Неділя, 17 листопада 2019 15:41

Баглай Анатолій. Юрій Самброс

Анатолій Баглай, краєзнавець (м. Тростянець)
Баглай Анатолій. Юрій Самброс

Своєю новою публікацією хочу познайомити з малодослідженою постаттю в українській вітчизняній історії, нашого земляка, обдарованої людини, педагога з 50-річним стажем Юрієм Пилиповичем Самбросом.

 Ю.П. Самброс активний діяч народної просвіти на Сумщині у 20-30-х роках  XX століття, кандидат педагогічних наук, заслужений учитель. Все життя Юрій Пилипович віддав педагогічній діяльності, відомий як педагог новатор, автор методичних посібників з педагогіки, української мови, виявив себе як талановитий педагог-організатор. Самброс разом зі своїми друзями та однодумцями Борисом Антоненком-Давидовичем та Матвієм Довгополюком заснували у 20-х рр. в Охтирці на Монастирській горі дитяче містечко, в якому виховувались безпритульні діти. Ю.П.Самброс був редактором відомого часопису “Наша освіта” який видавався в місті Суми з 1924 р. Великого значення Самброс надавав розвитку серед учнів української культури та мови. В 1930 р. вийшли його праці «Оцінка мови студентства педвузів», також «Система безперервного педагогічного практикуму», «Орієнтовна програма педроботи на дитмайдані» (1).

Часопис “Наша освіта”

Ю.П. Самброс був одним з організаторів утворення в м. Суми педагогічних курсів, які з часом перетворилися в педагогічний інститут. Відповідно до рішення колективу у березні 1925 р. на посаду директора педкурсів було висунуто Ю. Самброса, який виявив себе як творча й самовіддана людина з розвиненими організаторськими здібностями та педагогічним хистом. Його кандидатура була затверджена народним комісаріатом освіти, але через втручання Сумського окружного виконкому вже ухвалене рішення було скасовано. Офіційним керівником закладу був призначений комісаріатом директор (який у довоєнний період постійно змінювався), але справжнім авторитетним неформальним лідером залишився Ю. Самброс. Саме він активно «лобіював» якнайшвидше розв’язання питання про відкриття Сумських вищих педкурсів перед виконкомом, займався укомплектуванням викладацького корпусу, систематично подавав пропозиції щодо вдосконалення педагогічного процесу. Задля поліпшення керівництва навчально-виховним процесом відповідно до рішення методкому була запроваджена посада завідувача навчальної частини, на яку було призначено Ю. Самброса (2).

А зараз все послідовно.

Георгій (Юрій) Пилипович Самброс народився 7 квітня 1894 р. в селі Тростянець Охтирського повіту Харківської губернії, згідно з записом N 56 метричної книги Благовіщенської церкви в дрібноміщанській сім’ї Пилипа Ілліча та його дружини Любові Миколаївни. Хрестив маленького Георгія священик Петро Сташевський 9.04.1894 року, хрещеними батьками були: дворянин Олексій Іванович Бакановський та дружина псаломщика Благовіщенської церкви Пилипа Приходіна Серафима Миколаївна (3.)
Пилип Ілліч Самброс був родом з Херсонщини служив дільничим фельдшером на станції Смородине, мама з родини службовця економії Кеніга. Після закінчення трирічної початкової школи, навчався у двокласному Тростянецькому училищі. 25 червня 1915 р. закінчив Сумську гімназію, та поступив в Харківський університет. 30 квітня 1916 р. був мобілізований з Університету на військову службу, закінчив 5-місячні військові курси Київської 2-ї пішої військової школи. Був на Румунському фронті в чині прапорщика, демобілізувався в лютому 1918 р. й повернувся в Тростянець. З вересня 1918 р. обійняв посаду викладача української мови в Тростянецькій вищій початковій школі, одночасно викладав мову та літературу в приватній школі Л.А. Іваницької. 26 серпня 1919 року був мобілізований летючою мобілізацією Денікінської армії, яка зайняла Тростянець. З грудня 1919 р. по лютий 1920 р. хворів на тиф. Потім був призначений Харківським Губернським віділом народної освіти штатним робітником шкіл села Тростянець Охтирського повіту на посаду викладача мови в Тростянецькій вищій початковій школі.  В березні 1920 р. був ініціатором створення в Тростянці нової спілки робочої освіти та культури та був її головою. В липні 1920 р. був призначений на посаду завідуючогго позашкільним відділом Охтирського повітового відділу народної освіти. В серпні того ж року був обраний до повітової спілки робочої освіти та культури, прийняв завідування культвідділом. У вересні 1920 р. увійшов до редколегії Охтирського педагогічного журналу «Трудова освіта». Першого жовтня 1920 р. був призначений головним повітовим інструктором з україномовознавства, почав викладати українську літературу  при Охтирській педагогічній школі ім. Б.Грінченка. В 1921 р. знову повернувся в Тростянець, де працював на різних посадах в освітніх закладах заступником завідучого Агротехшколою, головою трирічних педагогічних курсів, головою Тростянецької волосної спілки, повітовим інструктором соцвиховання. З вересня 1923 р. призначений інструктором соцвиху в м. Суми. З 15 лютого 1924 р. голова окружного методкому соцвику, за суміцництвом - лектор соцвиху української мови й літератури при Сумських трирічних педагогічних курсах. На протязі 1929-30 рр. був членом президії Сумського Окружного кабінету соцвиху. Першого вересня 1930 р. з реорганізацію Сумського педтехнікуму в інститут увійшов до складу педколективу на посаді доцента, керівника кафедри дидантики (один із розділів педагогіки). В грудні 1931 р. в зв'язку зі злиттям кафедр дидантики та педагогіки увійшов до останньої як доцент, керівник студ. пед. практикою.  1 листопада звільнився за власним бажанням з Сумського педагогічного інституту (4).

Ю.П. Самброс

Влада не пробачила Самбросу йому білогвардійське минуле та його прихильність до української ідеї. Таких людей не брали на роботу й позбавляли виборчих прав. Самбросу пощастило, його вважали цінним працівником і з дозволу партійних органів тримали на роботі. В кінці 30-х рр. починалася страшна хвиля репресій, яка прокотилася по всій Україні.  Не оминула вона й Ю.П. Самброса. 15 жовтня 1930 р. в дім прийшли військові, вчинили обшук, а його заарештували. Від нього вимагали зізнання в участі військовій націоналістичній організації. Йому прийшлося пройти через допити та моральний тиск, але вибрана правильно лінія захисту його врятувала. Самброса звільнили. За такого напруженого життя, тід тиском влади Юрій Пилипович вирішує покинути Суми. Спочатку перебирається до Харкова, потім до Омська, Новосибірська, аж поки доля залишила його вмісті Комишлові Свердловської області РРСФР. З роками усвідомив правильність свого рішення, що покинув Україну. На батьківщині багато друзів та однодумців було репресовано та розстріляно (5). В Комишлові працював викладачем педучилища (1946 -1954 рр.), був нагороджений відзнаками тодішньої РРСФР, став одним із перших в Комишлові, кому було присвоєно звання заслужений вчитель Російської Федерації, здобув звання кандидата педагогічних наук. В кінці свого життєвого шляху написав спогади, які закінчив 1957 р. Але опубліковані вони були лише 1988 р. в США (6).

 Педагогічне училище м.Комишалов Свердловської області


1. Освіта Сумщини в іменах // В.Ю. Голубченко. Педагогічна діяльність Г.П.Самброса.   

2. Електронний ресурс http://www.sspu.sumy.ua/                                                

3. ДАСО. Ф. 745. Оп. 1 Спр. 79.

4. ДАСО. Ф. Р-2817. Оп. 1. Спр. 291.                                                                                                 

5. ДАСО. Ф. Р-7641. Оп. 1. Спр. 808.                                                                                                

6. Електронний ресурс http://diasporiana.org.ua // Самброс Ю. Щаблі. Мій шлях до комунізму.

Джерело: Краєзнавчий альманах "Історія Тростянеччини"