Неділя, 21 липня 2019 04:36

Кудінов Дмитро. Дитячий садок Віри Бирченко в Сумах: історія й педагогічний досвід

Дмитро Кудінов, доктор історичних наук (м. Суми)
Кудінов Дмитро. Дитячий садок Віри Бирченко в Сумах: історія й педагогічний досвід

Професійне дошкільне виховання як частина суспільного життя виникає у відповідь на зміни в організації виробничих сил та трансформації сімейних відносин. Зростання ролі жінки у виробництві й громадській діяльності, її фахова зайнятість, обмеженість можливостей материнського виховання в умовах збільшення соціально значущих вимог до памолоді, ускладнення суспільного організму в період ствердження капіталістичної формації, а також нові пропозиції практичної педагогіки зумовили необхідність спеціального догляду за дитиною, нового підходу до її розвитку, ґрунтовної підготовки до школи, якісного формування майбутнього свідомого громадянина, засвоєння ним культурних цінностей, мовленнєвих традицій народу та соціального досвіду минулих поколінь, максимально повного розкриття творчого потенціалу малечі.

Вже педагоги періоду Просвітництва відмічали, що сімейне виховання не здатне повністю задовольнити формування особистості. Додаймо, що воно до того ж не завжди є корисним (сімейні девіації; відсутність матеріального достатку; деструкція життєвих цінностей; розлучення батьків; негативне ставлення до дітлахів або відмова від їхнього виховання; насилля; емоційне відчуження тощо), а також мати й прямо негативні наслідки (формування в родинному мікросоціумі лицемірного, честолюбного, м’яко-забитого, злісно-забитого, пригніченого типів дітей). Діти в сім’ї нерідко стають заручниками комплексів (традиційних, соціальних, психологічних) своїх батьків, спотворених і не відповідних сучасності цілей виховання, зрештою, вони можуть позбавлятися дорослими самостійного судження та поведінки [6, с. 92-93; 7, с. 23-24].

Комплексне виховання дитини вимагає її соціалізацію у малих і великих групах під керівництвом спеціалістів-педагогів. Першою сходинкою професійного виховання дитини є інститут фахового дошкільного виховання. Він з’явився у середині ХІХ ст., коли за ініціативою та прикладом видатного німецького педагога Ф. Фробеля у різних країнах Європи, у тому числі у Росії, виникли перші дитячі садки. Перед Першою світовою війною у Наддніпрянщині, за приблизними підрахунками, їх нараховувалося близько 40, які відвідувало близько тисячі дошкільнят.

Російські дошкільні виховні заклади відрізнялися акцентом національного (російського) виховання, «почвенностью», науковим підґрунтям роботи з дітьми. Але вони так і не були включені в систему народної освіти і формувалися виключно на приватній чи громадській основі. Домінуючим типом установи для виховання малечі були саме садки сімейного типу. Їхнє відкриття не вимагало дозволу губернських установ Міністерства народної просвіти (лише чинних міських чи повітових органів влади), а утримувалися вони завдяки внескам батьків і особистим коштам власників [4, с. 8]. Подібний заклад з’явився і в Сумах. Його засновницею стала дружина сумського адвоката Віра Василівна Бирченко. До справи молода жінка підійшла підготовленою – педагогічній практиці передувало навчання у Женевському університеті, Вищій школі суспільних наук у Паризі, Вільній вищій школі у Петербурзі, а також на курсах столичного Товариства дошкільного виховання М. Чехової. На становлення професійного світогляду педагога вплинули ідеї М. Монтессорі, Ж. Далькроза і П. Лесгафта. Світогляд В. Бирченко формувався й під впливом лекцій і диспутів представників російської політичної еміграції (в тому числі В. Леніна), які вона відвідувала у Швейцарії [8; 5, с. 429-431].

Перший сумський дитячий садок, що розмістився у садибі Бирченків на Покровській площі, відкрив свої двері у жовтні 1909 р. Спочатку його відвідувало лише 5-6 дітей, але згодом разом із зростанням громадського престижу закладу кількість малят у дитсадку збільшилася в кілька разів; діти були об’єднані у три вікові групи без статевого розподілу. У 1915 р., коли приміщення садиби Бирченків вже не вміщувало вихованців, керівниця садку орендувала для нього більш просторий будинок на Лебединській вулиці (нині – вул. Г. Кондратьєва).

На первинний капітал садку (100 руб., подарованих свекром В. Бирченко) був надрукований його рекламний проспект з викладом педагогічних принципів та перспектив виховання, виготовлені меблі, закуплені матеріали для зайнять ручною працею, іграшки, дитячі книжки, нотні збірки й ілюстрації. Певну допомогу розвитку дитсадку, окрім батьків дітлахів, надавало керівництво І-ї Сумської жіночої гімназії. Заняття з ритмічної гімнастики (аеробіки) проводила відома у місті музикант Н. Чурилова [10]. У навчально-виховний процес також були включені вправи з малювання і ручної праці, спів, організація свят і театральні постановки за участю малят, вивчення французької мови, читання й письмо. З метою популяризації дошкільного виховання В. Бирченко влаштовувала у Сумах екскурсії в дитсадок для гімназисток, виставки дитячих малюнків, виступала з лекціями. Своїм досвідом роботи вона ділилася із колегами з усієї країни, прийнявши участь у І Всеросійському з’їзді з сімейного виховання (наприкінці 1912 р. – на початку 1913 р.) [10]. Окрім практичної діяльності, В. Бирченко вела й серйозну наукову роботу: за новітніми методиками проводила експерименти, готувала доповіді на семінари, диспути та з’їзди, писала наукові публікації.

Якщо фізичне виховання в сумському садку було підпорядковане педагогічним ідеям Ж. Далькроза й П. Лесгафта, то розумовий і естетичний розвиток ґрунтувався, вочевидь, спочатку на ідеях Ф. Фробеля, а згодом – багато в чому на системі М. Монтессорі. У спогадах, написаних на початку 1960-х років, В. Бирченко ділилася своїми враженнями від «Методу наукової педагогіки, що застосовується до дитячого виховання в Домі дитини» [1] наступним чином: «Що зацікавило мене в системі Монтессорі? Перш за все, її дидактичний матеріал… Монтессорі стверджувала: для того щоб особистість дитини була повністю і всебічно вихована, необхідно аби зовнішні почуття, через які дитина пізнає весь оточуючий світ, були максимально й гостро розвинуті… Тому треба виховувати ці зовнішні почуття, слід навчити дитину не лише дивитися, але й бачити гостро, ясно, чітко, не лише слухати, але й чути безліч звуків… Винайдений Монтессорі дидактичний матеріал був цікавий, різноманітний і багатий. Він побудований був так, щоб дитина сама могла контролювати свої помилки й виправляти їх. Мене захопила ще одна думка в системі Монтессорі: автор книги вважає, що заняття з дитиною треба будувати так, щоб підштовхувати її до самостійних винаходів. Ні в якому разі не слід давати вже готову, сформульовану відповідь на всі її питання. Організуйте середовище, дайте дитині вільно в ній діяти й поступово підводьте її до самостійної відповіді на поставлене завдання… Найбільша радість людини… в самостійних відкриттях, і ми не повинні позбавляти дитину цього, а навпаки, намагатися найбільше й найчастіше давати їй переживати цю радість» [9].

В. Бирченко поділяла своє захоплення системою вільного та індивідуального виховання разом із іншими співгромадянами – видатними педагогами свого часу (Н. Лубенець, С. Русова, М. Свентицька, О. Тихеєва, Ю. Фаусек, Л. Шлегер). Але на відміну від деяких вітчизняних популяризаторів системи Монтессорі, які із застереженнями сприймали її методику та педагогічну філософію (критиці піддавалися відірваність дітей від природи та навколишньої дійсності, штучність педагогічного середовища, певна невідповідність вітчизняним традиціям виховання, обмеженість креативної складової дидактичного матеріалу, брак колективних занять, що ускладнює соціалізацію дитини, недооцінка ігрових методів навчання), В. Бирченко не залишила скептичних відгуків про Монтессорі-педагогіку. У сумському дитячому садку вона дотримувалася синтетичного підходу до виховання малечі. Звернення до самодіяльності, казкотерапії, колективних рухливих ігор, що застосовувалися в його стінах, загалом, акцент на спільних справах однолітків свідчать про те, що «індивідуалістичний» метод М. Монтессорі розглядався нею не в якості догми, а як один із численних підходів до роботи з дітьми [1; 10].

В. Бирченко випробувала вплив на свою виховну діяльність і з боку інших сучасних педагогічних теорій. Зокрема, у трьох номерах журналу «Свободное воспитание» за 1915–1916 рр. була видана її стаття «Вільна педагогіка», у якій авторка проаналізувала концепції й методи експериментальної педагогіки та педології. У центрі уваги дослідниці опинився доробок А. Біне, О. Лазурського, Е. Меймана, М. Румянцева і С. Холла [2] (у викладі М. Румянцева). Звичайно, В. Бирченко обмежилася оглядом лише стислого переліку актуальних наукових праць (зокрема, поза увагою опинилися роботи видатних педологів початку ХХ ст. Д. Болдуїна, В. Лая, О. Нечаєва, Л. Оболенського, І. Сікорського, Е. Торндайка, а також К. Ушинського – вітчизняного предтечі педології), що можна пояснити бажанням авторки здійснити більш детальний розгляд лише знакових для її часу публікацій: «Все що я могла мовити тут про шляхи та засоби нової педагогіки не вичерпує й сотої долі цього предмету. Усі приклади, наведені мною, лише випадкові ілюстрації деяких самих загальних положень». Не дивлячись на це, В. Бирченко доволі вірно передала наукове кредо «нової педагогіки». Зокрема, вона чітко визначила її зв’язки з іншими науковими дисциплінами, вказала на етапи становлення експериментальної педагогіки й охарактеризувала її теперішній стан у Російській імперії, де громадський інтерес до нового напряму не отримував підтримку з боку міністерського начальства освітян.

Важливе місце у своїй роботі В. Бирченко відвела ролі та науковій новизні педології у гуманітаристиці. «Нова педагогіка», на відміну від «старої», нарешті «відкрила» дітвака, зробила предметом дослідження «реальну дитину», а не її абстрактний образ, відтворила у ній «нову цінність», «реабілітувала» її, визнала за дитинством «цілком самостійну галузь життя», а за малечею –«самоцінну духовну особистість», для якої недоречно застосовувати мірила психології дорослої людини.

Переваги дидактики «нової педагогіки» В. Бирченко вбачала в диференціальному підході до навчання, корекції навчальних вмінь «відсталих» учнів (т. зв. «розумова ортопедія»), в установці на розвиток у дітлахів вміння вчитися, в ергономічному підході до навчання («яким чином дитина при найменшій витраті часу й сил може найкраще досягнути максимальної досконалості своєї роботи»), у встановленні «розумової гігієни», вивченні й удосконаленні середовища навчання, у зближенні педагогічної практики та психології в справі дослідження дитини, в індивідуальному підході до навчання, у налагодженні співробітництва між учителями та батьками. Крім того, педологія, підкреслювала дослідниця, є цікавішою для самого педагога, бо вона не обмежує його в прояві творчості та привчає до свідомої апробації методів і прийомів роботи.

Детально В. Бирченко розглянула й методи дослідження експериментальної педагогіки: спостереження, опитування та анкетування («колективне спостереження»), експеримент, антропометрію, «дослідження кола уявлень». Сум’янка оцінила й власний досвід використання цих методик. Зокрема, вона розлого описала застосування тесту шкали розумового розвитку Біне-Симона [3] в дитячому садку, який, на переконання дослідниці, показав для вибірки з семи дошкільнят результат «плюс на один рік». Прикметно, що авторитет розробників тесту зашкодив критичній оцінці надійності тесту: «Можна подумати, що отримані мною дані суперечать шкалі. Але протиріччя це лише удаване. Справа в тому, що результати моїх досліджень у цілому виявилися відповідними з моїми попередніми спостереженнями над цими дітьми під час їхніх занять протягом року: я й раніше до дослідження переконувалася в тому, що їхній розвиток дещо вищий за середній рівень; якщо прийняти до уваги, що досліджувані мною діти належали до інтелігентних сімей, і кожен з них у своїй сім’ї був єдиною дитиною й користувався, звичайно, особливою турботою батьків, – то не дивно, що їхній розвиток виявився вище встановленої Біне норми». У дійсності, протокольовані тестом здібності мають певну невідповідність реальним віковим показникам, як, наприклад, увага до звуків в якості норми 9-місячної дитини, здатність назвати свою стать в 4 роки, повторити 5 цифр у віці 7 років тощо.

Без критичного осмислення В. Бирченко залишила й інші зауваження педологів. Нині застарілими і навіть ненауковими вважаються поради зменшувати навчальне навантаження на дитину в пубертатний період, міркування про залежність духовного розвитку дитини від пори року, про погіршення її когнітивних здібностей влітку, намагання встановити усереднені й «загальні для всіх дітей певного віку» норми розумового та фізичного розвитку. Тим не менш, В. Бирченко в цілому поділяла вказані упередження «нової педагогіки»: «практичне значення цих досліджень неможна оскаржувати; завдяки ним ми отримуємо твердий ґрунт для вирішення, наприклад, такого важливого питання, як… розподіл учнів за здібностями» [2; 3].

Відсутність здорового скепсису, довіра висновкам учених-педологів, звичайно, вказували на певну недосвідченість молодого науковця. Водночас, бажання застосувати прийоми «нової педагогіки» на своєму експериментальному майданчику, вдосконалити науковий підхід до справи виховання й навчання дітей заслуговує на повагу. Вочевидь, саме знайомство з педологією наштовхнуло її до створення разом з іншим сумським педагогом В. Носович підготовчої «Нової школи» («школа, яка звільнила себе від зовнішніх нерухомих рамок, яка відмовилася від чужих для неї завдань і яка в діяльній науковій роботі творить нові форми життя»), що стала черговою сходинкою в педагогічній творчості В. Бирченко.

Постійний творчий пошук В. Бирченко та її колег «дитячих садівниць» забезпечили успішний розвиток сумського дитячого садку. «Чи вдалося мені виховати «нових людей»? – запитувала себе Віра Василівна. – Це звучить дещо пишномовно і, можливо, навіть романтично, але, зустрічаючись з моїми учнями й спостерігаючи їх, я бачу чесних трударів, які люблять й цікавляться своїм фахом, які вміють творчо працювати… І як відрадно бува мені… бачити результати праці нашого педагогічного колективу» [11]. Позитивні відгуки про заклад В. Бирченко містяться й в спогадах її колишніх підопічних. Існування унікального для Слобожанщини дошкільного закладу в Сумах, педколектив якого експериментував з найсучаснішими для свого часу методиками виховання, – це не лише славна віха вітчизняної педагогіки, але й важлива сторінка історії міста, що потребує більш досконалого вивчення на широкій джерельній базі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Борисова З. Монтессори-педагогика в Украине: взгляд в прошлое и современная оценка / З. Борисова // [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.stattionline.org.ua/pedagog/85/14979-montessori-pedagogika-v-ukraine-vzglyad-v-proshloe-i-sovremennaya-ocenka.html.
  2. БырченкоВ. Современная педагогика / В. Бырченко // Свободное воспитание. – 1915-1916. – № 10-11. – С. 1–18.
  3. БырченкоВ. Современная педагогика / В. Бырченко // Свободное воспитание. – 1915-1916. – № 12. – С. 50–60.
  4. Волобуева Л. М. Детский сад в России: от рождения до революции / Л. М. Волобуева // Детский вопрос. – 2013. – № 10. – С. 6–10.
  5. Манько М. О. Суми та сумчани у документах сучасників. Книга третя (1655 – 2010) / М. О. Манько. – Суми: вид.-виробн. тов. «Мрія-1» ТОВ, 2008. – 516 с.
  6. Морозов В. В. Педагогика воспитания: особенность воззрений / В. В. Морозов // Социальная педагогика. – 2015. – № 2. – С. 91-95.
  7. Писарев К. А. Проблема соотношения семейного и школьного воспитания в русской педагогической мысли воторой половины XVIII –– начала ХХ веков: Автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.01 / К. А. Писарев. – Курск, 2009.
  8. Шульженко Н. Первый детский сад в Сумах / Н. Шульженко // Ваш шанс. – 1998. – № 9. – С. 8.
  9. Шульженко Н. Первый детский сад в Сумах / Н. Шульженко // Ваш шанс. – 1998. – № 10. – С. 6.
  10. Шульженко Н. Первый детский сад в Сумах / Н. Шульженко // Ваш шанс. – 1998. – № 11. – С. 9.
  11. Шульженко Н. Новая школа / Н. Шульженко // Ваш шанс. – 1998. – № 25. – С. 7.

 

[1] У В. Бирченко – «Дім дитини»; російською мовою книга видана в 1913 р.

[2] В. Бирченко транскрибувала прізвище американського науковця як Стенлі Ґолл

[3] У В. Бирченко – «метрична шкала розумових здібностей Біне»

 

Джерело: Освітні інновації: філософія, психологія, педагогіка: матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції, 3 грудня 2015 року: у 4 ч. – Суми: видавничо-виробниче підприємство «Мрія», 2015. – Ч. 4. – С. 36–43