Понеділок, 20 квітня 2020 15:19

Демиденко Надія. Жінки в історії розвитку вітчизняного бджільництва

Надія Демиденко, к.і.н., старший науковий співробітник, завідувач кафедри гуманітарних дисциплін Сумської філії Харківського Національного університету внутрішніх справ
Демиденко Надія. Жінки в історії розвитку вітчизняного бджільництва

«Пасіка – священне місце, куди

не повинна ступати нога жінки»

        (народна мудрість)

Історія бджоли така ж древня, як і історія людства. Існує декілька версій походження слова «бджола». За однією з них давньоєврейська назва бджоли «дебора» означає істоту, «добродетели которой составляют поддержание порядка и образцового управления» .

Смакові і цілющі якості меду людина взнала ще в глибоку давнину, випадково знайшовши мед диких бджіл. Підтвердженням цього є слова з Біблії: «И вошел народ в лес, говоря: вот течет мед… Иоан протянул конец палки, бывшей в руках его, обмакнул его в сот медовый и обратил его рукою к устам своим… и сказал: смотрите, у меня просветлели глаза, когда я вкусил немного этого меду» (1 кн.Царств – Х1. 25,26, 27, 29).

Бджоли приваблювали до себе не лише цілющими якостями меду, а й  повчальним способом свого співіснування, досконалістю інстинктів. У Книзі Притч надається характеристика організації бджолиних сімейств як приклад для наслідування: «Пойди к пчеле, и познай, как она трудолюбива, какую почтенную работу она производит: ее труды употребляют во здравие и цари и простолюдины: любима же она всеми» (Кн. Притч.V – 8). Не випадково знаменитий законодавець Спарти Лікург, зачарований порядком, що панував у бджолиному вулику, запропонував відповідний проект державного устрою, і цим гарантував  могутність Спартанської держави [1, с.7].

Існує чимало підтверджень позитивного  впливу бджіл на тих, хто доглядав за ними. Так, у книзі О.І.Успенського «Пчеловодство для школ и народа» говориться: «Давно замечено: где пчелы, там и семья бгагонравная»  [ 2 , с.4 ].

 Патріарх бджолярської справи П.І.Прокопович у статті «О промысле пчеловодства и лице, управляющим оным» пише, що успішними «надзирателями» за бджолами можуть бути лише «самые умнейшие по природе люди, отличающиеся от других добротою, смешливостью, усердием, неусыпностию…» [3, с.63]. Викладені вище характеристики схиляють до думки, що саме жінкам властиві ті особисті якості, які б могли забезпечити успішний догляд за бджолами. Але у книзі А.Комарницького (1856 р.) «О пчеловодстве, как христианско-народном промысле» зустрічаємо народне твердження, що пасіка – «это место священное, в ограду которого не должна ступать нога женщины» [4, с.3]. До речі, з історії відомі ще два місця, куди не допускалась жінка: до найсвятішого,  що в церкві символізує Царство Боже - в алтар, та ще на Запорізьку Січ, «будет ли то мать, сестра или посторонняя женщина для козака» [5, с.241].

Про святість бджіл писав і П.І.Прокопович: «люди почитают их за непорочные существа, оказывают к ним благочестие, содержание пчел признают святым делом; входят в пасеку и приступают к какому-нибудь делу всегда с молитвою. Пчеловоды сами стараются пред посещением пчел быть непорочными, людей, зараженных нечистыми болезнями, не пускают в пасеку» [6, с.223]. До речі, у списках учнів  школи бджільництва П.І.Прокоповича, яка проіснувала 53 роки, не зустрічається жодне прізвище жіночої статі.

 Виникає закономірне питання: чому жінкам, на яких покладались обов’язки по догляду за великим домашнім господарством, включаючи велику рогату худобу, птицю і ін., не довіряли доглядати за бджолами? Дослідник В.Скуратівський, підтверджуючи прадавнє визнання пасіки найсвятішим місцем у селі, вказував, що жоден власник бджіл не дозволяв будь-кому заходити на територію пасіки: «це стосувалося навіть і господині, коли в неї траплялись місячні. Тут заборонялося лихословити, окрикувати, співати…» [7, с.107]. Відомо, що в жінок при щомісячній зміні гормонального балансу різко змінюється фізіологічний і психологічний стан. При цьому знижується рівень уважності, пам’яті і ін. [8, с.215 ]. Можливо, бджоли, на відміну від інших тварин, тонко відчувають ці зміни?  Бджоли також негативно реагують на різкі звуки, запахи парфумів і ін.

    Серед чималої кількості друкованих праць з бджільництва, що побачили світ у ХV111 - Х1Х ст. вдалося знайти лише одну, написану автором-жінкою у 1900р. [9].

   Але сталі стереотипи про не допущення жінок на пасіку повністю розвінчує «Список русских пчеловодов», надрукований у 1874 р. у Трудах Імператорського Вільного Економічного товариства. Серед перелічених 106 бджолярів (з вказівкою їх адреси, кількості вуликів на пасіці та методів, що застосовувались при розмноженні бджіл) значиться прізвище 7 жінок, це: Н.М.Галкина-Вранская, К.М.Аристова з Казанської губернії; К.О.Позднякова та член-кореспондент Імператорського Вільного Економічного Товариства Л.І.Орурк з Курської губернії, А.І.Смирнова - з Саратовської; Гебст Б.Ф  з Москви, яка опікувалась пасікою при цукровому заводі в Сокольниках. У переліку «русских пчеловодов» також значиться Курносова К.В., землевласниця з Харківської губернії Сумського уїзду. Вона мала у селах Ново-Петрівка та Валівка чималу пасіку, яка складалась з 334 вуликів.

  І хоч перелік жінок в загальній кількості пасічників є невеликим,  головним є той факт, що пасічники-жінки застосовували не  лише «дідівські», а  й передові, раціональні методи пасічникування. Так, для кращого збору меду К.В.Курносова приділяла належну увагу кормовій базі, висіваючи «горчицу, рапс озимый и яровой, люцерну, еспарцет, белый клевер и гречиху». А Є.О.Позднякова на своїй пасіці, що знаходилась у с.Орлянка Курської губернії, утримувала бджіл у рамкових вуликах П.І.Прокоповича. Бджоли її зимували в омшаниках. Для кращого збору меду вона сіяла «в поле гречу, а на пасеке медоносные травы» [10, с.97]. Все це дозволяло жінкам-бджолярам досягати гарного медозбору.

             Представниці жіночої статі, доглядаючи за бджолами, хіба що не змогли б додуматись про такі «ефективні» методи, які радили бджолярі-чоловіки. Наприклад,  Кріст рекомендував «для подкрепления, ободрения и для поощрения пчел к прилежанию кормить их Шампанским вином» [11,c.428  ] , а пастор Ширах радив бджолам, щоб ті змогли захиститись  від бджіл-крадійок, додавати в мед міцної горілки чи вина «дабы пчелы сделались веселими и для защищения себя надежными»  [12, с.291].

      Таким чином, проведені у роботі дослідження доводять  безпідставність негативного ставлення до жінок-бджолярів. Адже жінки на практиці доказали, що їх пасіки можуть бути не менш успішними від тих, які доглядаються чоловіками. То ж питання: «Чому догляд за бджолами споконвічно вважається не жіночою справою?» залишається відкритим і потребує подальшого вивчення.

                                    Література:

1.Курочкин А.Я. Исторический очерк пчеловодства с биографиями знаменитых деятелей по пчеловодству / А.Я.Курочкин. – М., 1991. – 116 с.

2.Успенский А.И. Пчеловодство для школ и народа чисто практическое упрощенное и удешевленное / А.И. Успенский. – Тула, 1897. – 62 с.

3.Прокопович П.И. О промысле пчеловодства и лице, управляючим оным / П.И.Прокопович // Земледельческий журнал. – 1834. - №28 . – С.63.

4. Комарницкий А. О пчеловодстве, как христианско-народном промсле, в России вообще, и в Новороссийском крае и Бессарабии в особенности / А.Комарницкий. – Одесса. – 1856. - 66 с.

5. Яворницький Д.І. Історія Запорозьких козаків / Д.І.Яворницький. – К.: Наукова думка. – 1990. – 578 с.

6. Прокопович П.И. О вреде от умерщвления пчел для пчеловодства России / П.И.Прокопович // Журнал сельского хазяйства и овцеводства. – 1850. - №12. – С.223.

7. Скуратівський В. Кухоль меду / В. Скуратівський. – Львів, 2000. – С.107. 8.Никонов А. Конец феминизма: чем женщина отличается от человека / А. Никонов. – С-Петербург. – 2008. – 252 с.

9. Богдановская В.Е. Пчелы / В.Е.Богдановская: Очерк. – С-Петербург. – 1900. – 20с.

10.Список русских пчеловодов // Труды Императорского Вольного Экономического Общества. - Т.1. – С-Петербург. - 1874. - С.91-99.

11. Лялин П. Личное обозрение школы пчеловодства, открытой  Господином   Прокоповичем и несколько мыслей о самом пчеловодстве / П.Лялин  // Земледельческий журнал. -1829. - №27. – С. 425-446.

12. Ширах Саксонский содержатель пчел, или ясное и основательное наставление к размножению пчел / Ширах . Перевод А.Каверзнева. – Санкт Петербург, 1775. – 338 с.