Середа, 10 червня 2020 12:48

Розповідь активіста «Просвіти» про історію створення та відкриття 27 жовтня 1918 р. пам’ятника Тарасу Шевченку в Ромнах

Роменець
Відкриття пам'ятника Тарасу Шевченку. Четвертий зліва - Іван Кавалерідзе Відкриття пам'ятника Тарасу Шевченку. Четвертий зліва - Іван Кавалерідзе

15 листопада 1919 року

Роменець.

Коротенька історія пам’ятника Т. Г. Шевченкові.

До роковин відкриття пам’ятника Т. Г. Шевченкові в м. Ромен 27 жовтня 1918 р. – 27 жовтня 1919 р.

 

Давно вже в Роменськоі інтелегенціі зародилась думка збудувать у м. Ромні пам’ятника тому, хто так славно і велично виспівав у своіх дивних творах самоцвітах про тяжке горе та гірку долю матері Украіни. Ще в 1912 році 31 січня Я. Данилов увійшов у мійську думу з проханням назвать біля приюта сквер іменем Шевченка і на окрасу сквера асігнувать 200 карб. Дума асигнувала 200 карб. Далі гадали збудувать і бюст у тім сквері, але полтавський пан губернатор не затвердив постанови думи, і тому справа розвіялась. В 1914 році 26 січня загальні збори Русько-Украінського драматичного товариства ухвалили: 1) звернутись до мійськоі думи, аби вона назвала теперішній сквер, що біля земської управи, іменам Шевченка, 2) збудувати бюст Шевченка у тім сквері. На другий день Рада гуртка доручила своім представникам обстоювать постанову зборів перед думою. Так марили і клопоталися кращі украінські сили м. Ромен за це святе діло, але при тодіщніх обставинах, коли украінській голос, рух нищили гнітили – ясно золота мрія так і завмерла не побачивши світу Божого. Багато говорилося, навіть місце будівлі пам’ятника призначалося, та ніхто не міг здвинуть сих великих замірів з мертвоі крапки побажання. Бо занадто було дуже чорно на Романському тлі, і всі гарні заходи пішли геть в глибоко-темну прірву безправства та неволі. Аж українська революція поставила всі попередні початки на порядок денний. 9 квітня 1917 року в день свята революції великий похід народу з прапорами, портретом, підійшов до гольчаного скверу (зараз цей і Панський сквери постановою демократичноі думи від 7 липня 1917 року названі іменем Шевченка) і на уповрядкованому тут вічі ухвалив збудувати пам’ятника національному генієві Украіни Т. Г. Шевченкові. Тут же було назбірано 400 карб., які передано раді української громади. З 10 квітня 1917 року рада украінськоі громади жваво почала переводити в життя цю давню улюблену роменцями думку. Розіслала по деяких установах заклики допомогти провести в життя укохані мріі Роменських украінців. Але установи віднеслись байдуже до прохання ради, окрім земського зібрання, яке в об’єднанім засідані з повітовим громадським комітетом від 25 травня 1917 року асігнувало 1000 карб, і цензовоі міськоі думи, теж поповненої городським громадським комітетом 7 липня 1917 року, яка після широкого докладу гласного думи Я. Данилова, асігнувала також 1000 карб. На тім самім засідані Дума розглянула прохання Ради і відносно місця пам’ятника і після невеликих дебатів, вирішила дати бажане місце. Правда, що вжиті радою заходи були дуже слабі та відгукнулися на iх ще гірше. Рада української громади надрукувала книжки квитків, які гадала роздати по між своїми членами для збору грошей на пам’ятник, надрукувала підписні листи та вся та робота залежалась через ненормальні умовини життя. 6 липня 1917 року в силу ріжних обставин загальні збори громади, ухвалили перетворити Громаду в «Роменське товариство Просвіта». Через бурхливі події кінця 1917 року і раді Просвіти не довелось провести в життя ті чи инші благі початки культурної праці на розкритім широко полі. За 1917 рік було назбірано грошей окрім земських і думських 1500 карб. З таким невеличким капиталом звичайно робить щось порядне було дуже трудно та Просвіта не мліла духом і пішла далі до роботи з великою вірою в свій народ, його генія і відродження України. Весною 1918 року, приблизно у роковини здвигу з холодноі крапки сього особистого питання, на загальних зборах Просвіти від 21 квітня, була перевибрана рада товариства. На тих же зборах було утворено спеціальну комисію по збудуванню пам’ятника Т. Г. Шевченкові в м. Ромні. Як рада, так і комисія через прудкі політичні подіі не змогли взятись як слід біля організації по збору грошей, закупки матеріалу, і справа знову скиглила, ждала і ниділа. В другій половині травня 1918 року в Ромен прибув відомий скульптор І. П. Кавалерідзе, який приватно довідався про бажання украінського громадянства. Шановний скульптор захопився сією думкою і виявив гаряче бажання збудувать у ріднім городі (сам Кавалерідзе Талалаєвськоі волості Роменського повіту) пам’ятника батькові Украіни. Деякими громадськими діячами в городській управі було пропоновано ширше взятись за це діло та й провести нарешті в життя. Управа в скорім часі зробила доклад, і на найблізчим засідані 20 травня 1918 року піднесла його на розгляд думи. Дума трохи суперечилась і домагалась того, щоб право будування було передано ій, але представники украінськоі фракції в голові з управою, звернули увагу думи на те, що не все ж буде соціалистична дума, а тому небезпечно перехвачувать таку важну справу думі, хай краще веде Просвіта. Дума згодилась і асігнувала на пам’ятник 4000 карб, вибравши в склад просвітньої комисіі 2-х представників. Почалась енергійна робота. Комисія на своєму засіданні від 5 червня 1918 року кооптувала до себе художника Т. Сафонова, Шевченкового старого приятеля Г. Вашкевича78, техників: С. Я. Скляренка, П. І. Василенка, а потім і Севрюка. 10 червня 1918 року в городській управі відбулось засідання комисіи, ради Просвіти і городськоі управи, де було розглянуто проекта скульптора Кавалерідзе на пам’ятника Т. Г. Шевченкові. Проект мав вигляд трохи не той, що на пам’ятнику зараз, особливо в постаті поета: Тарас сидів, як і тепер, але сумнійшій в глибшій задумі і підпершись лівою рукою під щоку. Після гостроі суперечки за дрібниці, проекта було цілком ухвалено. Проект був принятий, а грошей не було, а ті, що малися, треба вважати за копійки при сучасній дорожнечі Через те комисія вирішила ставити пам’ятника з дешевого матеріалу і, порадившись з ріжними знавцями, таким визнала битон. Сучасна війна доказала, що битонні фортенці місніші ніж залізні, а знавці цього діла запевнили комисію, що битонний пам’ятник може стояти при догляді сотні літ. Сміта була зроблена на 25 тисяч карб. Далі комисія взялась енергійно до будови постаменту, збору грошей, а пан Кавалерідзе до ліпки постаті. Комисія роздала і розіслала 215 підписних листів та закликів у місті і повіті. На сей раз і громадянство запалилось сою благородною думкою і почало по всіх кутках збірати та слати грошей.

Обійшлось не без казуса. Так наприклад Талалаєвська волосна народня управа з резолюцією: «При сем честь имеем препроводить комисіі по улаштованію памятника Т. Г. Шевченка один руб.», приклада безсоромно порваного карбованця і таким чином підкреслила, що в Роменськім повіті ще де не де конают «Мироновичи» та «Шелестяни Салатовичі» пьяноі ревизіі Кропивницького і тепер тихенько «категоряют» на людський сором Украіни.

Давно вже 25000 карбованців назбірано, та за останій час все так подорожчало, що будова пам’ятника дійшла до 50000 карб., і таким чином комисія і Рада Просвіти стали перед страшними трудностями – немає грошей. 20 серпня Комисія вирішила запрохати для збору грошей по Ромні де яких визначних особ. Ці особи назбірали до 8000 карб, та Комисіі ще довелося й позичити. Бо по 25 жовтня 1918 року назбирано всього грошей 32397 карб. 90 к. а витрачено 38197 карб. 26 к., ще багатьом і не плачено. Боргу єсть приблизно до 10000 карб. За тиждень перед відкриттям Комисія впала ще в гірше становище, себ-то виявилась страшенна сила роботи біля пам’ятника, а робочих рук немає, і дорогі. На передостанім засіданні 21 жовтня 1918 року було піднято питання чи відкривать пам’ятник 27 жовтня чи відкласти. Вирішено звернутись з горячим закликом до громадських установ і неодмінно відкрить у призначений час. Тут уже справді громадянство не відмовилось і принесло свою лепту праці особливо залізничники, які окрім матерьяльноі допомоги дали і максімум физичноі. Ми мусимо бути вдячні всьому роменському громадянству, а ще більше довгому рядкові імен і організацій. Той народ, шо має таких велетнів краси і сили, як геніальний наш поет, хай би які не були утиски, анархія, поневіряння, муки – не загине. Багато було непорозумінь, суперечок, переживань, нервування при будові цього першого на Украіні пам’ятника, але сьогодні одне чисте, світле та ясне облича вигляне з під темноі завіси того, хто на загальній дорозі в пилі найшов коштовний самоцвіт – Українську мову і обробивши, гукнув нею без хитрощів, як у голосний дзвін на велике свято та й збудив Украінський народ до роботи на своій батьківщині. Дивні написи на пам’ятникові, «і оживу і думу вольную на волю із домовини возову» уже почасти справдилися. Шевченко з домовини гукав довго, але тепер у нас вийшов на світ схожий і своєю постаттю буде нагадувать подорожньому – «молися сину»! Чи буде Роменський син молитися на далі, а чи роздиратиме знесилену гострими подіями, опльовану і скривджену матір Україну, покаже час. А ми б сказали – молися сину, бо справді Шевченка замучено за твою рідну матір. Тільки молися не спати лягаючи, а працею на рідній ниві, боротьбою за кращу долю свого народу, за його життя та діла, і ніхто тоді не приспить Украіни і не розбудить лукавий у вогні.

Просвітянин-Кооператор. Ромен, 1919. Ч. 9-11 (15 листопада). С. 21-25.

 

Новини

Книга про Лохвицю Анни Коршунової

08-09-2020

Новим здобутком відомої української письменниці стала історична книга для дітей про м.Лохвиця. "Ось вона, нова книжка про ще одне українське місто...

Нова книга Віктора Рога

08-09-2020

Вийшла друком нова книга нашого земляка, засновника й багаторічного голови Спілки Української Молоді "Сумщина", відомого історика, публіциста й видавця, а...

Знайдено скарб з монетами Володимира Святого та Святополка Ярополковича

28-08-2020

Про історичну знахідку Національного значення щойно повідомив відомий український історик, науковий співробітник Інституту історії України Олександр Алфьоров на своїй сторінці у мережі Facebook.  

На Театральній площі Сум знайшли скарб

13-08-2020

"Цікаві знахідки прямо в самому центрі міста Суми. Щойно під час прогулянки Театральною площею помітив металевий предмет схожий на монету. Підійшовши...

18-ті Затуливітрівські Читання

08-08-2020

Як завжди, Читання пам'яті відомого українського поета Володимира Затуливітра приурочуються до дня Св. Володимира і відбуваються в останні вихідні липня...

Вшанування пам'яті журналіста, члена Конотопської "Просвіти" Анатолія Соболєва

03-08-2020

У селі Попівка та місті Конотоп вшановували пам’ять журналіста, патріота, громадянина Анатолія Соболєва з нагоди його 80-річчя. До заходів долучилася...