Четвер, 25 квітня 2019 07:01

Іваненко Олександр. Назви поселень Сумщини [Історико-етимологічний словник]

Олександр Іваненко, кандидат філологічних наук (м. Київ)
Іваненко Олександр. Назви поселень Сумщини [Історико-етимологічний словник]

Реєстр словника охоплює понад 1700 одиниць. У словнику подано історичні відомості про обставини та час заснування населених пунктів, фіксації в історико-статистичних джерелах та пояснення походження сучасних і старих назв поселень. Для істориків, філологів, краєзнавців.

Зміст

Передмова

Скорочення

Словничок ономастичних термінів

Вступ

Словник ойконімів

Бібліографія

Зауваження щодо походження топонімів "Косівщина" та "Лифине"

Дозвольте зробити деякі зауваження до цієї праці. Дуже багато назв сіл автор виводить від імен і прізвищ тих, хто їх заснував і володів ними. Тому дивні такі помилки.

Читаємо: – «Косівщина, с. Відоме з ІІ пол. ХVІІІ ст. Розташоване на правому бер. р. Сумки при впадінні в неї р. Сухоносівки. Як хутір відоме з 1778р. У 1783р. поселення нанесено на План Генерального межування Сумського повіту…

Згадується під 1864 р. як «д[еревня]. Косовщина при рч. Сумкѣ» Сумського пов. Харківської губ.;

Похідне на – щина від (мікро)топоніма *Косівка, *Косове, пор. Косовa Канaва – урочище …»

Назва цього села має трошки інше походження – від прізвища того, хто володів ним.

Був з 1749 року в Сумському слобідському полку писар Роман Матвєєв син Косовцов.

В «Именных списках собственников участков земли» (ДАСО, Ф. 397, о. 1, д. 19) значиться:

«Косовцовщин х. – Романа Матвеева Косовцова (стор. 17о).

Косовщин хут. – Романа Матвеева Косовцова

Кумка хут. – Льва Романова Косовцова (стор. 19о)

Шереметовский хут. – Романа Матвеева Косовцова».

В «Описах Харківського намісництва кінця 18 ст.» за 1779 рік читаємо:

«Сумского комиссарства:

Хутор Косовцовщина помещиков Косовцовых – владельческих душ 28.

Хутор Кумин сотника Косовцова – владельческих душ 23».

А з часом Косовцовщина скоротилася до Косовщина, а потім почало писатися як Косівщина.

Ще зацікавила така інформація: «Лифине, с. (Лбд.). Очевидно, появу населеного пункту можна датувати не пізніше 1779 р., оскільки саме під цією датою фіксується хутір Лифовщина Лебединського   округу   Сумського   комісарства   Харківського намісництва. … Також пор. ойконіми Лифино (Лихвино) та Лихвинов колишній Вологодській та Калузькі губ. Росії. Посесив на - ин(е) від антропоніма *Лифа, що походить, очевидно, від *Лихва, пор. ст.-пол. Łichwa‹ łichwa ‘лихва’. Антропонім *Лифа також може бути народнорозмовним варіантом до Олефiр, пор. Ліфeр (ім’я та прізвище), Ліфeрій».

Тут вже ближче до правди, бо назва походить від прізвища господаря хутора – Лифина.

Читаємо в книзі Олександра Алфьорова «Старшинський рід Алфьорових»: «Федір Якович Алфьоров… володів: хут. Ліфовський (250 дес., 40 підданих)… у 1769 закріпив у вотчинному департаменті купчу від мешканців Сумської Ворожби Івана Лифина та Якова Васильовича Тендитникова на сінокосний луг та діброву в урочищі над р. Ворожба… у 1772 р. мав суперечку із сотником Василем Даценком за землі в с. Сумська Ворожба». А поряд з Ворожбою знаходиться село Доценківка. І тут Олександр Іваненко робить майже правильні висновки: «Доценківка, с…. Похідне на -ів-к(а) ‹ -ов-к(а) від антропоніма Доценко, пор. сучасне укр. прізвище Доценко».

Олександр Кисельов, член Національної спілки краєзнавців України