У першому номері журналу за 1913 рік (на фото) було опубліковано перелік заходів по вшануванню Т. Шевченка, організованих зусиллями місцевого земляцтва. Центральне місце серед них було присвячено виданню шевченківського збірника. Кошти, виручені від його продажу, планувалося використати для встановлення пам`ятника поету в Києві.
Коли в березні 1917 року почалася Українська революція, практичнго всі багатолюдні демонстрації проходили зі згадкою про Тараса Шевченка та його ідеї. Для українського селянина і робітника, учителя і священика ім`я поета і національне відродження були поняттями нерозривними, органічними. Так, 21 травня 1917 року в Сумах, за участю представників усіх верств населення проходили велелюдні українські урочистості, на яких з привітанням виступив виконуючий обов`язки міського голови Крамаренко. Як говорилося в повідомленні сумського товариства „Просвіта” ім. Т.Г. Шевченка, урочистості проходили за сприяння багатьох місцевих громадських організацій, особливо „українських робітників”. В цих заходах „червоною ниткою проходило ім`я великого співця України Тараса Шевченка”[1].
Цікаво, що вже 29 травня товариство „Просвіта” звернулося до міської думи з низкою пропозицій про увічнення пам`яті Т.Г.Шевченка. Досить оригінально звучить аргументація цих пропозицій: „Місто Суми і Сумський повіт повинні увічнити це велике для України і`мя, тим більше, що жителі міста і повіту суть прямі нащадки вихідців з правобережної України.- Ці вихідці під ім`ям «черкас» в 1657 р. під проводом полковника Кондратьєва заснували Сумський полк, який займав тоді теперішню територію м. Сум і його повіту; на цю територію «черкаси» з полковником Кондратьєвим отримали жалувану грамоту від Московського царя Олексія Михайловича.-
Таким чином теперішні нащадки Сумських обивателів кровно споріднені з батьківщиною Т.Г. Шевченка – правобережною Україною, бо Т.Г. Шевченко походив звідти ж, а саме з нинішнього Канівского повіту Київської губернії. І загальне значення Т.Г. Шевченка для всієї Украіни і ця подробиця, яка пов`язує обивателів м. Сум з правобережною Україною, дають товариству «Просвіта» надію, що гласні м. Сум погодяться увічнити ім`я Т.Г. Шевченка шляхом перейменування однієї з кращих вулиць м. Сум, напр. Петропавлівської на вулицю Т.Г. Шевченка, а також погодяться назвати одну з міських шкіл його іменем, разом з тим в майбутньому передбачається поставити і пам`ятник Т.Г. Шевченку в м. Сумах, на що треба надіятись відгукнеться у свій час міське самоврядування.
Зважаючи на викладене товариство «Просвіта» просить Сумську Міську Думу увічнити і`мя Т.Г. Шевченка в пам`яті підростаючих поколінь Сумських обивателів вищезазначеним шляхом.-„[2]
Серед цих пропозицій особливо привабливо звучала ідея встановлення пам`ятника великому поетові. Пізніше, восени 1918 року, вона була здійснена в Ромнах за часів Гетьманату П.Скоропадського. Так постав перший пам`ятник Кобзареві роботи І.П. Кавалерідзе.
Саме у часи революції вперше увага громадськості звертається до стану української національної святині – могили Т. Шевченка на Чернечій горі. Як зазначає дослідниця впливу Тараса Шевченка на становлення національної ідентичності українців С.Брижицька, видатну роль у цьому зіграв один з лідерів УНР Симон Петлюра. Так, він підписав документ „Про впорядкування могили Т.Шевченка” а в червні 1918 року подав законопорект, за яким уряд Української Держави проголосив могилу поета національною власністю[3]. За підрахунками цієї ж дослідниці у „Книзі вражень відвідувачів могили Тараса Шевченка 1917-1921 років” серед 751 запису, де висвітлена ідентифікація поета, звертання до Т.Шевченка, як до духовного батька української нації залишається провідним. Воно вжито 670 разів[4]. Це і є головним показником впливу визвольний ідей нашого національного пророка на розвиток української революції 1917 – 1920 років. Роки боротьби за державність дали Україні багато визначних лідерів, але жоден з них не міг, на жаль, навіть наблизитись до розуміння важливості того історичного шансу, який наближав бунтівний Тарас своїм вогненим словом. В цьому і велич поета і трагедія Української революції.