Писати есеї, спогади чи літературні репортажі — не моя професія. І хоча знаний австрійський письменник Карл Краус якось сказав, що “історик — це журналіст, якому не знайшлося місця в щоденній газеті”, дозволю собі з ним не погодитись. Я написав близько півсотні статей, книжок, передмов тощо, здебільшого не буваючи в тих місцях, про які пишу, але мене аж ніяк не мучили докори сумління. Хоча, чи то є сумлінням для науковця?