День соборності, який у цьому році припав на неділю, для багатьох сумчан був звичайним вихідним днем, але не для всіх. Про його значення для українців ми говорили с філософом, викладачем Сумского держуніверситету В’ячеславом Артюхом.
Звичайно, у розмові ми не могли оминути й оцінок нинішньої ситуації в Україні.
r.: Що для вас значить День соборності?
В’ячеслав Артюх: Моє сприйняття тотожне із тим, яке вкладали в нього українці ще 1919 р. Тоді представиники двох українських держав, які декілька століть жили в Російській і Австро-Угорській імперіях, відділених одна від одноъ кордонами, нарешті змогли відчути себе представниками єдиного народу, який є, який існує. Оце і є глибинна суть цієї події: ототожнення себе з єдиним великим цілим, яке має назву “Україна”, “українська нація”.
r.: Багато хто досі ставить під сумнів саме існування такого поняття…
В.А.: Поняття «нації» має дві моделі: єтнічно–культурна і політична. Перше поняття започаткували німці, які довгий час жили в різних державах, але вважали себе єдиним народом. Вона базується на понятті народного духу, єдиної крові. Інша, французська модель, бере за основу лояльність більшості громадян до Основного закону, до країни. У 1919 р. формально політична українська нація вже формувалася. Але потім, після поразки національної революції, в умовах відсутності державності українці змушені були повернутися до етнічної моделі.
Саме на цій основі було сформовано Організацію українських націоналістів на чолі з Евгеном Коновальцем, який, до речі, 22 січня 1919 р. після підписання Акту злуки Української Народної республіки і Західноукраїнської Народної республіки приймав на Софіївській площі військовий парад.
Після відновлення незалежності у 1991 р. процес формування політичної нації продовжився і триває досі. Погодьтеся, більшість громадян України не лише лояльна до нинішньої держави, але й ідентифікувала себе з нею. Та дух справжньої національної єдності «пройшовся» по душах далеко не всіх громадян.
r.: Але ж різні громадяни та й влада вкладають у поняття української держави зовсім різний зміст…
В.А.: Безумовно. Частина громадян Україні, у тому числі й ті, що формують нінинішню владу, зберегла в собі ще радянську політичну ідентичність, яка сформувалася ще в роки босоногої совєтської юності. Розпрощатися з нею, на жаль, вони не можуть – для цього потрібно глобальне переосмислення ценностей… З одного боку, такі громадяни не проти існування незалежної України. З іншого боку, СРСР давно немає, але вони по інерції продовжують нести його цінності в сучасну реальність.
Звідси активізація так званого совєтського патріотизму, ренесанс “Зарницы”, дискусія навколо червоного прапора і подій Другої світової, що займали значне місце у совєтській міфології. Також родом із СССР і їхні естетичні смаки , які зараз зосередилися на російській поп-музиці. Як наслідок – висунення ідей “мультикультуралізму” чи федералізації України, які активно просувають деякі представники правлячої партії. Вони “недоукраїнці” і “недоросіяни” та, на жаль, не можуть зрозуміти, що “Росія-2”, яку вони хочуть створити в Україні, як ментальна модель буде вторинною, неповноцінною, а отже не матиме потенціалу для розвитку в майбутньому.
r.: Більшість сумчан не беруть участі в святкуванні Дня соборності. Чи означає це, що воно їм байдуже?
В.А.: Щоб людина приймала участь у масовому святкуванні, у неї повинна бути впевненість, що ідея свята вище її особистих інтересів. До того ж, чим далі від нас в історичному часі подія, тим інтерес до неї зменшується. І тут потрібна активна пропагандистська робота, щоб громадяни більше знали про цю подію.
Минуле повинне працювати на сучасність. Зі сторони влади такої роботи практично немає, зі сторони ЗМІ – теж, зі сторони громадськості – дуже слабка. Але це не означає, що сумчани байдужі до цієї дати. Як ментальний символ вона існує, а от що стосується зовнішніх проявів…
r.: Зараз українські інтелектуали багато говорять про так зване «перезаснування» держави на нових принципах і про революцію. Ваша думка з цього приводу?
В.А.: Держава повинна будуватися навколо інтересів “середнього” українця – середнього за матеріальними статками, але розвиненого духовно. Вона не повинна обслуговувати інтереси олігархів-мільярдерів – як зараз, чи, наприклад, напівбомжів. Така держава не має майбутнього, її постійно будуть роздирати внутрішні конфлікти.
Тож перезаснування держави дійсно потрібно, але коли воно відбудется, сказати важко. Щодо дискусії навколо революційного чи еволюційного шляху розвитку, скажу: поняття «еволюція» – це «шкурна» метафора, воно вигідне нинішнім правителям, які хочуть зберегти свою владу якомога довше і тому пропагують ідею правильності лише дуже повільних змін.
r.: А як ви ставитеся до скасування святкування Дня свободи і приєднання його до Дня соборності?
В.А.: Та це просто акт помсти нинішних можновладців за 2004 рік.
via “Панорама”
