“Не сумуй, дитино,   що немає тата,

Мабуть, його в полі   стримала розплата.

Він прийде додому, принесе гостинця –

Повні поли маків і перлин для синця…”

(Олександр Олесь)

У дорослих багато справ… Надто ж якщо вони зайняті державними справами. Навіть, якщо й урядують в екзилі.

Тож іноді їхніми дітьми опікуються найближчі приятелі. Може вони тільки і мають час пояснити: в ім’я чого працює тато і яка прекрасна та Україна… Та, тепер уже далека і недосяжна.

Ця фотографія знаходилась серед документів, які складають колекцію Каленика Лисюка – одного з найвидатніших діячів української еміграції, архівіста. На ній: Олександр Олесь з Лесею Петлюрою.

Фото зроблено в німецькому містечку Марієнбаді поблизу Чеських Карлових Вар.

Це 1923 рік. Уже три роки, як вони втратили Україну. Ще через три – не стане і Головного отамана Симона Петлюри.

Джерело: Український Музей–Архів у Клівленді. – колекція фото Каленика Лисюка.

ДOДАТОК 1

Емігріційні видання поезій О.Олеся

Джерело: Бібліотека Українського Музею–Архіву в Клівленді.