Поле професійних і наукових інтересів Л. Покидченко досить широке і стосується не тільки суто архівної справи й археографії, але й історії нашого краю та країни.  В її творчому доробку є книги (путівники, довідники, збірники документів, описи фондів, щоденники тощо), брошури, буклети, статті у наукових збірниках і фахових журналах («Архіви України», «Архівіст: інформаійний вісник», «Советские архивы», «Сумський історико-архівний журнал» та ін.), передмови до книг, збірників документів та бібліографічних покажчиків, тези доповідей на наукових конференціях, численні статті у місцевій пресі, методичні розробки щодо діяльності архівів. Сумчани знають її і по виступах на місцевому телебаченні та радіо (Сумська ОДТРК, ТРК «Відікон»). Окремі сюжети про роботу архіву чи документальні збірки, у підготовці яких вона брала участь, показали центральні канали 1+1, ISTV та Конотопське телебачення.

Одним із провідних напрямків досліджень Л. Покидченко є тема Голодомору 1932-1933 рр. в Україні взагалі та на Сумщині зокрема. Про це свідчить й окреме видання «Людмила Покидченко: до 60-річчя від дня народження: біобібліографічний покажчик / Сумська обл. універс. наук. б-ка; уклад.: Л. А. Покидченко, О. К. Линник. Суми, 2017. 44 с. (серія: Краєзнавці Сумщини)». Слово «голод» у покажчику згадано 52 рази.

У рубриці «Від упорядника» йдеться про найбільш важливі здобутки архівістки. Серед них – збірка документів «Голодомор 1932–1933 років на Сумщині. Суми: Ярославна, 2006. 356 с.», упорядником якої була Л. Покидченко. Це було перше фундаментальне видання документів про Голодомор у нашому краї, оформлене на належному науковому й археографічному рівнях. У вступній статті упорядниця збірника не тільки подала характеристику вміщених документів, зробила короткий історіографічний огляд, але й показала загальну картину розвитку трагічних подій у 1932-1933 рр. на Сумщині.

У рубриці «Про архіви і не тільки…» Л. Покидченко згадала тих, хто сприяв і допомагав їй у роботі над пошуком і публікацією документів про національну трагедію, висвітлення її на телевізійних екранах. Серед них – директори ДАСО Л. Заїка, Г. Іванущенко, співробітниці архіву О. Коваленко, В. Марченко, І. Нужденко, Г. Сафонова, співробітники видавництва «Ярославна» К. Полтавець та А. Наталуха, керівник Фонду підтримки інформаційних проєктів «Алгоніка» В. Цибка та тележурналістка Сумської ОДТРК Л. Чугай.

У статті «Мені не байдуже, що я залишу  в архіві після себе! (Нотатки до Ювілею Л. А. Покидченко)» Г. Іванущенка йдеться про головні напрямки архівної й науково-дослідної роботи колеги. Першою серед них, на думку історика, є тема Голодомору 1932-1933 рр. Геннадій Миколайович докладно описав роботу архівістів з виявлення документів з історії Голодомору, що розпочалася в архіві ще 1993 р. А 2002 р. вона знайшла продовження вже з документами колишнього обласного партійного архіву. Загалом було виявлено кілька сотень документів, що висвітлювали різні сторони цієї трагедії. У 2006 р. копітка робота Л. Покидченко з архівними джерелами завершилася виходом у світ збірника документів. Наступного року на зберігання до ДАСО надійшли Книги РАЦС (важливе джерело з історії Голодомору), які потрібно було опрацювати. Цю роботу групи архівістів очолила саме Людмила Анатоліївна. Окремий сюжет своєї розповіді про колегу Г. Іванущенко присвятив її дослідницькій роботі над збірником «Голодомор 1932–1933 років на Сумщині».

У самій бібліографії подано перелік робіт з історії Голодомору.

У розділі «Окремі видання» таких робіт дві. Перша – «З історії голодомору 1932–1933 років на Сумщині» – невеликий за обсягом (61 сторінка) збірник про трагедію в нашому краї, що побачив світ у Сумах 2002 р. Він містив тематичний перелік документів про жахливу трагедію, список фондів і друкованих джерел з інформацією про Голодомор. Друга –  згаданий збірник документів «Голодомор 1932–1933 років на Сумщині». Він вийшов у Сумах 2006 р. і складався з передмови, вступної статті, 156 документів і 53 спогадів про Голодомор, 106 ілюстративних матеріалів та науково-довідкового апарату (коментарі, тематичний перелік 402 документів, список фондів і друкованих джерел, що містять інформацію про трагедію, перелік офіційних документів про вшанування пам’яті жертв Голодомору і політичних репресій, перелік документів, вміщених у збірнику, іменний та географічний покажчики, скорочення).

У розділі «У книгах» зазначені роботи Л. Покидченко з упорядкування та публікації документів з історії Голодомору, що стали складовою частиною окремих видань. По-перше, це фундаментальне всеукраїнське видання серії книг пам’яті жертв Голодомору. Величезний обсяг роботи Людмила Анатоліївна виконала при підготовці Розділу 2. «Документи» у виданні «Національна книга пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні. Сумська область» (Суми, 2008).  П-друге, вона написала розділ «…Мені й тепер чується глухий стогін вмираючих безвинних добрих людей» до збірки «Причина смерті: українець. З історії вивчення Голодомору 1932–1933 років на Сумщині», що вийшла у Сумах 2008 р.

У розділі «У періодиці» подано перелік статей архівістки й її публікацій документів, що були оприлюднені на сторінках таких видань, як газета «Сумщина», інформаційний вісник «Архівіст» та «Сумський історико-архівний журнал».

У творчому доробку Л. Покидченко є декілька методичних розробок для архівістів щодо роботи з розшуку, опрацювання та публікації документів з історії Голодомору, зокрема схеми, плани-проспекти збірників документів та робочі інструкції до їх підготовки.

У біобліографічному покажчику зазначені також теми її виступів з історії Голодомору 1932-1933 рр. на Сумщині на телебаченні та радіо.

Упорядники покажчика подали перелік різноманітної літератури, в якій йдеться про науковий та археографічний доробок Л. Покидченко у дослідженні теми Голодомору. Це роботи таких науковців, як В. Власенко, Г. Іванущенко, Г. Папакін, Б. Ткаченко, журналістки А. Федорини на сторінках всеукраїнської газети «Україна молода» та регіонального молодіжного видання «Спалах».

Отже, біобібліографічний покажчик Л. Покидченко є важливим джерелом інформації для дослідників історії Голодомору 1932-1933 рр. на Сумщині. Він дає уявлення не тільки про наукову й археографічну спадщину в цій галузі знаної архівістки і краєзнавиці, але і про стан дослідження цієї теми в регіоні на початку ХХІ ст.