Чергова адміністративна реформа, схоже, завершилася. Однак цей тривалий у часі процес породив більше запитань, ніж відповідей. Особливо в контексті долі села, як носія й оберегу українського духу, мови, культури, зрештою осібності, неповторності нації. Не кажучи вже про відвічну місію села як оберегу здорового тіла землі-годувальниці. Головною проблемою нинішньої реформи є те, що розробленням, а точніше, «продавлюванням» на всіх верхах влади її концепції та стратегії займалися особи, глибоко не укорінені ні в українську історію, ні в ментальність українства. Перманентне перетасовування начальства…