Дехто з політичних емігрантів, осмислюючи Українську революцію та перші роки еміграції, переходив з одного політичного табору до іншого. До таких можна віднести й уродженця Глухова, дипломата, письменника, журналіста, енциклопедиста Євгена Онацького (1894-1979). Він брав участь в українському студентському русі, 1917 р. став членом Української Центральної Ради та її секретаріату, був членом Української партії соціалістів-революціонерів (УПСР), згодом вийшов з її складу, 1919 р. – співробітником та фактичним керівником Надзвичайної дипломатичної місії УНР в Італії, на початку еміграції – прихильником Державного Центру Української Народної Республіки, згодом його політична діяльність була пов’язана з Організацією Українських Націоналістів. Був співробітником низки видань ОУН, зокрема часопису «Розбудова нації», представником ОУН в Італії. У міжвоєнний період він – кореспондент, автор статей у таких виданнях, як «Відродження», «Дзвін», «Діло», «Новий клич», «Новий час», «Новий шлях», «Свобода», «Український голос», а також у низці італійських часописів. В українській історіографії розкрито чимало сторінок його біографії, політичної діяльності та наукової чи журналістської діяльності, але є і невідомі. Серед них – спроба опублікувати свої власні наукові праці та переклади творів італійських письменників у часописі «Нова Україна», до редакції якого належали провідні діячі празького осередку УПСР (М. Шаповал, Н. Григоріїв та ін.) та представники інших політичних сил (В. Винниченко, М. Галаган, П. Богацький, Б. Матюшенко). З-поміж сучасних українських авторів, які досліджували журнал «Нова Україна», слід відзначити М. Савку [1, с. 176-178], Н. Брайлян [2] та О. Сухобокову [3]. Але і вони не згадують Є. Онацького серед авторів часопису.

Нещодавно у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України (ф. 3634) знайдено лист Є. Онацького до одного з редакторів журналу П. Богацького від 26 липня 1924 р., в якому йдеться про те, що адресант «досить давненько» надіслав до редакції переклади двох оповідань італійського письменника Цукки та власну статтю. Враховуючи фінансові труднощі у випуску журналу та довгу перспективу щодо публікації його матеріалів, Є. Онацький просив повернути йому рукописи для оприлюднення в іншому виданні. Постало питання: в якому? Щодо статті, то підказку у пошуках надав сам Є. Онацький в першому томі «Української малої енциклопедії». У тексті гасла «Атлантіда» він вказав, що цьому питанню присвятив власну працю, що була опублікована в Літературно-науковому віснику (ЛНВ) [4]. Розлога стаття побачила світ у двох книгах ЛНВ за 1925 р. [5].

Складніше було шукати переклади творів італійського письменника, сценариста, кінематографіста, гумориста-сатирика, автора відомих збірок оповідань «Згин на брюках» (1920), «Скатертина на 24-х» (1920), «Бюлетень краси» (1920), «Хвороба чесноти» (1922) Джузеппе Цукки (Giuseppe Zucca, 1887-1959). На сторінках ЛНВ переклади його оповідань не були опубліковані. Автор цієї замітки припустив, що задекларовані у листі до П. Богацького два оповідання Дж. Цукки могли бути опубліковані у другій половині 1924 р. в іншому українському емігрантському або західноукраїнському виданні. Подальші пошуки дали позитивний результат. Допоміг бібліографічний покажчик іншомовної літератури на сторінках західноукраїнської періодики за 1914-1939 рр., в якому подано назви двох оповідань Дж. Цукки у перекладі Є. Онацького, що були опубліковані на сторінках львівського часопису «Діло» [6, с. 71]. Переклад першого оповідання «Два подорожні куферки» було надруковано у жовтні 1924 р. [7], а другого під назвою «Латки на всі можливі дірки» – у грудні того ж року [8]. Можна припустити, що саме ці переклади оповідань Дж. Цукки Є. Онацький пропонував редакції журналу «Нова Україна» для публікації ще наприкінці 1923 р. – у першій половині 1924 р. Зауважимо, що у збірці перекладів творів американських, англійських, італійських та аргентинських (іспанською) письменників і власних творів Є. Онацького, що побачила світ 1965 р. в Чикаго, були вміщені два оповідання Дж. Цукки [9]. Текст перекладу одного оповідання цілком співпадав з тим, що був опублікований у жовтні 1924 р. на сторінках газети «Діло», але під іншої назвою – «Мої дві, трохи втомлені, валізки» [9, с. 115-121]. Щодо іншого оповідання «Та хіба ж я скупар?» (психологічна сатира на лицемірну скупість) у перекладі Є. Онацького, то на сторінках газети «Діло» воно не публікувалося. Автор-упорядник вирішив подати у збірці переклад іншого оповідання Дж. Цукки [9, с. 107-113]. Час першої публікації перекладу цього оповідання з’ясувати не вдалося.

Отже, лист Є. Онацького до П. Богацького від 26 липня 1924 р. свідчить проте, що спроба співпраці з редакцією часопису «Нова Україна» була невдалою. Рукописи праці «Атлантида – фантазія поетів, чи історичний факт?» Є. Онацького та його переклади двох оповідань італійського письменника Дж. Цукки були повернуті адресанту. Невдовзі вони були опубліковані. Автор цієї замітки припускає, що переклади оповідань італійського автора були оприлюднені на шпальтах львівської газети «Діло» у жовтні та грудні 1924 р. Наукова ж стаття Є. Онацького була надрукована у Літературно-науковому віснику наступного року.

Нижче публікуємо текст листа Є. Онацького до П. Богацького. Стилістичні, орфографічні та інші особливості документу збережено. Його археографічне опрацювання здійснено відповідно до усталених норм публікації історичних документів новітньої доби. Скорочені слова розкрито у квадратних дужках. Поняття, назви та прізвища осіб пояснено у коментарях, що подані наприкінці публікації. В археографічній легенді наведені вихідні дані про місце зберігання документа, його достовірність та спосіб відтворення.

Лист Євгена Онацького до Павла Богацького

Рим

26/VII 1924

Вельмишановний Пане

П. Богацький

Не знаю, чи пригадуєте Ви мене, – ми колись зустрічалися в Центр[альній]. Раді, – в самомих початках, коли Ви ще завідували «Вістями Центр. Ради»[1].

Звертаюсь я до Вас ось в якій справі: вислав я, вже давненько тому, на адресу «Нової України»[2] мої два переклади з італійської (два оповідання Цукки[3]), та статтю «Атлантида – фантазия поетів чи историчний факт»[4]. На жаль, як я довідуюся, финансовий стан не дозволяє редакциї продовжувати видання журналу в тих розмірах, як то було ранійше, – він має виходити лише спорадично і в зменшеному розмірі. Тому я хочу Вас просити, з огляду на те, що вже мої рукописи лежать в редакції досить давненько, і що певно нема надії, що вони скоро будуть надруковані, не відмовити відіслати мені їх назад, щоб я міг зужити[5] їх десь в иншому місці.

Певний, що Ви не відмовите в мойому проханню, зостаюся з повною пошаною до Вас.

Ваш Євг. Онацький

Roma (34)

Corso d’Italia 6.

Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. Ф. 3634. Оп. 1. Спр. 20. Арк. 3-4. Рукопис. Оригінал. Чорні чорнила.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Савка М. Українська еміграційна преса в Чехословацькій Республіці (20-30-ті рр. ХХ ст.): Історико-бібліографічне дослідження. Львів, 2002. 308 с.
2. Брайлян Н. Журнал «Нова Україна» (Прага, 1922-1929 рр.) як джерело до бібліографії української періодики. Збірник праць Науково-дослідного інституту пресознавства. 2013. Вип.3. С. 233-243. URL: http://jnas.nbuv.gov.ua/article/UJRN-0000666422
3. Сухобокова О. Часопис «Нова Україна» у Празі (1922–1928 рр.): До 90-ї річниці заснування. Україна ХХ ст.: культура, ідеологія, політика. 2013. Вип. 18. С. 324-337. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Uxxs_2013_18_30
4. Атлантіда. Онацький Є. Українська мала енциклопедія. Кн. 1. Літери А – Б. Буенос-Айрес, 1957. С. 59.
5. Онацький Є. Атлянтида – фантазия поетів, чи історичний факт? Літературно-науковий вістник. Львів, 1925. Т. LXXXVI. Кн. І. С. 66-76; Кн. ІІ. С. 143-159.
6. Чужомовне письменство на сторінках західноукраїнської періодики (1914–1939): Бібліогр. покажч. / За заг. ред. О. Лучук, Т. Лучука; наук. ред. Р. Зорівчак; редкол.: Б. Якимович (голова) та ін. Львів: Видавничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2003. 194 с. (Українська біобібліографія. Нова серія. Ч. 13).
7. Два подорожні куферки: [оповідання] / Перекл. Є. Онацький // Діло. 1924. 29 жовт. (Ч.241). С. 2; 30 жовт. (Ч. 242). С. 2.
8. Латки на всі можливі дірки: [оповідання] / Перекл. Є. Онацький // Діло. 1924. 4 груд. (Ч. 270). С. 2; 6 груд. (Ч. 271). С. 2; 7 груд. (Ч. 272). С. 2; 9 груд. (Ч. 273). С. 2.
9. Онацький Євген. З чужого поля. Чікаго: Українсько-Американська Видавнича Спілка, 1965. ІІІ+146 с.

Джерело: Конотопські читання. Вип. XVI. Ніжин: Видавець ПП Лисенко М. М., 2025. С. 45-49.