Якось моя бабуся, побачивши на вулиці аж занадто гладкого чолов’ягу, похитала головою: "Ох і пузило! Як жлукто". На запитання, що ж воно таке – жлукто, тільки махнула рукою: мовляв, де там вам, білоручкам, зрозуміти. Ваше прання – напхати повну машину білизни, натиснути кнопку – й лежи перед телевізором. А от іще років сімдесят тому прання було справою важкою й марудною.