Напад гітлерівської Німеччини на СРСР відбувся 22 червня 1941 року, а через 8 днів, 30 червня 1941 року Організація Українських Націоналістів під керівництвом Степана Бандери проголосила у Львові Акт відновлення Українського держави та створення Державного правління на чолі з Ярославом Стецьком.  

Офіційний Берлін вороже поставився до дій українських націоналістів. Степану Бандері і членам Державного правління вказано на неприпустимість таких дій, а Бандеру і Стецька арештовано і переведено під домашній арешт у столицю ІІІ Рейху. Коли ж лідери ОУН повторно відмовилися дезавуювати Акт 30 червня щодо відновлення Української держави, гітлерівці кинули їх до концтабору.

Андрій Шукатка "Савченко", "Гліб" - один з керівників підпілля ОУН на Сумщині

Після проголошення відновлення Української державності активістами ОУН у багатьох населених пунктах України були організовані велелюдні збори, які ухвалили рішення про підтримку зусиль, спрямованих на відродження незалежності України.

Акт відновлення Української держави засвідчив політичну волю Українсько Нації до створення своєї держави. Керівниутво ОУН вирішило сформувати з активної молоді Похідні групи ОУН, на які покладалася реалізація програмних засад українських націоналістів у сфері державного будівництва на всіх українських землях. Похідні групи ОУН очолювали                 М. Климишин (Північну), З. Матла (Південну) та М. Лемик (Східну). За різними оцінками, похідні групи бандерівської і мельниківської ОУН складали до 10 000 осіб. Упродовж 1941 року Похідні групи ОУН дійшли до Вінниці, Житомира Миколаєва, Херсона, Кривого Рогу, Запоріжжя, Криму, Дніпропетровська та міста Суми.

Діяльністю структур ОУН по всій України керував Дмитро Мирон (Орлик), Д. Маївський, М. Прокоп, П. Сак; у Дніпропетровську З.Матла, В.Кук, О.Логуш, П.Дужий, Є.Стахів та Т. Семчишин.   

Похідні групи повинні були створити розгалужену підпільну мережу, по можливості увійти до органів місцевого самоврядування, для захисту місцевого населення від терору гітлерівців, їхніх російських агентів з боку Народно-Трудового Союзу та від більшовиків-провокаторів, багато з яких пішли служити в поліцію, яку створили німці.

Активність ОУН стривожила німецьку окупаційну владу. У документах німецьких спецслужб наголошувалося, що пропаговані ОУНівцями «національні політичні ідеї становлять гостру політичну небезпеку для німецьких інтересів сьогодні і в майбутньому». На початку вересня 1941 року німці здійснили масові арешти українських націоналістів. Серед тих, хто потрапив до лабет німецьких спецслужб очільник (Північної) Похідної групи ОУН М.Климишин і ще 1500 членів та активістів ОУН. Німцями у м. Києві було вбито під час втечі Крайового Провідника ОУН на Осередньо-Східних Українських Землях Дмитра Мирона (Орлика), якого пізніше замінив Пантелеймон Сак.

На початку 1942 року обласним провідником ОУН Сумської області був призначений українець з Галичини під псевдом “Гліб”, справжнє ім’я Андрій Шукатка.

Українські націоналісти діяли в Сумах через легальну організацію “Просвіта”. Вони розповсюджували листівки, націоналістичні газети та  пропагували серед мешканців міста та області ідеї української державності.  

7 жовтня того ж року “Гліб” разом із провідником ОУН в місті Суми Семеном Сапуном та ще кількома націоналістами був затриманий німецькою СД. Після кількамісячного слідства арештованих гітлерівцями українських націоналістів розстріляли на території Сумської в’язниці 20 лютого 1943 року. Cеред них був і “Гліб” Андрій Шукатка та Провідник ОУН в місті Суми Семен Сапун, викладач сумської школи № 4. Протягом радянського періоду ці факти замовчувалися і лише після отримання незалежності Україна змогла дізнатися правдиву історію про діяльність ОУН на Сумщині та по всій Україні.

Семен Сапун, керівник підпілля ОУН в Сумах

Через Похідні групи Організація Українських Націоналістів змогла поєднати різні частини України, які до війни були ізольовані одна від одної і знаходилися під окупацією Польщі та СРСР.

         Обставини не дозволили ОУН створити легальну структуру, але українські націоналісти, починаючи з 1941 року, заклали мережу, до якої увійшли тисячі етнічних українців з УРСР. Це заважало як німцям і їхнім російським агентам з Народно-Трудового Союзу,  так і московським більшовикам. Ні одним, ні іншим незалежна Українська держава не була потрібна. Тисячі українських націоналістів були знищенні німцями і комуністами, але ідея української державності не зникла, а втілилася спочатку в бойових діях Української Повстанської Армії, а пізніше шестидесятнитві. Саме ідеї, які несла ОУН  і дали змогу в 1991 році відновити державність України. 

ДОДАТОК 1

Осередки ОУН, виявлені на території УРСР на 5.03.1944 р.

Інформацію взято зі збірника: Білас І.Г. Репресивно-каральна система в Україні.  1917-1953: Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз: У 2 кн. Кн.1. К.: Либідь – Військо України, 1994. С. 367.