Про це говорили на вулицях перехожі, розповідали дітям батьки і вчителі, а найпромовистіше повідомляли стенди:
З них я дізнався, що цей день, коли вшановують пам'ять усіх полеглих у всіх війнах, які вела Велика Британія, відзначається уже 90 років.
Він приурочений до 11 листопада 1918 року: дня Комп'єнського перемир'я, яке поклало край Першій світовій війні.
У Сполученому Королівстві Першу світову називають просто Великою війною. В народній пам'яті вона займає значніше місце, ніж Друга світова. Адже у 1939-1945 роках країна втратила 393 740 осіб (включаючи мирних жителів і моряків), а в 1914-1918-му - 811 410 чоловік. 1 млн. 662 тис. 625 британців було поранено.
Уже після війни на полях найбільших баталій західного театру воєнних дій (зокрема Франції та Бельгії) зійшла і зацвіла величезна кількість маків. Сучасники сприйняли це як знак... З того часу макова квітка символізує пам’ять про загиблих героїв (як у нас – червона калина).
Загальнонаціональна хвилина мовчання з обов’язковою трансляцією телебаченням відбувалася саме 11 листопада. Зупинили свою роботу школи і заводи, віддали честь полеглим військові частини, урядові установи...
Але основні заходи традиційно проходять у неділю з участю великої кількості людей. Проходять по всій Британії та країнах Співдружності, також у військових частинах за кордоном. Центральне місце проведення – біля пам’ятника "Cenotaph" у Лондоні.
Кенотаф - це "порожня могила" або пам'ятник, споруджений на честь людини або групи людей, чиї останки знаходяться в іншому місці.
Слово походить від грецького κενοτάφιον = kenotaphion (kenos, один - означає бути "порожнім", і taphos, "могила").
Кенотафи були зведені у багатьох країнах світу з давніх часів: у Стародавньому Єгипті, Стародавній Греції і Північній Європі (у вигляді курганів неоліту).
Cenotaph на Вайтголі, в Лондоні, що його спроектував сер Едвін Лутенс, був побудований між 1919 і 1920 роками і відразу став місцем проведення загальнонаціональних вшанувань.
По-військовому прості форми монументу і такий же простий напис: "The Glorious Dead - Славні Полеглі."
Сюди з самого ранку (офіційний початок був призначений на 11-00) почали сходитись люди. В ці дні на одязі практично всіх, кого я зустрічав на вулиці, були пришпилені квітки маку. І кожна дитина могла пояснити, що вони означають. Відчувалася атмосфера невимушеності і зосередженості.
Без обов’язковості, промов, звітів "про турботу про ветеранів"... Але з якимось особливим самозаглибленням. Бо в ці дні, як ніколи, людина відчуває себе частиною "і мертвих, і живих, і ненароджених".
Залунали сурми... Пройшлися маршем королівські гвардійці, представники родів військ. Уся вулиця була запруджена людьми, але стояла "мертва" тиша...
Про присутність Її Величності знали всі, а ось коли саме вона та члени Кабінету міністрів з’явилися – залишилось непоміченим.
Таке враження, що були постійно з усіма іншими. А може, й так...
Відразу пригадалося, що про наших "величностей" оголошують по гучномовцю та ще й чекають годинами.
Королева стояла поруч з принцом Вільямом, членами родини, в оточенні керівництва Генерального штабу. Я її зміг відрізнити з-поміж інших тільки тоді, коли вона понесла до пам’ятника вінок маків. Власноручно. (!) І знову пригадалися "наші" можновладці, які з вимученою "думою" на чолі поправляють стрічку вінка, що його принесли... солдати.
Природа не терпить фальші, тому вінки іноді й падають...
ВІДЕО:
Хвилина мовчання складалася з двох хвилин. Рівно між салютом Королівської кінної артилерії та боєм Біґ-Бену. Мовчання – ось що вразило найбільше. Єдиною "промовою" був заклик прочитати молитву вголос:
"Our Father
Which art in heaven
Hallowed be thy name
Thy kingdom come
Thy will be done
In earth as it is in heaven..."
... Полеглі вже не потребують обіцянок і пишних фраз...
ВІДЕО:{youtube}QQZmsGmVIKQ{/youtube}
Маки... Вони були всюди. В пам’ять про героїв, які загинули за Британію в усіх війнах і кампаніях... Живі їх учасники (більше семи з половиною тисяч) пройшли колоною під оплески.
Йшли бадьоро, сповнені гордості за свою країну. Багато їхало на інвалідних візках.
Я поцікавився: "Які пільги вони мають?". "Жодних", – була відповідь. Просто мають гідну пенсію, без подачок.
Від кожної групи ветеранів молоді люди в циліндрах приймали вінки маку і клали до підніжжя пам’ятника. Маки стелилися все далі й далі від нього, не вміщаючись, але "тримаючи лад".
Пішим строєм за ветеранами йшли скаути, а потім війська. Не було жодних прапорів. Тільки форма.
ВІДЕО:
Пізніше до групи людей, які стояли неподалік, підійшов чоловік у яскраво-червоному мундирі. Це був представник Ліги ветеранів. Вона об’єднує багатьох учасників війн незалежно від віку. Тут і солдати та моряки часів Другої світової, учасники пізніших воєн. Критерій один – вони воювали за Британію.
До речі, символіка Ліги - синьо-жовті стрічки.
Вінок з ними біля пам’ятника можна помітити поруч з вінком від королеви.
Після офіційних заходів підвезли важкі стовпці у вигляді свічок з короною. Вони служитимуть огорожею й освітленням. Туристи одразу ж кинулись фотографувати.
Ми маємо багато дат і відзначень, пов’язаних з війнами. І всі вони різні. Зрозуміло, що повинен бути один день – просто День, коли б поминали всіх полеглих за Україну. Він міг би примирити багатьох нині непримиренних, якщо їхні слова про любов до України щирі...
Маємо таких аж два дні на вибір: Покрови Пресвятої Богородиці та День Героїв. А ще маємо червону калину. На прохання друзів я привіз її з Сумщини і посадив у Лондоні. Впевнений, що приживеться...