Четвер, 10 вересня 2020 21:15

Піскун Валентина. Винахідник вітрової електротурбіни Павло Чижевський

Валентина Піскун, доктор історичних наук, завідувач відділу джерелознавства новітньої історії України Інституту української археографії та джерелознавства імені Михайла Грушевського НАН України
Піскун Валентина. Винахідник вітрової електротурбіни Павло Чижевський

У час обмежених можливостей до мандрів Європою, працюючи над документами для однієї зі статей, натрапила на це фото, зображене на ньому в мене завжди асоціюється з постаттю великого українця, полтавця ПАВЛА ІВАНОВИЧА ЧИЖЕВСЬКОГО.

Ці європейські вітряки як втілення його нереалізованої великої мрії про електрифікацію незалежної України столітньої давнини.

Народився Павло Чижевський 25 серпня (6 вересня н. ст.) 1860 року в дворянській родині в м.Гадячі на Полтавщині; православного віросповідання. Навчався в Миколаївському інженерному училищі. Із «Повного послужного списку Прапорщика 5 Понтонного батальйона Чижевського», складеного 15 жовтня 1881 року і виданого для докладання до прохання на ім’я ректора університету Св.Володимира про зарахування вільним слухачем, дізнаємося про його біографію. На час заповнення анкети записано «не одружений», іншими чорнилами дописано «1882 року січня 17 дня вперше одружився з дівчиною дочкою надвірного радника Софією Костянтинівною Рубісовою, православного віросповідання». Вони мали синів: Григорія, Миколу, Леоніда.

Освіту Павло Іванович здобував як вільний слухач фізико-математичного факультету Київського університету Св. Володимира, продовжив навчання у Швейцарії, де слухав лекції в Женевському університеті та отримав ступінь доктора фізичних наук (1884). Ще в 1883 р. за ним та його дружиною було встановлено нагляд. У жандармській довідці, складній 15 грудня 1883 р., про Чижевського сказано наступне: «Чижевський був близький з братами Борисовими…Чижевський жонатий на Софії Рубісовій, що належить до сімейства, відомого своїми близькими відносинами і співчуттям до осіб революційної партії, на користь яких Рубісовими навіть влаштований у своїй квартирі вечір». Значний вплив на формування світогляду та політичних переконань Чижевського мало знайомство з Михайлом Драгомановим та іншими членами "женевського гуртка". Після повернення в Україну склав екзамен на отримання ступеня магістра хімії в Київському університеті. За участь у студентських заворушеннях та зберіганні таємної літератури у 1885 р. був ув’язнений, перебував рік у Києві, а потім – на засланні в м. Березов (Росія). Дружина поїхала з ним на заслання. Після повернення він працював у земських установах, обирався депутатом І Державної Думи Росії. Після створення Української Центральної ради у квітні 1917 р. став її членом від Полтавської губернії, член ЦК Української партії соціалістів-федералістів.

chizhevskiy pavlo
За часів Директорії УНР П. Чижевський очолював торговельно-промислову місію, яка мала нав’язати стосунки з європейськими бізнесовими колами в Австрії, Чехословаччині, Польщі, Швейцарії. М.Ковалевський писав про нього: «З цих старих вирізнявся своїм оптимізмом і вітальністю Павло Іванович Чижевський. Хоч він був уже хворий і досить ослаблений ненормальними обставинами життя, він виявляв все ж величезну, як на його вік, ініціативність і пильно слідкував за розвитком поверсальської Європи. Він все заводив нові політичні зв’язки, проводив велику інформаційну акцію серед чужинців». В еміграції тісно співпрацював з урядом УНР в екзилі. У лютому – серпні 1921 року був членом Ради Республіки в Тарнові (Польща) – місці осідку уряду.

18 січня 1922 року він був одним із ініціаторів, котрі підписали «Лист ініціативної групи членів Українських Установчих Зборів, Української Центральної Ради і Трудового Конгресу України до всіх українських парламентарів із закликом прибути на конгрес до Австрії з метою прийняття постанови щодо права українського народу на державну самостійність». В листі зазначалося: «Через чужоземну окупацію української території український нарід позбавлений можливості висловити свою волю в такий відповідальний час, коли доля України важиться на терезах міжнародного суду, і в імені нашого народу важаться виступати окупанти України, а також політичні організації, групи і окремі особи псевдо українські або авантюристичні, а не чути голосу тих, що у свій час уповноважені були висловити народні жадання і вести перед в боротьбі за осягнення народних ідеалів». Не зважаючи на складність ситуації в якій опинився Уряд УНР, інтернована армія і сам П. Чижевський (дружина із хворим молодшим сином залишилася в Україні, жила в с.Ціпки поблизу Гадяча, а два інших сини також в еміграції в Польщі), у лютому 1922 р. очолює міністерство фінансів УНР. У цей час він веде інтенсивні переговори із французами і англійцями, проте визнання російських більшовиків на Генуезькій конференції зруйнувало всі плани.

Мрією його життя була електрифікація України. З цією метою він розробив спеціальну модель вітряної турбіни. Олександр Вілінський згадував: «Вітряний двигун тюрбина, системи Павла Івановича, був, на мою думку, дуже влучний та оригінальний пристрій. Він зробив невеличку модель її з картону, і ця модель працювала дуже добре. Залишилося знайти можливість регулювати саму тюрбину при наглій силі зміни вітру, ідея цієї можливости вже була, але втілити її у життя за браком коштів не пощастило.

У Женеві Павло Іванович взяв патент на цю тюрбину. Він мріяв зреалізувати його в Німеччині, але чи пощастило йому – не знаю». Про цей винахід Чижевського писала також і Іда Бачинська. «Другою темою наших розмов були його технічні винаходи, головно вітряк, який на його думку мусив зробити великий переворот в економічній політиці України. Пригадую собі, як він доводив про близьку можливість електризації цілої країни і навіть усього світу, використовуючи лише вітряну енергію». Проте втілити в життя плани В.Чижевському так і не вдалося. 15 квітня 1925 р. він помер у готелі «Вікторія» в Женеві. В останню путь його проводжали родина Бачинських, старий товариш Микола Ге та інші українці, які на той час перебували в Женеві. 22 квітня «La Tribune de Genéve» подала замітку: «В понеділок на кладовищі St.Georges поховано п. П. Чижевського, видатного українського політичного діяча».
Після смерті Павла Івановича всі його папери були викрадені невідомими із номера в готелі.
Отож, згадаємо ще одного загубленого в просторах історії українця, що своїм розумом, енергією і справами збагатив наш світ.

Новини

Відзначення Конотопського краєзнавчого музею ім. О.М.Лазаревського

16-10-2020

Президія Національної спілки краєзнавців України з нагоди 120-річчя створення установи відзначила колектив Конотопського краєзнавчого музею ім. О.М.Лазаревського за активну науково-дослідницьку...

Презентація книги історика В.Оліцького “Калнишева слава не вмре, не загине” [Відео]

13-10-2020

09.10.2020 у конгрес-центрі СумДУ відбулася презентація книги сумського історика В.О.Оліцького “Калнишева слава не вмре, не загине”. У заході взяли участь...

Презентація книги Віктора Рога

28-09-2020

Шановні друзі, 2 жовтня, у п'ятницю, о 16:00 в Конгрес-центрі СумДУ (зала "Нью-Йорк") відбудеться презентація книги Віктора Рога "Пробудження". За...

Книга про Лохвицю Анни Коршунової

08-09-2020

Новим здобутком відомої української письменниці стала історична книга для дітей про м.Лохвиця. "Ось вона, нова книжка про ще одне українське місто...

Нова книга Віктора Рога

08-09-2020

Вийшла друком нова книга нашого земляка, засновника й багаторічного голови Спілки Української Молоді "Сумщина", відомого історика, публіциста й видавця, а...

Знайдено скарб з монетами Володимира Святого та Святополка Ярополковича

28-08-2020

Про історичну знахідку Національного значення щойно повідомив відомий український історик, науковий співробітник Інституту історії України Олександр Алфьоров на своїй сторінці у мережі Facebook.