На замовлення петербурзького купецтва відомий російський слов'янофіл Іван Сергійович Аксаков (1823-1886) провів дослідження про можливості торгівлі на українських ярмарках. У цьому дослідженні детально описується і Введенський ярмарок у Сумах. Результвати своєї праці І. Аксаков подав у "Трудах имперского русского географического общества". Аксаков И. Город Сумы и Введенская ярмарка // Исследование о торговле на украинских ярмарках. -  СПб., 1858. - С. 148-152.

Досліджуваний період відомий як доба визвольних змагань. У цей час на території України існувало декілька державно-політичних режимів: Українська Центральна Рада, Українська Держава П. Скоропадського, Директорія УНР, ЗУНР, УСРР. Внутрішні протиріччя і зовнішньополітичні фактори не сприяли їх утвердженню, формуванню стратегії розвитку, стабілізації влади та її ефективному функціонуванню, але за кожного режиму значна увага приділялась функціонуванню банківських установ і правовому регулюванню банківської діяльності.

У совєтській історіографії й міфології картина нацистської окупації СССР представлена кількома доволі простими схемами. Зокрема стосовно комуністичного партизанського руху було висунуто низку постулатів, за рамки яких донедавна просто заборонялося виходити: — совєтські партизани мали всебічну підтримку мирного населення; — головна мета партизанського руху — боротьба з німцями, другим завданням був захист населення від терору та репресій ворогів; — матеріально й матеріяльно-технічно «народні месники» забезпечували себе за рахунок трофеїв, забраних у противника, при чому частину з них повертали місцевому населенню.

Подібний переказ про захований прапор УНР я чув у нашому Лебедині. Там, на горищі однієї жінки зберігалася безцінна реліквія протягом 73 років. Заховані прапори... Це як закопані скарби Полуботка. Є вони насправді чи ні, але поки живе легенда – живе і віра в досягнення мети. Ці два прапори існували реально. І реальні люди переховували їх та про це писали. Автор цього спогаду – Леонід Полтава, був учасником підпілля ОУН(р) в часи німецької окупації на Роменщині Сумської області. Можливо і згаданий…

Летів яструб через поле та й сів на стовп, закопаний посеред майдану нового козацького поселення. Так говорить одна з легенд про походження назви села. Минали роки, десятиліття, відколи тут у кінці XVII століття осіли перші вихідці з Правобережної України. Поступово втративши козацькі привілеї, вони перетворювалися на звичайних селян або наймитів строганівських економій, хутора Степного, села Овчарного та інших маєтків. Сіре, буденне життя і таке ж непримітне село.

Витяг зі справи КГБ СССР, який подаємо тут в електронній копії, стосується діяльності відомого дисидента Михайла Осадчого та обставин його політичних переслідувань за написання роману «Більмо». (Українська Видавнича спілка. - Лондон. - 1972. - 92 с.) Оригінал документа зберігається в Галузевому Державному архіві Служби безпеки України.

З давніх часів суспільство намагалося контролювати антисоціальні явища, такі як вбивства, крадіжки, антидержавні виступи хоча ще не існувало спеціальних органів з поліцейсько–каральними функціями. У період Київської держави покарання за злочини зводилися до затримання злочинця та відшкодування збитків або кровної помсти.

Слід відразу зорієнтувати читача в тому, що топоніми (географічні назви) кожної території мають неоднакову історичну й культурну цінність, – як неоднакова і їхня роль у суспільному житті. Те ж саме можна сказати і про окремих людей, і про окремі будинки, і про окремі речі... Більшість теперішніх назв нам зрозумілі: кажуть, що вони прозорі за змістом, а це вказує на їхню пов’язаність із рештою “звичайних” слів словника мови – і водночас на те, що вони закріплені за певними географічними об’єктами недавно.…

З 1864 р. в Російській імперії почали створюватись органи місцевого самоуправління у вигляді земств. Як відомо, земства у багатьох губерніях України провели величезну роботу, яка сприяла піднесенню сільськогосподарського виробництва, розвитку місцевої промисловості, торгівлі, благоустрою міст і т.д. Земства створили губернську і повітову мережу агрономічної служби, займались постачанням сільськогосподарських машин і знарядь, елітного насіння традиційних і нових культур, проводили освітню роботу серед сільського населення (організовували виставки, курси, лекції, видання популярних брошур і т.д.), заснували ряд сільськогосподарських шкіл і училищ організували ветеринарну…

Благодійницька діяльність М.А.Терещенка вирізнялася широким розмахом, чітко продуманим систематичним характером. З ініціативи й активної участі Миколи Артемовича та його дружини Пелагеї Георгіївни в Глухові були збудовані чоловіча гімназія (нині центральний корпус педінституту), жіноча гімназія (школа №1), Федорівське міське училище, назване на честь померлого брата Федора (колишнє приміщення школи №3), ремісниче училище, пізніше імені М.А.Терещенка (колишній корпус технікуму), учительський інститут (корпус №2 педінституту) та церква св. Дмитра Ростовського при ньому, притулок для дітей-сиріт. Загалом, сума витрат цього діяча на благодійні цілі…