П'ятниця, 08 січня 2021 19:29

Пластун Олег. Екскурс у німецьку окупацію провінційного міста Сумщини в 1941–1943 рр.

Олег Пластун, молодший науковий співробітник, Краєзнавчий музей Кролевецької міської ради (м. Кролевець)
Пластун Олег. Екскурс у німецьку окупацію провінційного міста Сумщини в 1941–1943 рр.

Велика кількість історичного матеріалу опрацьована за час, що минув після німецької окупації України. Звернемось до інформації, яка дає загальну картину нацистської політики, зокрема і для Сумщини. Мартін Борман у своєму листі від 23 липня 1942 року написав концепцію, що стосувалася основних принципів окупаційної політики нацистів на території сучасної України:

 Ми маємо бути зацікавленими в тому, щоб скорочувати населення окупованих східних областей шляхом  абортів, тому що ми не зацікавлені в розмноженні не німців;

 Ми повинні використати всі необхідні засоби проти розмноження не німецького населення;

 Ні в якому разі не можна вводити нашу медицину для місцевого населення, тобто не робити щеплення та інші оздоровчі заходи для населення;

 Ні в якому разі не давати населенню високої освіти. Якщо ми зробимо цю помилку, то спровокуємо повстання проти нас. Саме тому достатньо навчати місцеве населення у тому числі й так званих українців тільки читанню та писанню;

 Ні в якому разі не повинні розвивати у місцевого населення відчуття гідності, а зробити все щоб запобігти цьому;

 Замість сучасного алфавіту, у школах у майбутньому ввести латинський шрифт;

 Ні в якому разі не можна будувати українські міста чи їх розбудовувати, тому що населення не повинно мати більш високого рівня життя;

 Для місцевого населення не потрібно створювати дуже багато законів: тут потрібно обмежитися самим необхідним. Німецька адміністрація повинна бути невеликою. Обласний комісар має працювати з місцевими старостами. Ні в якому разі не можна створювати єдиного українського правління на рівні генерального комісаріату чи навіть рейхскомісаріату [9, с. 134–135].

Цей лист є лише узагальнюючим правилом для виконання, але більш цікавою є безпосередньо локальна історія краєзнавчого спрямування. Розглянемо деякі окупаційні події на прикладі провінційного міста тогочасної Сумщини.

Кролевець був окупований німецькими військами 3 вересня 1941 року [11, с. 103]. Інформативним являється допит Ковтуна Миколи Кузьмича від 21 червня 1946 року, який був замісникам бургомістра Кролевця у 1942 році [10]. З його свідчень подається інформація про деяких місцевих можновладців: з 1942 року керівником поліції у Кролевці був Кравцов, який займав цю посаду до кінця німецької окупації, а потім відступав разом із ними з міста [1, арк. 21].

У Кролевецькій комендатурі головним був німець на прізвище Фішер у званні капітана. За його керівництва «був наведений порядок» у лісгосі, який полягав у тому, що Лангнер «добре попрацював» почистивши свій апарат від осіб «що не викликали довіри в німців» та замінивши його на благонадійних. Сам Лангнер мав неабияку довіру від комендатури та жандармерії – був у них довіреною особою та систематично навідував ці будівлі. За активну роботу у 1942 році його нагородили медаллю [1, арк. 22.].

Орловський Василь Ігорович, за спеціальністю – вчитель. До німецької окупації працював у Кролевці в школі. Під час окупації спочатку займав посаду завідуючого на біржі праці, і деякий час перебував редактором місцевої газети «Кролевецькі Вісті», а потім, у 1942 році, був призначений бургомістром  Кролевецької  ратуші.  Коли  він  ще  працював  завідуючим біржи праці, то проводив мобілізацію робочої сили на будівництво, ремонт та очищення доріг, ремонт будівель та приміщень. Провів велику роботу по мобілізації молоді до Німеччини, яка з Кролевецького району відправлялася до Німеччини виключно через біржу праці. Окрім цього Орловський особисто вимагав детальні списки майбутніх остарбайтерів від закладів і підприємств Кролевця. На питання навіщо він це робив, відповідав, що в нього таке доручення від місцевої німецької комендатури, зв’язок із якою у нього був регулярний [1, арк. 22 зв.].

Щодо остарбайтерів слід згадати й сусідній Глухів. Цікавою є інформація у щоденнику очевидця тих подій від 1 січня 1943 року (подається мовою оригіналу): «Вот и 1943 год наступил. Что он нам принесет? Будет ли закончена война, или мы будем свидетелями новых ужасов, и мне придется увидеть “великую” Германию? Сейчас в городе паническое настроение. В двадцатых числах декабря 1942 г. конотопская газета известила о  вербовке всех  холостых от 16 до

30 лет. Не знаю, насколько это верно, но в связи с этими слухами много молодѐжи вступило в брак (по слухам, иной раз насчитывали до 40 записей в день). Правда, много браков было фиктивных. Я сам знаю такие примеры. Предлагали и мне такое удовольствие, но я отказался. Я почему-то уверен, что в Германию не попаду. Почему, я и сам не знаю» [2, с. 398].

Німецька влада також врегульовувала на окупованих територіях не тільки одруження, але, деколи як наслідок, і розлучення українців. Так, наприклад, кожен із подружжя мав право подавати документи на розлучення в таких випадках:

  1. Якщо один із  подружжя помилився у відношенні іншого в таких обставинах, які б суттєво впливали на його рішення вступати до шлюбу. Якщо одного із подружжя було введено в оману перед одруженням.
  2. Якщо одного із подружжя протизаконно, загрозою змусили одружитись.
  3. У разі подружньої зради.
  4. Якщо один із подружжя якимось тяжким порушенням обов’язків руйнував шлюбні стосунки.і на вилікування від якої друга половина не сподівалася.
  5. Один із подружжя зник безвісти більш ніж на 3 роки.
  6. Якщо у одного із подружжя психічне захворювання та «духовну єдність поміж подружжям порушено та поновлення якої не передбачається» [3, с. 332].

Зі свідчень вище згадуваного Ковтуна, коли Орловський був редактором газети, то показав себе як ярий український націоналіст. Через місцеву пресу він розповсюджував націоналістичні ідеї на маси, а також «клеветал на Коммунистическую партию и Советскую власть», всіляко висміював керівників партії радянської влади, хвалив німецьку владу та зброю, називаючи її непереможною і визволителькою українського народу. Ще – через газету він закликав до боротьби з радянськими партизанами.

Окрім того, націоналістична діяльність Орловського полягала в тому, що він був організатором товариства «Просвіта». Це товариство також згадується у газеті «Голос Охтирщини» від 4 жовтня 1942 року:

«Кролевець. Організовано товариство “Просвіта”. Утворено 4 секції; історично-краєзнавчу, театральну, співочу та музичну» [7]. Тотожна інформація зустрічається й у газеті «Голос Новгород-Сіверщини» від 16 жовтня 1942 року [6]. Це ж підтверджує й інша тогочасна газета «Новий час» (Шостка) у якій наявна така ж інформація, але з додаванням того, що:

«Відбулись збори товариства “Просвіти”, на яких було розглянуто статут Конотопського товариства й взято його за основу. Обрано правління, ревізійну комісію…» [8]. Ця організація починала свою діяльність з організації Краєзнавчого музею та знаходження експонатів для нього [1, арк. 23]. Завданням цього товариства було популяризація націоналістичних ідей за відокремлення України в самостійну державу.

Станом на грудень 1942 року проїзд потягом на Сумщині для приватних осіб був категорично заборонений, а дозволявся тільки в окремих випадках, наприклад операції, і виключно з дозволу коменданта міста, наприклад із Конотопа до Києва. Для того щоб доїхати до Конотопа, наприклад із Глухова чи Кролевця, видавалися перепустки старшини району з дозволу коменданта міста. Без цього документа всі громадяни підпадали під арешт [5].

Працюючи бургомістром Кролевецького району, Орловський жорстоко поводився з радянськими громадянами. За час його роботи в Кролевці були проведені масові арешти та розстріли комуністів та радянських активістів [1, арк. 23 зв.]. Це найбільш інформативні моменти допиту М. Ковтуна, що стосувалися Кролевця під час німецької окупації.

Зрозуміло – все це свідчення однієї людини. Звернемо увагу на деяку діяльність німецької окупаційної влади в Кролевці на початку 1942 року. Наприклад, це стосується роботи відділу соціального забезпечення місцевого магістрату. Одним із перших заходів магістрату була організація матеріальної допомоги родинам у яких чоловіки покликані по мобілізації на військову службу та безробітним пенсіонерам. Було асигновано 2 тис. карбованців у жовтні 1941 року, листопаді – 9000, та у грудні – 35.000. Також вказувалося, що у Кролевці разом із навколишніми хуторами нараховувалася 821 родина мобілізованих та 342 родини пенсіонерів. Останні поділялись на такі групи: праці – 251, персональні – 3, війни – 40, інші – 25, промстрахкаси – 18. Ще 5 родин отримували допомогу у так званих несподіваних випадках. Що саме являли собою ці випадки, поки дослідити не вдалося. За ці дані звітував інспектор відділу соціального забезпечення при магістраті М. А. Николенко [10].

Щодо роботи міської аптеки Кролевця на січень 1942 року доповідала її завідувач Рибкіна. Робився акцент на тому, що радянськи війська, відступаючи, залишили товару на суму 15 тис. карбованців, що становило одну четверту від загальної суми медикаментів у аптеці. Вказувалося, що аптека відновила свої функції із 18 вересні 1941 року, коли від Кролевецької текстильної фабрики «Відродження» надійшли матеріали для перев’язування. Наголошувалося, що обслуговування проводилося не лише містян, а й медичних закладів Кролевця та сіл. Також згадувалося, що з вересня 1941 по січень 1942 рр. було видано ліки по 4.125 рецептах та вимогах на загальну суми більш як 5625 карбованців [4].

1 вересня 1943 року Кролевець був остаточно захоплений радянськими військами. Орловський зі своєю дружиною, відступив разом з німцями. У місті залишився зокрема: В. А. Мусіяко – перший німецький бургомістр Кролевця та П. В. Грищенко – агроном німецької сільгоспкомендатури. Потім вони були засуджені радянські карними органами на 20 років ув’язнення кожний [11, с. 107].

Отже, краєзнавча робота була й буде актуальною, оскільки науковці здебільшого тяжіють у своїх дослідження до глобальних проблем, і подекуди відкладають локальні питання на задній план.

Список використаних джерел та літератури:

  1. Галузевий державний архів СБУ в Сумській області (далі – СБУ). Спр. 7891. Т. 1. Арк. 21–23 зв.
  1. Заїка В. В. Глухів. Окупація (з приватних записів В. М. Заїки 1943 р.) // Сіверщина в історії України. Глухів-Київ: ПП «Лисенко М. М.», 2017. С. 397–400.
  2. Іваненко А. О. Шлюбне законодавство Рейхскомісаріату «Україна»: аналіз нормативної бази (1941–1944 рр.) // Сіверщина в історії України. Глухів-Київ: ПП «Лисенко М. М.», 2019. С. 331–333.
  3. Міська аптека // Кролевецькі Вісті. 1942. № 2. С. 2.
  4. На очередном совещании старшин волостей // Путивлянин. 1942. № 79. С. 2.
  5. По містах // Голос Новгород-Сіверщини. 1942. № 22. С. 2.
  6. По містах // Голос Охтирщини. 1942. № 66. С. 4
  7. По містах // Новий Час. 1942. № 4. С. 3.
  8. Преступные цели гитлеровской Германии в войне против Советского Союза: Документы и материалы / Составители: А. Орлов, В. Зимонин, Г. Иваницкий, Г. Мишустин, А. Якушевский. М.: Воениздат, 1987. 302 с.
  9. Робота відділу соціального забезпечення // Кролевецькі Вісті. 1942. № 2. С. 1.
  10. Сереженко М. Кролевчани / Упор. А. Карась. Кролевець, 2009. 148 с.

Опубліковано: Сумські історико-краєзнавчі студії. Збірник матеріалів Всеукраїнської науково-практичної інтернет-конференції (Суми, 5 листопада 2020 р.) / Редкол.: Д. В. Кудінов (відповідальний редактор), О. М. Клочко, М. А. Михайліченко, В. О. Оліцький, Н. В. Сидоренко. Суми: ФОП Цьома С.П., 2020. С. 267–272.    

Новини

47 робіт Ніла Хасевича — вже онлайн

23-12-2020

47 робіт Ніла Хасевича — вже онлайн Електронна колекція творів видатного повстанського графіка включає: портрети провідників та діячів ОУН і УПА; ...

Вітаємо з відзнакою Валерія Власенка

16-12-2020

Правління й членство Сумської обласної організації Національної спілки краєзнавців щиросердно вітають члена НСКУ, доцента кафедри історії Сумського державного університету, кандидата...

Проєкт «Імена самостійної України» потребує оплати хостингу

10-12-2020

Благодійна ініціатива «Героїка» нарощує масштаби роботи із документами Центрального державного архіву вищих органів влади та управління України. Меморандум про співпрацю та...

У Сумах презентували виставку "Герої серед нас!"

06-12-2020

Це — проєкт про 13 героїв учасників АТО/ООС, які пройшли горнило війни, повернулися додому, живуть і працюють поряд з нами...

В Києві презентували віртуальний некрополь української еміграції

24-11-2020

Сьогодні в Україні з’явилась геоінформаційна система, що збирає, класифікує та оприлюднює інформацію про поховання українських емігрантів. Проєкт презентував Український інститут національної...