Доба Гетьманщини незмінно залишається у центрі уваги українських істориків, краєзнавців, фахівців з етнографії та генеалогії. І це закономірно, адже саме тоді зародився і загартувався в боротьбі національний характер, український лицарський козацький дух, саме тоді формувалися основи нашої державності. Козаки Конотопської сотні були учасниками й очевидцями тих історичних процесів, а тому відомості з часів козацької минувшини нашого краю становлять високу цінність для нас, конотопців нинішньої історичної епохи.
20 березня 2023 року благодійний фонд «Спадок Гетьманщини» презентував перші результати наукового проєкту – «Ревізії Конотопської сотні 30-40-х років XVIII століття», що реалізується у партнерстві з батуринським Національним історико-культурним заповідником «Гетьманська столиця» та Центральним державним історичним архівом України.
Від часу перших документальних згадок Конотоп, як і інші козацькі міста та містечка сучасної Сумщини, Чернігівщини та Полтавщини, відігравав роль форпосту на кордоні між європейською цивілізацією та Московією. Найвідомішою сторінкою в історії цього краю стала облога Конотопа московськими військами 1659 року, коли чотирьохтисячний гарнізон захисників міста 70 днів тримав оборону від багатократно переважаючих сил ворога, та наступний за цим розгром московитів союзними військами під командуванням гетьмана Івана Виговського.
Перші наукові дослідження Конотопщини доби Гетьманщини започаткував наш земляк – відомий український історик, джерелознавець та краєзнавець Олександр Лазаревський своїм «Описом Конотопської сотні 1711 року», до якого увійшли власне місто Конотоп та дев’ять сіл Конотопської сотні.
«Ревізії Конотопської сотні 30–40-х років XVIII століття», які охоплюють 1732, 1736, 1737, 1738, 1745 та 1747 роки, дають нам нову інформацію про чисельність козацького та посполитого (міщан й селян) населення, адміністративний устрій, соціальну ієрархію та економічний уклад громад Конотопщини, наявність церков, освітніх та медичних закладів. Зокрема, у 1747 році тут діяло 15 шкіл та 10 шпиталів. Крім традиційних занять – вирощування пшениці та розведення великої рогатої худоби, активно розвивається ремісництво. У ревізії 1745 року з’являється нова графа з інформацією про рід занять мешканців міста – ковалі, шевці, теслі, кравці, кушніри тощо.
Дослідження має стати в нагоді історикам, генеалогам, краєзнавцям, учителям шкіл та викладачам вищих навчальних закладів, а також усім тим, хто цікавиться походженням власного родоводу та історією України періоду Гетьманщини в цілому.
Упорядник книги, чернігівський історик-генеалог Олександр Тригуб здійснив величезну роботу із пошуку, вивчення та підготовки до друку безцінних стародавніх документів. Таким чином, пропоноване видання не лише вводить до наукового обігу ревізії Конотопської сотні 30–40-х років XVIII століття, а й започатковує окрему серію видань «Спадок Гетьманщини. Конотопщина козацька», що має на меті віднайдення та публікацію архівних документів з історії нашого краю часів козаччини.
Історія народу живе у маленьких містах і селах, у народних піснях і козацьких літописах, вона дійшла до нас як спадок поколінь – бо в реєстрах вісімнадцятого століття ми знаходимо імена й прізвища, які досі гордо носимо ми, конотопці.
«Ми – нащадки славного та героїчного українського козацтва, тож маємо знати і пишатися своїм корінням та власною історією і усвідомлювати, що сьогоднішня готовність українців обстоювати державу формувалася і тут, у нашому козацькому Конотопі», – Євген Сур, конотопець.
