Понеділок, 24 жовтня 2011 03:00

Тарас Шевченко і Українська революція 1917-1921 років (за матеріалами Державного архіву Сумської області) [Відео]

Іванущенко Геннадій
Тарас Шевченко і Українська революція 1917-1921 років (за матеріалами Державного архіву Сумської області) [Відео]

Значення двох знаменних подій для розвитку і ствердження української справи важко переоцінити. Це 90-ліття початку Української революції 1917 року, створення Центральної Ради і шевченківські дні.

Пробуджена завдяки багаторічній просвітницькій роботі української інтелігенції та каталізована революційними подіями 1917 року воля народу до державного життя знаходила своє ідеологічне обґрунтування у творах великого Кобзаря.

Достатньо простежити передвоєнний розвиток громадської думки в Україні, щоб помітити, як політичний ідеал державної самостійності і соціального визволення, домінуючий у творах Тараса Шевченка, поступово, хоч іноді й завуальовано стає основним змістом публікацій того часу. До речі, це стосується не тільки тієї періодики, яка виходила в Україні. Так, російськомовний журнал про Україну „Украинская жизнь" , що друкувався в Москві, редактором якого з 1912 року був С. Петлюра, постійно використовував шевченківську тематику. У цьому журналі публікувались М. Грушевський, Д. Донцов, С. Русова, С. Єфремов, М. Горький, А.Луначарський. Незважаючи на строкатість політичних переконань згаданих авторів, єдиною темою їх статей була Україна та українська національна ідея. Такий підхід ніби „централізовував" українську тему серед читачів, привчав громадянство до думки, що рано чи пізно:

...Встане Україна

І розвіє тьму неволі,

Світ правди засвітить.

І помоляться на волі

Невольничі діти.

 

У першому номері журналу за 1913 рік (на фото) було опубліковано перелік заходів по вшануванню Т. Шевченка, організованих зусиллями місцевого земляцтва. Центральне місце серед них  було присвячено виданню шевченківського збірника. Кошти, виручені від його продажу, планувалося використати для встановлення пам`ятника поету в Києві.

Журнал „Украинская жизнь” , з оголошенням про Шевченкові роковиниКоли в березні 1917 року почалася Українська революція, практичнго всі багатолюдні демонстрації проходили зі згадкою про Тараса Шевченка та його ідеї. Для українського селянина і робітника, учителя і священика ім`я поета і національне відродження були поняттями нерозривними, органічними. Так, 21 травня 1917 року в Сумах, за участю представників усіх верств населення проходили велелюдні українські урочистості, на яких з привітанням виступив виконуючий обов`язки міського голови Крамаренко. Як говорилося в повідомленні сумського товариства „Просвіта” ім. Т.Г. Шевченка, урочистості проходили за сприяння багатьох  місцевих громадських організацій, особливо „українських робітників”. В цих заходах „червоною ниткою проходило ім`я  великого співця України Тараса Шевченка”[1].

Цікаво, що вже 29 травня товариство „Просвіта” звернулося до міської думи  з низкою пропозицій про увічнення пам`яті Т.Г.Шевченка. Досить оригінально звучить аргументація цих пропозицій: „Місто Суми і Сумський повіт повинні увічнити це велике для України і`мя, тим більше, що жителі міста і повіту суть прямі нащадки вихідців з правобережної України.- Ці вихідці під ім`ям «черкас» в 1657 р. під проводом полковника Кондратьєва заснували Сумський полк, який  займав тоді теперішню територію м. Сум і його повіту;  на цю територію «черкаси» з полковником Кондратьєвим отримали жалувану грамоту від Московського царя Олексія Михайловича.-

Таким чином теперішні нащадки Сумських обивателів кровно споріднені з батьківщиною Т.Г. Шевченка – правобережною Україною, бо Т.Г. Шевченко походив звідти ж, а саме з нинішнього Канівского повіту Київської губернії. І загальне значення Т.Г. Шевченка для всієї Украіни і ця подробиця, яка пов`язує обивателів м. Сум з правобережною Україною, дають товариству «Просвіта» надію, що гласні м. Сум погодяться увічнити ім`я Т.Г. Шевченка шляхом перейменування однієї з кращих вулиць м. Сум, напр. Петропавлівської на вулицю Т.Г. Шевченка, а також погодяться назвати одну з міських шкіл його іменем, разом з тим в майбутньому передбачається поставити і пам`ятник Т.Г. Шевченку в м. Сумах, на що треба надіятись відгукнеться  у свій час міське самоврядування.

Зважаючи на викладене товариство «Просвіта» просить Сумську Міську Думу увічнити і`мя Т.Г. Шевченка в пам`яті підростаючих поколінь Сумських обивателів вищезазначеним шляхом.-„[2]

Серед цих пропозицій особливо привабливо звучала ідея встановлення пам`ятника великому поетові. Пізніше, восени 1918 року, вона була здійснена в Ромнах за часів Гетьманату П.Скоропадського. Так постав перший пам`ятник Кобзареві роботи І.П. Кавалерідзе.

Біля пам`ятника Т. Шевченку в Сумах. Липень 1990 р.Саме у часи революції вперше увага громадськості звертається до стану української національної святині – могили Т. Шевченка на Чернечій горі. Як зазначає дослідниця впливу Тараса Шевченка на становлення національної ідентичності українців С.Брижицька, видатну роль у цьому зіграв один з лідерів УНР Симон Петлюра. Так, він підписав документ „Про впорядкування могили Т.Шевченка” а в червні 1918 року подав законопорект, за яким уряд Української Держави проголосив могилу поета національною власністю[3]. За підрахунками цієї ж дослідниці у „Книзі вражень відвідувачів могили Тараса Шевченка 1917-1921 років” серед 751 запису, де висвітлена ідентифікація поета, звертання до Т.Шевченка, як до духовного батька української нації залишається провідним. Воно вжито 670 разів[4]. Це і є головним показником впливу визвольний ідей нашого національного пророка на розвиток української революції 1917 – 1920 років. Роки боротьби за державність дали Україні багато визначних лідерів, але жоден з них не міг, на жаль, навіть наблизитись до розуміння важливості того історичного шансу, який наближав бунтівний Тарас своїм вогненим словом. В цьому і велич поета і трагедія Української революції.



[1] ДАСО. Ф. Р. 2362, оп.20, спр.1, арк. 27.

[2] Там само, арк. 27-27зв.

[3] Брижицька С. Життя і слово українця для українців. Тарас Шевченко і становлення національної ідентичності українців за матеріалами книги вражень на його могилі 1896-1926. – К.:2006. - С. 107.

[4] Брижицька С. „Я не одинокий” Національне самоствердження Тараса Шевченка та його вплив на становлення національної ідентичності українців (друга чверть ХІХ ст. – середина 20-х років ХХ ст.). – Черкаси.:Брама-Україна. - 2006. – С. 146.

Новини

У Глухові відкрили меморіальну дошку Юрію Коваленку

15-03-2024

Сьогодні мали честь бути присутніми на відкритті меморіальної дошки Юрію Коваленку - відомому історику, археологу, краєзнавцю, який загинув 14 березня...

Пам’яті історика Володимира Муравського

06-03-2024

З глибоким сумом сповіщаємо, що 4 березня 2024 р. у Львові помер член Організації Українських Націоналістів (бандерівців) Володимир Муравський – «Мураха». Народився...

Віктору Ющенку – 70

23-02-2024

Сьогодні відзначає свій 70-літній Ювілей третій Президент України Віктор Ющенко. Період його президенства – це запекла боротьба з промосковською номенклатурою, яка...

Пам'яті Лідії Григорівни Шеремет

10-02-2024

9 лютого померла Лідія Григорівна Шеремет, колишній депутат міськради, екс-директор заповідника "Михайлівська цілина", знавець народних традицій, автор величезної колекції старовинних...

Російський терорист Прилєпін про перейменування в Сумах

07-02-2024

Про перейменування вулиць у Сумах він написав на своєму Телеграм-каналі. Зокрема він визнав, що Ковпак воював проти України в 1918...

На Сумщині тероборона зупинила російську ДРГ: що відомо

04-02-2024

3 лютого на підступах до Глухівської громади бійці територіальної оборони України зупинили російську диверсійно-розвідувальну групу, яка намагалася перетнути державний кордон України. Про це повідомив Сергій...