П'ятниця, 24 травня 2019 12:26

Баглай Анатолій. Товариства "Просвіта" на Тростянеччині

Анатолій Баглай, краєзнавець (м. Тростянець)
Баглай Анатолій. Товариства "Просвіта" на Тростянеччині

Після лютневої революції, прагнення української інтелігенції відродити національну культуру висунуло потребу гуртуватися в громадські організації.

Документи того часу свідчать, що формою всенародного руху за національне
відродження, стали на початку XX ст. товариства «Просвіта».  До «Просвіти» записувались і чоловіки, і жінки, багаті й бідні, освічені й зовсім неписьменні – всі ті, у кого було бажання здобувати знання. Це стало причиною масового виникнення товариств «Просвіта» як у великих українських містах, так і в глухих селах.
Просвітяни поширювали серед народу книги, влаштовували літературні вечори, ставили вистави українських класиків-драматургів. Носіями високих духовних українських цінностей були кобзарі, яких часто запрошували на свої збори просвітяни. 
У статуті ” Просвіти” повідомлялося :
“Наша ціль – просвітницька робота серед нашого найменшого
брата, знайомити люд український з його рідною історією, літературою музикою, а також найбільш зрозумілим способом поширювати поміж нього всякі агрономічні та сільськогосподарські відомості”. Урядом було милостиво дозволено “малоросійську” пісню, бо рота кожному українцеві не заткнеш, він народжувався і помирав з рідною піснею. Для цього просвітяни відкривали українські бібліотеки, організовували драматичні й хорові
колективи, поширювали українське народне мистецтво, відкривали
безплатні школи в селах і містах, збирали кошти для допомоги
сільським учителям та лікарям, на медичну допомогу убогим мешканцям. 

     Товариство «Просвіта» в селі Тростянець виникло 1917 році. На початку серпня 1917 року, воно налічувало більш як 130 членів. А 24 червня 1917 року, два делегати від Тростянця брали участь в Повітовому з”їзді в Охтирці, яка в той час входила до Харківської губернії. На з”їзді були представники сіл, великих хуторів і організацій Охтирського повіту, який скликала Рада Охтирської Української громади. У прийнятій резолюції говорилося, що охтирський повітовий з’їзд приєднується до Універсалу, визнає Київську Центральну Раду своїм Тимчасовим Урядом, вважає, що початкова школа в місті повинна бути українською, вводиться діловодство виключно українською мовою, сприяє Охтирській повітовій раді у питанні просвіти населення, вимагає від земства виписки для кожної сільської та волосної управи українських книжок та газет. Зі сторінок повітової газети «Голос села» можна дізнатися, що шкільна комісія при Земській Охтирській Управі постановила провести опитування у селян, якою мовою вони бажають навчатися.


Кобзарь Григорій Семенович Кожушко

Зі сторінок цієї ж газети дізнаємося що, в червні 1917 року в місцевому театрі, Тростянецьке товариство «Просвіта» організувало національний вечір, на якому членами ради було дано промову про політичні новини та події. Особливе враження на присутніх на з”їзді, справив виступ кобзаря Григорія Семеновича Кожушка з ВиликоїПисарівки, а також жива картина «Відродження України». По дорученню «Просвіти», було роз”яснено робітникам цукрового заводу та селянам села Радомля, про Україну та українців. А в липні був делегований один делегат, учасником на з”їзд в Київ. Керівником осередку Тростянецької Просвіти був вчитель Миргородський Юрій Іванович.


На фото, будинок праворуч, театр Лугового, там проводила свої збори Тростянецька «Просвіта».

Залишив спогади про Тростянецьку «Просвіту» активний член її ради, у своїй книзі «Щаблі»  Ю.П. Самброс, дослівно   :

-Дуже багато  часу й сил я віддав тоді у Тростянці «Просвіті», що й справді розгорнула змістовну культурну роботу серед Тростянецьких мешканців, місцевих селян і робітничої молоді цукроварні.                                                                                                                                                          
В активі «Просвіти» було чимало хороших щирих людей. Там я щиро потоваришував з Хомою Леонтійовичем Головченком. Він і його дружина Оксана брали постійну участь в аматорських виставах «Просвіти»…                                                                           

– Через Просвіту я близько потоваришував з місцевим вчителем-українцем Юрієм Івановичем Миргородським, дотепною, обережно поміркованою на той час у своїх політичних поглядах людиною…. 
-моя діяльність в «Просвіті» була для мене школою практичної громадкості… Мені тут доводилося часто виступати прилюдно на зборах чи з доповідями, в Тростянецькому театрі на Шевченкові свята, іноді з серйозними рефератами для вчителів тощо, й зажадати слави серйозного доповідача.

Ю.П.Самброс член ради Тростянецької «Просвіти»

Щербак І.Т. член Тростянецької «Просвіти» 

                                    
Список членів Тростянецької            
«Просвіти»                                                                                                                                      

В селі Боромля  в цей же час, також заснувалась «Просвіта». До неї записалось на серпень 1917 року 70 чоловік. Головою Боромлянської «Просвіти»  обрано Д.Маликова який написав вірша про «Просвіту»  в повітовій газеті  «Голос села» : 
Так нуж брати милі, брати дорогії,
Дайте хоч дітям цю млу як-небудь
Працею в Просвітах по світу розвіем
І нас добрим словом вони спом’януть!!!

Повітова газета українських есерів “Голос села”

Село Білка 9 липня 1917 року у двокласному училищі відбулися установчі збори товариства «Просвіта».На збори прийшло багато народу, прийняли зразковий устав з поправками. Членський внесок встановили 1 карбованець. Записалось 65 чоловік, а грошей зібрали 68 крб 90 коп. (3 крб. 90 коп.) пожертва. В Просвітянську раду зібрали 7 чоловік голова ради народний вчитель Я.А.Мяло, писарь-секретар земський фельдшер Л.С.Пестунко, скарбник Трохим Прохватило. Постановили виписати більше книжок та газет українською мовою та безкоштовно роздавати їх читати селянам.  Також вирішили зібрати артистичну комісію та незабаром поставити українську виставу щоб більше залучити молодих і літніх людей до «Просвіти».


Голова ради  Більчанської «Просвіти» народний вчитель Я.А.Мяло 

Негативне ставлення до товариств «Просвіти» була з боку більшовицької влади. З цією метою в повіті проводилася робота, спрямована на поступове захоплення комуністами товариств «Просвіти», беручи їх під свій плив, і виключення з них національно-свідомих елементів, спочатку перейменування її в Червону Просвіту. «Просвіти» (“неслухняні”) більшовицьким органам влади перетворювалися в фабрично-заводські клуби, сільбуди, курси лікнепу, вечірні школи, хати-читальні. Однак перебудувати діяльність «Просвіт» виявилося неможливим, і тоді більшовики в 1921 році пішли на знищення цих національних культурно-освітніх організацій.  Надалі багато членів Тростянецької «Просвіти» було репресовано.

Джерела:

1. Газета Охтирської групи Української партії соціалістів-революціонерів “Голос села”. – 1917. – № 2. Місце зберігання: Охтирський міський краєзнавчий музей (КЗ «ОМКМ». – Інв. № 1274).

2. Самброс Ю. Щаблі (Мій шлях до комунізму) // Ел. ресурс http://diasporiana

3. ДАСО. - Ф. Р-7641. - Оп.1. - Спр. 808.

4. Фото Я.А. Мяло з книги 150 років Миколаївському храму в с. Білка

Джерело: Краєзнавчий альманах "Історія Тростянеччини"