С.147.
  76. Siebmacher J. Grosses und allgemeines Wappenbuch. 1.3.3: Die Fürsten des Heiligen Römischen Reiches.- Nürnberg, 1887.- C.161.
  77. НБУ, ІР, ф.160, спр.704.
  78. Когут З. Російський централізм...- С.39; Когут З. Коріння ідентичності...- C.52.
  79. Обчислення на основі: Лукомский В., Модзалевский В. Малороссийский гербовник.- СПб., 1912; Ситий І. Козацькі печатки Гетьманщини (середина XVII–XVIII ст.). За матеріалами Чернігівського історичного музею ім. В.В.Тарновського. Дисертація ... кандидата історичних наук.- К., 2002; Ситий І. Печатки військових канцеляристів // Знак.- 2003.- Ч.29.- С.2-3; Ситий І. Печатки сотенної старшини, товаришів та канцеляристів // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. Збірка наукових праць.- Число 4.- Частина 1.- К., 2000.- С.214-260; та архівних матеріалів розшуканих автором.
  80. Липинський В. Україна на переломі. 1657–1659: Замітки до історії українського державного будівництва в ХVІІ столітті.- Відень, 1920.
  81. Малороссийский гербовник.- C.27.
  82. НБУ, ІР, ф.1, спр.52233; спр.52242.
  83. Ситий І. Печатки генеральної та полкової старшини // Родовід.- 1997.- Ч.15.- С.109.
  84. Болсуновский К. Сфрагистические и геральдические памятники Юго-Западного края.- Выпуск І.- Киев, 1899.- С.6-7.
  85. ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.616, арк.14.
  86. ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.1044, арк.19 зв.
  87. Малороссийский гербовник.- C.104.
  88. ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.6688, арк.6; спр.7059, арк.41 зв.
  89. НБУ, ІР, ф.1, спр.53367; спр.53369; спр.53374; ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.616, арк.11; спр.618, арк.65; спр.664, арк.3; спр.5002, арк.65, 93; спр.19976, арк.3 зв., 19 зв., 26 зв., 29 зв., 121 зв.
  90. НБУ, ІР, ф.1, спр.50475.
  91. Малороссийский гербовник.- C.55.
  92. Ситий І. Печатки сотенної старшини...- С.220.
  93. НБУ, ІР, ф.2, спр.13960-13964; ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.124, арк.4; спр.1290, арк.9 зв.; спр.16884, арк.4.
  94. Малороссийский гербовник.- C.107.
  95. НБУ, ІР, ф.1, спр.52632; спр.52640; ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.168, арк.3; спр.12913, арк.37 зв., 49; ф.108, оп.2, спр.1254, арк.35; спр.1559, арк.3.
  96. ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.190, арк.45 зв.
  97. НБУ, ІР, ф.2, спр.22665.
  98. Ситий І. Печатки генеральної та полкової старшини...- С.101, 109.
  99. НБУ, ІР, ф.1, спр.56243.
  100. Szymański J. Herbarz średniowiecznego rycerstwa polskiego.- Warszawa, 1993.
  101. Paprocki B. Gniazdo cnoty skąd herby rycerstwa sławnego Krόlestwa Polskiego, Wielkiego Księstwa Litewskiego, Ruskiego y inszych panstw początek swoy maia.- Krakόw, 1578; Paprocki B. Herby rycerstwa Polskiego.- Krakόw, 1584.
  102. Kojalowiecz W. Herbarz rycerstwa Wielkiego Księstwa Litewskiego.- Krakόw, 1897; Okolski S. Orbis Polonus.- Tomus I–III.- Cracoviae, 1641–1645; Niesiecki K. Korona Polska.- Тоm I–IV.- Lwów, 1728–1743; Niesiecki K. Herbarz Polski.- Том І–Х.- Lipsk, 1839–1845.
  103. ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.169, арк.4; спр.302, арк.3 зв.
  104. НБУ, ІР, ф.2, спр.14012.
  105. НБУ, ІР, ф.1, спр.56888; спр.56890.
  106. Малороссийский гербовник.- C.36.
  107. Ситий І. Печатки генеральної та полкової старшини...- С.101.
  108. ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.1387, арк.5 зв.
  109. НБУ, ІР, ф.1, спр.52273; спр.52294; спр.53329; ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.433, арк.17, 42; спр.506, арк.1, 2; спр.508, арк.6; спр.616, арк.84; спр.888, арк.19; спр.932, арк.7; спр.953, арк.5.
  110. НБУ, ІР, ф.1, спр.52221.
  111. НБУ, ІР, ф.1, спр.52650.
  112. НБУ, ІР, ф.1, спр.56874.
  113. НБУ, ІР, ф.1, спр.50853; спр.50960; спр.50962; ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.413, арк.5.
  114. Лукомский В., Модзалевский В. Малороссийский гербовник.- СПб., 1912.
  115. НБУ, ІР, ф.1, спр.56279; ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.126, арк.30, 32.
  116. НБУ, ІР, ф.2, спр.22039; ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.2789, арк.40; спр.2925, арк.6; спр.3419, арк.33; спр.3603, арк.10; спр.3792, арк.5; спр.3856, арк.13; спр.3884, арк.13; спр.4092, арк.6; спр.5116, арк.3; спр.5493, арк.4; спр.12377, арк.6.
  117. Niesiecki K. Korona Polska.- Тоm I.- Lwów, 1728.
  118. Niesiecki K. Herbarz Polski.- Том ІV.- Lipsk, 1840.- C.262
  119. Лукомский В., Модзалевский В. Малороссийский гербовник.- СПб., 1912.
  120. Інформація на основі „Малороссийского гербовника” та архівних розшуків.
  121. Те саме.
  122. Те саме.
  123. Cоловjев А. Постанак илирске хералдике и породица Охмућeвић // Гласник Скопского Наућного Друштва.- Књ12.- Скопље, 1928.
  124. Лукомский В. Что скрыто под замком в гербе Милорадовичей // Гербовед.- 1913.- №2.
  125. Інформація на основі „Малороссийского гербовника” та архівних розшуків.
  126. Багдасаров Р. Свастика: священній символ.- М., 2001; Рыбаков Б. Язычество Древней Руси.- М., 1988.
  127. Однороженко О. Територіальна геральдика Слобідської України козацької доби (друга половина ХVІІ – середина ХVІІІ ст.).- Харків, 2002.- C.56.
  128. Малороссийский гербовник.- C.24.
  129. Там же.- С.47.
  130. Там же.- С.100-101.
  131. Там же.- С.114.
  132. Там же.- С.140.
  133. ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.19973, арк.50.
  134. Малороссийский гербовник.- С.194.
  135. Однороженко О. Українські...- C.180-181.
  136. Codex epistolaris Vitoldi.- Krakόw, 1882.- n.35.
  137. НБУ, ІР, ф.61, спр.1101, арк.1 зв.; ЦДІАК, ф.220, оп.1, спр.126, арк.2.
  138. Kojalowiecz W. Herbarz rycerstwa Wielkiego Księstwa Litewskiego.- С.277.
  139. Wittyg W. Nieznana szlachta polska i jej herby.- Krakόw, 1908.- С.360.
  140. НБУ, ІР, ф.2, спр.20865.
  141. НБУ, ІР, ф.2, спр.13989.
  142. Ситий І. Печатки генеральної та полкової старшини...- С.106.
  143. НБУ, ІР, ф.2, спр.13981.
  144. Там же.
  145. Там же.
  146. ЦДІАК, ф.2218, оп.1, спр.3, арк.3.
  147. Там же.
  148. Ситий І. Печатки сотенної старшини...- С.229.
  149. ЦДІАК, ф.220, оп.1, спр.253, арк.1; ЦДІАЛ, ф.52, оп.3, спр.188, арк.1467.
  150. Малороссийский гербовник.- C.179.
  151. Маслійчук В. Козацька старшина Cлобідських полків другої половини ХVІІ – першої третини ХVІІІ ст. Дисертація ... кандидата історичних наук.- Харків, 2001; Маслійчук В. Козацька старшина Слобідських полків другої половини ХVІІ – першої третини ХVІІІ ст.- Харків, 2003; Маслійчук В. Козацька старшина Харківського слобідського полку 1654 – 1706 років.- Харків, 1999.
  152. Маслійчук В. „Шляхетськість”...- С.239-244.
  153. Там же.- С.237-238.
  154. Лукомский Г. Старинные усадьбы Харьковской губернии.- Пг., 1917.- Табл.
  155. Общий гербовник дворянских родов Всероссийской империи.- Часть V.- СПб., 1799.- C.118.
  156. Степовик Д. Українська графіка ХVІ – ХVІІІ ст.- К., 1982.- C.220.
  157. Однороженко О. Територіальна геральдика Слобідської України...- C.12.
  158. Общий гербовник дворянских родов Всероссийской империи.- Часть VI.- СПб., 1799.- C.110.
  159. Винклер П. Русская геральдика.- Выпуск III.- СПб., 1894.- C.140.
  160. ЦДІАК, ф.1721, оп.1, спр.13, арк.39, 43, 49, 50, 58.
  161. Малороссийский гербовник.- C.73.
  162. Намогильна плита Григоія Квітки-Овнов’яненка.
  163. ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.7929, арк.3 зв.
  164. Niesiecki K. Korona Polska.- Тоm II.- Lwów, 1733.- C.741.
  165. Смоленський В. Символіка Переяславщини та Слобожанщини // Пам’ятки України.- 1991.- №3.- C.52.
  166. Общий гербовник дворянских родов Всероссийской империи.- Часть X.- СПб., 1836.- C.112; Винклер П. Русская геральдика.- Выпуск III.- C.161.
  167. Багалій Д. Історія Слобідської України.- Харків, 1993.- C.59.
  168. Niesiecki K. Korona Polska.- Тоm IV.- Lwów, 1743.- C.633.
  169. Ornowski I. Bogaty wirydarz.- Kijów, 1705.- C.1.
  170. Багалей Д., Миллер Д. История города Харькова за 250 лет его существования (1655-1905).- Том I: XVII–XVIII века.- Харьков, 1993.- C.557.
  171. Ornowski I. Bogaty wirydarz.- C.4, 50, 98.
  172. Kojalowiecz W. Herbarz rycerstwa Wielkiego Księstwa Litewskiego.- C.4-6; Цітоў А. Сфрагістыка і геральдыка Беларусі.- Мінск, 1999.- C.90-91.
  173. Полное собрание русских летописей.- Том XVI.- М., 1889; Том XVII.- М., 1907; Том XXXII.- М., 1975; Том XXXV.- М., 1980.
  174. ПСРЛ.- Том XXXV.- С.145.
  175. Kronika Polska Marcina Bielskiego nowo przez Joachima Bielskiego syna jego wydana.- Kraków, 1597.
  176. Gwagnin A. Sarmatiae europeae descriptio.- Cracoviae, 1578; Gwagnin A. Kronika Sarmacyey europejskiej.- Kraków, 1611.
  177. Kojalowiecz W. Herbarz rycerstwa Wielkiego Księstwa Litewskiego.- C.2.
  178. Там же.- С.90.
  179. Слабченко М. Соціально-правова організація Січі Запорізької // Праці Коміссії для виучування історії Західньо-Руського та Українського права.- Том III.- К., 1927.
  180. ЦДІАК, ф.229, оп.1, спр.227, арк.205 зв.; спр.228, арк.30 зв., 31 зв., 35 зв., 51 зв.
  181. ЦДІАК, ф.229, оп.1, спр.21, арк.153 зв., 159 зв.
  182. ЦДІАК, ф.229, оп.1, спр.228, арк.21 зв.
  183. ЦДІАК, ф.229, оп.1, спр.248, арк.12 зв., 86 зв., 98 зв., 100 зв.
  184. Паталах О. До питання про герб Костя Гордієнка // Четверта наукова геральдична конференція.- Львів, 1994.- C.59-60.
  185. Znamierowski A. Herbarz rodowy. Kompendium.- Warszawa, 2004.- C.136.
  186. Однороженко О. Українські...- C.180-181.
  187. Niesiecki K. Herbarz Polski.- Том VI.- C.559.
  188. НБУ, ІР, ф.1, спр.50449; спр.50469; ЦДІАК, ф.2218, оп.1, спр.3, арк.2 зв.
  189. Альбовский Е. Харьковские казаки. Вторая половина XVII века.- СПб.,1914.- C.127.
  190. Дядиченко В. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця ХVІІ – початку ХVІІІ ст.- К., 1959.
  191. Слабченко М. Малороссийский полк в административном отношении.- Одесса, 1909.- C.92.
  192. Крип’якевич І. З пограничної українсько-російської переписки // Записки Наукового товариства ім.Шевченка.- Том CL.- Львів, 1928.- C.91.
  193. НБУ, ІР, ф.61, спр.751; спр.1143; ф.136, спр.51; ф.160, спр.714; ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.106, арк.3.
  194. Слабченко М. Малороссийский полк...- C.99.
  195. Там же.- С.300.
  196. НБУ, ІР, ф.137, спр.51.
  197. Права за якими судиться малоросійський народ. 1743.- К., 1997.- C.99.
  198. ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.1034, арк.3 зв.; спр.1407, арк.6, 7.
  199. ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.16660, арк.3 зв.
  200. ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.3764, арк.8 зв., 10 зв.; спр.3794, арк.6 зв.; спр.4386, арк.3;
  201. спр.4562, арк.12; спр.4810, арк.29; спр.4939, арк.59; спр.4989, арк.7. ЦДІАК, ф.59, оп.1, спр.654, арк.287; спр.699, арк.111.
  202. ЦДІАК, ф.64, оп.1, спр.207, арк.2 зв.; спр.355, арк.9 зв.; спр.358, арк.3 зв.; спр.372, арк.14.
  203. ЦДІАК, ф.98, оп.2, спр.270, арк.22, 388; спр.333, арк.300; спр.336, арк.36.
  204. Слабченко М. Малороссийский полк...- C.307.
  205. Однороженко О. Українські...- C.191-214.
  206. Савчук Ю. Українське міське прапорництво в історичній перспективі (нотатки з архівних та музейних студій) // Спеціальні історичні дисципліни: питання теорії та методики. Збірка наукових праць.- Число 4.- Частина 1.- К., 2000.- С.261-299.
  207. ЦДІАК, ф.269, оп.1, спр.1723, арк.4.
  208. ЦДІАК, ф.51, оп.1, спр.1825, арк.5.
  209. ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.9780.
  210. Однороженко О. Державна і земельна геральдика і сфрагістика Війська Запорізького.- C.127-128.
  211. ЦДІАК, ф.98, оп.2, спр.270, арк.386 зв., 433 зв., 464 зв., 500 зв.; спр.307, арк.137
  212. зв. Малороссийский гербовник.- C.104.
  213. НБУ, ІР, ф.137, спр.6, арк.3; ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.1108, арк.41, 45; спр.19973, арк.198, 200; ф.98, оп.1, спр.49, арк.116, 146; оп.2, спр.307, арк.139; спр.333, арк.194.
  214. Слабченко М. Паланкова організація...- C.206-208.
  215. Рыбаков Б. Язычество Древней Руси.- C.575.
  216. Там же.- С.576.
  217. ЦДІАК, ф.229, оп.1, спр.236, арк.12 зв., 14 зв.; спр.238, арк.18 зв., 72 зв., 84 зв.
  218. ЦДІАК, ф.64, оп.1, спр.421, арк.15 зв.
  219. Рыбаков Б. Язычество Древней Руси.- C.575-576.
  220. Kochowski W. Historya panowania Jana Kazimierza.- Tom 1.- Poznań, 1840; Twardowski S. Wojna domowa.- Calissii, 1681.
  221. Дашкевич Я. Армянские общественные печати на Украине (XVI – XVIII веков) // Вестник Матенадарана.- Выпуск XI.- Ереван, 1974; Дашкевич Я. Армянские частные печати на Украине (XIV – XVIII веков) // Вестник Матенадарана.- Выпуск XIII.- Ереван, 1980; Дашкевич Я. Емблематика та символіка вірменів України ХІV – ХVІІІ століть // Записки Наукового товариства ім. Шевченка.- Праці Комісії спеціальних (допоміжних) історичних дисциплін.- Том CCXXXI.- Львів, 1996.- С.258-277; Дашкевич Я. К средневековой сфрагистике армян Украины // Вестник Матенадарана.- Выпуск XV.- Ереван, 1986; Дашкевич Я. Кам’янець-Подільський ХVІ – ХVІІІ ст.: місто трьох гербів // Міста та містечка в гербах, прапорах і печатках.- Львів, 2003.- С.75-94; Токарев С. Религия в истории народов мира.- М., 1986.- C.486.
  222. Альбовский Е. Харьковские казаки.- C.127.
  223. Однороженко О. Українські...- C.153-156.
  224. Багалій Д. Історія Слобідської України.- Харків, 1993.- C.84; Маслійчук В. Козацька старшина Cлобідських полків другої половини ХVІІ – першої третини ХVІІІ ст. Дисертація кандидата історичних наук.- Харків, 2001.- C.183.
  225. “О учинении в слободские полки и регулярные роты на знамена гербов” // Гербовед.- 1914.- №6-7.- C.98.
  226. ЦДІАК, ф.1725, оп.1, спр.28, арк.16-20.
  227. “О учинении...”.- C.100.
  228. Там же.- C.90-96.
  229. Іванов В. Прапори слобідських полків // Юбілейний збірник на пошану академіка Дмитра Йвановича Багалія з нагоди сімедесятої річниці життя та п’ятидесятих роковин наукової діяльності.- К., 1927.- C.747.
  230. “О учинении...”.- C.106.
  231. Однороженко О. Українські...- C.153-155.
  232. Гусев А. Харьков – его прошлое и настоящее.- Харьков, 1902.- C.11.
  233. Гошко Т. Проблеми надання магдебургського права містам України (історіографія питання) // Актуальні проблеми розвитку міст та міського самоврядування (історія і сучасність).- Рівне, 1993.- С.4.
  234. Багалій Д. Магдебурське право на Лівобічній Україні // Розвідки про міста та міщанство на Україні-Руси в ХV – ХVІІІ ст.- Часть II.- Львів, 1904.- C.415.
  235. Слабченко М. Малороссийский полк.- C.130.
  236. Там же.- C.130.
  237. Кистяковский А. Права, по которым судится малороссийский народ.- Киев, 1879; Права за якими судиться малоросійський народ. 1743.- К., 1997; Статути Великого князівства Литовського у III томах. Том II: Статут Великого князівства Литовського 1566 року.- Одеса, 2004; Статути Великого князівства Литовського у III томах. Том III: Статут Великого князівства Литовського 1588 року.- Одеса, 2004; Румянцева В. Роль І Литовского Статута в развитии геральдики на Украине // Первый Литовский Статут 1529 года. Материалы республиканской научной конференции, посвященной 450-летию Первого Статута.- Вильнюс, 1982.- С.74-78.
  238. Корпус магдебурзьких грамот.- С.49; НБУ, ІР, ф.1, спр.53203; спр.53205; спр.53206; спр.53208-53226; спр.53229; спр.53232-52234; спр.55661; ф.2, спр.14005; спр.14663; спр.27745; ф.84, спр.86, арк.1; ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.19973, арк.248 зв.; ф.59, оп.1, спр.1071, арк.77; ф.64, оп.1, спр.111, арк.4 зв.
  239. НБУ, ІР, ф.1, спр.50453; спр.50454; спр.50740; спр.50475; спр.50477; спр.50480; спр.50509; спр.50696; спр.50728; спр.50751; спр.53601; спр.53603; спр.53604; спр.53583; спр.54605; спр.55351; спр.56337.
  240. НБУ, ІР, ф.1, спр.50683; спр.65734; спр.65735; спр.66915; спр.66916; спр.66918.
  241. НБУ, ІР, ф.2, спр.20759; ЦДІАК, ф.62, оп.1, спр.3, арк.14, арк.16, арк.37 зв., арк.39 зв., арк.43 зв.; спр.9, арк.1 зв.; ф.221, оп.1, спр.12, арк.4, 5.
  242. НБУ, ІР, ф.1, спр.50669; спр.50671; спр.50675; спр.52196; спр.52198; спр.52200; спр.52211; спр.52248; спр.53259; спр.53302; спр.62010; спр.62020; ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.34, арк.10; спр.47, арк.5; спр.204, арк.46; спр.231, арк.7; спр.264, арк.43; спр.432, арк.9 зв., арк.12; спр.502, арк.5, 10; спр.512, арк.98; спр.1047, арк.32; спр.1177, арк.16; ф.220, оп.1, спр.184, арк.1.
  243. ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.265, арк.19 зв.; спр.393, арк.4 зв.; спр.15383, арк.18 зв.; спр.15957, арк.3 зв.; спр.16004, арк.55 зв.; ф.59, оп.1, спр.654, арк.295 зв.; спр.699, арк.252, 287 зв.; спр.3757, арк.21; спр.5368, арк.1; спр.7996, арк.2 зв.; спр.8476, арк.50 зв., 52 зв.; спр.8709, арк.1; ф.75, оп.1, спр.38, арк.9.
  244. ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.1108, арк.32; спр.19973, арк.243 зв.; ф.64, оп.1, спр.259, арк.2; ф.98, оп.2, спр.333, арк.139 зв., 182 зв., 242 зв., 300 зв., 336; спр.336, арк.18, 36, 81.
  245. НБУ, ІР, ф.1, спр.50944; ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.121, арк.128; спр.125, арк.10 зв., 17 зв., 23 зв., 63 зв., 94 зв.; спр.126, арк.118, 135; спр.798, арк.4 зв., 9 зв.; спр.1146, арк.8; спр.1366, арк.20; спр.3244, арк.17; спр.3587, арк.1.
  246. НБУ, ІР, ф.1, спр.54349; спр.57639; спр.57640; спр.57641; спр.57648; спр.57649; спр.57650; спр.57654; спр.57775; спр.57776.
  247. Грушевський М. Ілюстрована історія України.- С.328.
  248. НБУ, ІР, ф.1, спр.50790; спр.50962; спр.57752; спр.66359; ф.160, спр.730, арк.2; ЦДІАК, ф.221, оп.1, спр.54, арк.9.
  249. НБУ, ІР, ф.1, спр.50444; спр.50451; спр.52452; спр.52614; спр.52620; спр.55356; спр.62467; ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.142, арк.3.
  250. Корпус магдебурзьких грамот.- С.61; НБУ, ІР, ф.1, спр.52595.
  251. Опис Новгород-Сіверського намісництва.- С.106; Ситий І. Міські печатки Лівобережної України ХVІІ–ХVІІІ ст. зі збірки Чернігівського історичного музею ім. Тарновського.- Каталог.- Львів–Чернігів, 1995.- C.12-13.
  252. Однороженко О. Українські...- C.105-152.
  253. ЦДІАК, ф.98, оп.2, спр.270, арк.411 зв., 429 зв., 485 зв.; спр.333, арк.27 б зв.
  254. НБУ, ІР, ф.2, спр.14515.
  255. НБУ, ІР, ф.2, спр.14504; спр. 14516.
  256. Ситий І. Міські печатки...- С.10-11.
  257. Niesiecki K. Korona Polska.- Том I–IV.- Lwów, 1728 – 1743.
  258. Ситий І. Печатки міських урядовців ХVІІ – ХVІІІ ст. (зі збірки Чернігівського історичного музею ім. Тарновського // Знак.- 1999.- Ч.19.- С.2-3.
  259. НБУ, ІР, ф.1, спр.55350; ф.61, спр.1157; спр.1235; спр.1236; ЦДІАК, ф.64, оп.1, спр.12, арк.2 зв.
  260. НБУ, ІР, ф.1, спр.58087; спр.58090.
  261. ЦДІАК, ф.64, оп.1, спр. 464 б, арк.2.
  262. НБУ, ІР, ф.1, спр.54481, арк.89 зв.; ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.125, арк.99 зв.
  263. ЦДІАК, ф.1775, оп.1, спр.2, арк.199 зв.
  264. Ситий І. Міські печатки...- С.12-13.
  265. НБУ, ІР, ф.2, спр.14617; спр. 14641.
  266. Рыбаков Б. Язычество Древней Руси.- C.575-576.
  267. Рыбаков Б. Язычество древних славян.- М., 2002.
  268. НБУ, ІР, ф.2, спр.14582.
  269. ЦДІАК, ф.59, оп.1, спр.3464, арк.3; ф.64, оп.1, спр.225, арк.22; спр.340, арк.30 зв.; ф.98, оп.2, спр.270, арк.195 зв., 356 зв., 460 зв.; спр.333, арк.138 зв.; спр.336, арк.15, 51, 56.
  270. ЦДІАК, ф.98, оп.2, спр.270, арк.291, 302, 354 зв., 412 зв., 413 зв., 458 зв., 463 зв.; спр.307, арк.89 зв.; спр.333, арк.42 зв., 298 зв.; спр.336, арк.70.
  271. ЦДІАК, ф.98, оп.2, спр.288, арк.11 зв.; спр.307, арк.47 зв.
  272. ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.19973, арк.257; ф.98, оп.2, спр.333, арк.154 зв.; спр.336, арк.38 зв.
  273. ЦДІАК, ф.72, оп.2, спр.22, арк.19.
  274. НБУ, ІР, ф.1, спр.50787.
  275. ЦДІАК, ф.51, оп.3, спр.19973, арк.220 зв.; ф.98, оп.2, спр.270, арк.410 зв., 466 зв.; спр.333, арк.27 а.
  276. Однороженко О. Українські...- C.105-152.
  277. Gumowski M. Herby miast polskich.- Warszawa, 1960; Gumowski M. Najstarsze pieczęcie miast polskich XIII i XIV wieku.- Toruń, 1960; Adamczewski M. Heraldyka miast wielkopolskich do końca XVIII wieku.- Warszawa, 2000; Seroka H. Herby miast małopolskich do końca XVIII wieku.- Warszawa, 2002.
  278. Цітоў А. Вольныя беларускія месты.- Мінск, 1996; Цітоў А. Гарадская геральдыка Беларусі.- Мінск, 1989; Цітоў А. Пячаткі старажытнай Беларусі.- Мінск, 1993; Цітоў А. Радзівілаўская сімволіка ў мескіх гербах // Міста та містечка в гербах, прапорах і печатках.- Львів, 2003.- С.257-264; Цітоў А. Сфрагістыка і геральдыка Беларусі.- Мінск, 1999.
  279. Lind R. Städte-Wappen von Österreich-Ungarn.- Wien, 1885; Ströhl H. Städte-Wappen von Österreich-Ungarn.- Wien, 1904.
  280. Čarek J. Mĕstske znaky v českých zemich.- Praha, 1985; Lauda J. Znaky česko-slovenských mĕst.- Praha, 1975; Liška K. Mestske znaky s ozdobami.- Praha, 1989; Pelant J. Znaky a pečetĕ západočeských mĕst a mĕsteček.- Plzeň, 1985; Přibyl A., Liška K. Znaky a pečetĕ středočeských mĕst.- Praha, 1975; Ruda V. Znaky severočeských mĕst.- Most, 1970.
  281. Однороженко О. Українські...- C.198-214.