Історико-філософські читання на тему "Центрально-Європейські національні філософські традиції" в Інституті філософії імені Григорія Сковороди 11 листопада 2016 року.

Подаємо історіософську статтю відомого українського історика й соціолога  Олександра Шульгина (1889-1960), яка є своєрідним резюме останньої книги автора "Історія і життя" (1957), написаної французькою мовою. Як видно зі статті, Шульгин залишається прихильником позитивістської парадигми в українському історієписанні з її ідеями суспільної закономірності та методу багатофакторності при поясненні феноменів історичної реальності.  Із передмови до першої публікацуії статті в "Збірнику на пошану Олександра Шульгина": "Як знаємо з критики-аналізи Н. Полонської-Василенко на останню французьку книжку О. Шульгина н. т. «Історія й Життя», виявилося…

Подаємо уривки з роботи відомого українського історика Лева Біласа (1922-2004) "Вячеслав Липинський як iсторик кризовоi доби", яка є вступною статтею до книги "Україна на переломі".  У цьому тексті розглядаються питання об'єктивного відображення історичних подій та проблема громадської діяльності історика.

Дослідження ролі та призначення історії як шкільного предмета завжди було і є тепер із розряду так званих “вічних” питань. На всіх етапах розвитку людства (в спокійні часи і на переламних моментах історії) інтерес до професійної історіографії та її відображення в шкільних курсах і предметах не вщухав ніколи.

В статті аналізується бурхливий процес виявлення, розсекречування і удоступнення нещодавно відкритих документів, а також зростаючий інтерес суспільства до цих документів та обумовлені ним зміни в світогляді.   Постановка проблем. Cеред нових суспільних явищ останніх років в Україні, які корінним чином впливають на осмислення науковцями, та і, зрештою всім громадянством складного і суперечливого історичного шляху нашого народу, помітне місце посідає бурхливий процес виявлення, розсекречування і удоступнення документів, які раніше зберігалися під грифом “совершенно секретно.” Цей процес дехто з істориків уже назвав…

"Сьогодні, коли незалежна, суверенна Україна стоїть на соці­альному роздоріжжі, суспільство потребує найґрунтовнішого, найвсебічнішого відображення та осмислення історичного минулого. Сама українська наукова, майже двохсотрічна за віком, історіографія є достатньо зрілою, щоб взятися за створення новаторської за змістом і формою узагальнюючої праці з історії України, її корінного народу, її національних меншин. Це має бути історична праця, в якій би, насамперед, знайшли всебічне і комплексне відображення всі три найголовніші сторони (соціально-економічна, політична та духовно-культурна) багатовікового життя одного з найбагатолюдніших у Європі етносів –…