Понеділок, 12 квітня 2021 15:10

Іванущенко Геннадій. Репресії на Сумщині – погляд через роки

Збірник узаконень і розпоряджень робітничо-селянського уряду. ДАСО. - Бібліотека. - Інв.№62. - С.114 Збірник узаконень і розпоряджень робітничо-селянського уряду. ДАСО. - Бібліотека. - Інв.№62. - С.114

Чим далі в минуле відходять від нас сторінки історії тоталітаризму, тим помітніша їх антилюдська практика на тлі перших успіхів демократії і тим гостріше ми засуджуємо будь-які спроби реанімувати, а то й перещепити їх на сучасну громадсько-політичну реальність.

         Говорячи про репресії на території нинішньої Сумської області, володіючи як матеріалами архівів так і краєзнавчими дослідженнями ми маємо сьогодні можливість висвітлити вказане явище в кількох його вимірах: хронологічному, статистичному, джерелознавчому, порівняльному тощо.

         Досліджуючи тему репресій по-перше треба розуміти під ними саме політичні репресії, адже їх здійснює, як правило, держава, її посадові особи і каральні органи. По-друге, та держава, яка творила у ХХ столітті геноцид на українських землях була чужою державою-загарбником, яка постала в результаті завоювання колишньої території УНР.

         Розглянемо в хронологічному порядку кілька етапів політичних репресій на території нашого краю, пов‘язаних з його окупацією військами більшовицької Росії.

         Перший з них стосується початку 1918 року. Українські війська на Лівобережжі мали потрапити в кліщі двох російських армій: з Харкова на Київ насувалися війська Муравйова, а з Гомеля на Чернігів і Бахмач – армійська група Бєрзіна. Їм на допомогу з Брянська через усю нинішню Сумщину рухався загін А.Знаменського. Невідома його чисельність, але відома назва: “Первый московский красноармейский отряд особого назначєния”. Саме з його діями пов’язана перша окупація нашого краю, а назва загону характеризує суть нової влади. Загін був споряджений за вказівкою В.Леніна і складався з робітників фабрик і заводів Благуше-Лефортовського району Москви. По дорозі він поповнився робітниками Брянська. Перші кроки “радянської влади” показували, для чого власне прийшла вона в Україну: почалися пограбування мирного населення, примусові реквізиції, репресії і розстріли. Вже 18 січня 1918р. зі станцій Хутір-Михайлівський і Конотоп було відправлено до Москви і Петрограду 140 тисяч пудів цукру. Через день-два мали відвантажити ще близько 200 тис. пудів борошна1.

Така політика тривала весь перший, відносно короткий період перебування російсько-більшовицьких військ на території нашого краю. Те ж саме відбувалося при їх відступі після Брестського миру. Так, у Конотопі при втечі більшовики реквізували в казначействі 273 тис. карбованців, у Глухові розстріляли близько 400 чоловік, у тому числі й учнів місцевої гімназії, як “майбутніх буржуїв”. Вся подальша діяльність більшовицької влади стала наочним свідченням не просто державного тероризму, але і зародження його системи. Ось одне з повідомлень, де вперше згадується про існування концтаборів ще у 1920 році. Мова йде про Роменщину:

          „Сообщаю Вам донесение Начотряда т.Воронцова следующего содержания, что им взяты заложники в д.Чеберяки и арестовано совмесно с председателем продштаба т. Шевченко 8 человек из которых 3-ое растреляны, 5 чел. препровождены в концентрационный лагерь и 4 дезертиров при конвое 5 чел. красноармейцев вверенного мне отряда и 5 человек местной охраны, 13 часов выступили в д.Хоминцы со штабом для ареста кулацкаго элемента. Скот и хлеб взяты в дер.Чеберяках передан продштабу.2

          До речі, терор і організація голоду не були самоціллю. Набагато важливішим було створення атмосфери загальної покори і страху, намагання паралізувати будь-які спроби опору. В одній із статей, написаних ще до жовтневого перевороту, а отже програмній, вождь більшовиків повчав: “Хлібна монополія, хлібна картка, загальна трудова повинність є в руках пролетарської держави, в руках повновладних Рад наймогутнішим засобом обліку і контролю... Цей засіб контролю і примусу до праці сильніший від законів конвенту і гільйотини. Гільйотина тільки залякувала, тільки ламала активний опір. Нам цього мало... Нам треба примусити працювати в нових організаційно-державних рамках... І ми маємо засіб для цього... Цей засіб – хлібна монополія, хлібна картка, загальна трудова повинність”3.

         Отже хлібна монополія і карткова розподільча система були як засобом придушення будь-якого опору, так і примусом до каторжної праці. Комуністична влада зосереджувала у своїх руках весь хліб і розподіляла його так, щоб за хлібну картку людина виконувала все, що накажуть. Але спочатку треба було провести перший акт великого злодійства – зібрати хліб. Для цього широко застосовувалась армія, продзагони, комітети незаможних селян. Саме на них покладалося “відповідальне завдання” – внесення розколу в сільські громади, породження стану заздрості, недовіри, доносів. У деяких місцевостях для заохочення комнезамам залишали від 10% до 25% награбованого. Згодом в Україну і в наш край, зокрема, було перекинуто з Москви для проведення каральних та пов`язаних з ними продовольчих акцій і регулярні військові частини: 12-ту армію, 3-тю інтернаціональну (згодом “українську”), 3-тю стрілецьку дивізії, дивізіон легкої артилерії в Конотоп, з Курська 81-й полк, в Шостку – Дубовицький полк, на Глухівщину – Московський полк внутрішньої охорони. Сюди слід додати численні продзагони, частини особливого призначення (ЧОН), частини ВУЧК тощо.

screenshot 5

          Мало переймалася влада і голодом, що охопив Україну 1921 року. Автори статей у тодішніх газетах б’ють на сполох з приводу голоду в Поволжі, але про українські села якщо й згадується, то тільки в контексті проблеми: як би “изыскать излишки хлеба”. Ось витяг з бюлетеня V губернського з’їзду Рад Полтавщини про допомогу голодуючим Поволжя: “...Надо признаться – результаты невелики. Мы и на 30% не выполнили заданий Центра. Один Роменский уезд оказался на передовом посту в деле помощи голодающим. Он дал 25 вагонов хлеба выше нормы, остальные уезды далеко отстали. [Згодом надійшло ще 18 вагонів зерна з Роменщини та 22 вагони з Глухівського повіту. – авт.] Правда, мы проделали другую, более колоссальную работу, которая задержала развитие работы помощи голодающим. Это сбор продналога. Но и в этой работе Ромны были не на последнем месте. Ромны одни из первых выполнили продналог и всё-таки первыми идут в деле помощи голодающим. Надо взять пример с Красного Роменского уезда. Надо подтянуться другим, осознать важность, мировую важность этого дел …Дробнис4

Якою ціною Роменське начальство звітувало перед тов. Дробнісом та підтягувало інших, показує наступний документ:

Бацмановская волость.

На 1920 год на волость была наложена Государственная развёрстка: хлеба разного рода 149700 пудов, скота 250, овец 440, свиней 400, гусей 710, уток 280, кур 2700, сена 2820п., соломы 8070п. Продразвёрстка не получена благодаря плохого урожая хлеба. До 1 января поступило хлеба до 20 000 тысяч пудов, было поступление скота и других продуктов, но такие не учтены5.

 Об’єм даної статті не розрахований на грунтовний економічний аналіз, але вдамося до найпростіших математичних підрахунків: За даними статистичного збірника Бацманівська волость Велико-Бубнівського району складалася з 10 населених пунктів і налічувала 496 господарств. Чоловічого населення було 1185, жіночого 1206, разом – 2391. Далі заплановану суму 149700 пудів переведемо в кілограми: 149700 х 16 = 2 395. 200, тобто 2395 тон 200 кг. і розділимо на число господарств волості – 496. Одержимо – 2395.200:496 = 4 829.032, тобто 4 тони 829 кг. Приблизно скільки в середньому мусила здати хліба кожна сім’я – майже 5 тон, або по тоні з людини. Перегляд інших цифр дозволяє визначити, що від кожної другої хати забирали корову і качку, майже від кожної по 1 вівці і 1 поросяті, від кожної по 2 гуски і 5 курок тощо. Якби (не дай Боже!) все це відбувалося у наш час то для вивезення на станцію одного тільки награбованого хліба потрібно було б 48 вантажівок «ЗІЛ-130».

        Підкреслюю, що події відбуваються в одному з „проблемних” для більшовиків районів з розгалуженим рухом Опору проти політики „воєнного комунізму”. Саме його представники та їх родини стали ще одним об`єктом репресивної політики влади. Саме для них була запущена в дію спеціальна інструкція:

20.04.1920г.

Краткая инструкция по борьбе с бандитизмом и кулаческими восстаниями(...)

33). В целях предупреждения бандитизма и восстаний надлежит брать заложников из кулаков и из числа лиц влиятельных или подозрительных по соучастию или сочувствию бандам и повстанцам.

34). Заложники должны быть препровождены в Особые Отделы или Отделения ближайших воинских частей или учреждений ЧК.

35). Населению объявляется, что в случае ухода местного населения в бандитские шайки или участие в восстаниях или же иных враждебных действий против оперирующих в данной местности или пункте воинских частей, их начальников, учреждений и агентов Советской власти, заложники будут расстреливаемы. (...)

37). В районах или местностях, наиболее охваченных бандитизмом или освобожденных от банд и восстаний, но являющихся очагом бандитского движения предоставить право Губвоенкомам или начальникам воинских частей по соглашению с Губвоенкомом изъять все мужское население, способное носить оружие (от 19 до 45 лет), препровождая таковое под конвоем в Окрвоенкоматы для зачисления:

а). из трудового населения – в запчасти округа.

б). из нетрудового – кулаков и буржуазного – в тыловое ополчение округа.

38). В случае явно выраженной враждебности населения, укрывательства или полной невыдачи бандитов и повстанцев на данное население может быть наложена та или иная кара.

39). Таковыми карами могут быть:

а). контрибуция продуктами продовольствия,

б). денежная.

в). производство выселения и изъятия семейств главарей и зачинщиков восстания, конфискуя все их имущество, передавая его бедноте.

г). обстрел селения.

д). его полное уничтожение.

Подписи: Председ. Совнаркома Украины: Раковский

Командюгзапад: Егоров

Член Реввоенсов. Югзапфронта: Берзин

Начтыла фронта: Эйдеман

Начюгзап: Петин6.

Про перебування одного такого карального загону під командуванням Азарова на хуторі Панщина в Глухівських лісах також свідчить документ:

“Всi жiнки i дiти були заарештованi i вiдправленi у Глухiв в концентрацiйний табiр, майно конфiсковане, а хутiр спалено дотла”. Вражає невимушенiсть, з якою пише Азаров про подiбнi акцiї i, якби не завiзованi печатки архiву на цьому документi, все це можна було б прийняти за якусь фальсифiкацiю.

Цікавим є те, що вилучення продовольства в населення названо “контрибуцією”. “Словарь иностранных слов” подає таке тлумачення цього терміну: 1)послевоенные принудительные платежи, взимаемые с побежденного государства государствами-победителями,

2)принудительные денежные и натуральные поборы с населения, производимые во время войны чужеземными войсками на захваченной ими территории7.

Отже, більшовики, по-суті самі визнають, що вони є окупантами, а населення з його матеріальними цінностями розглядають як невільників, в якого можна будь-що безкарно відібрати.

         Інший період уже неоголошеної війни проти українського населення припадає на 1930-ті роки, коли на окупованих землях виросло нове покоління молоді, яке, виховане в радянських реаліях уже, певною мірою, вважало СРСР „своєю” державою. Воно само і залучалося нею до репресивних акцій проти „класових ворогів”. Цим і пояснюються величезні масштаби людських втрат. В цей час репресивна політика велася кількома напрямами але основний із них полягав у винищенні українського селянства. Надійну правову базу для цього давав тодішній Кримінальний Кодекс. Знову кілька цитат:

ст. 5414. За контрреволюційний саботаж, тобто за те, що будь-хто свідомо не виконує певних обов’язків або навмисно недбало їх виконує зі спеціальною метою послабити владу Уряду і діяльність державного апарату, застосовується –

позбавлення волі на строк не менше як 1 рік, з конфіскацією всього або частини майна, з підвищенням при особливо обтяжуючих обставинах аж до вищого заходу соціального захисту – розстрілу з конфіскацією майна.

ст. 581. За те, що одноосібники повторно не виконують своїх зобов’язань щодо здавання хліба, або картоплі, або соняшнику державі в установлені строки –

позбавлення волі строком не менше ніж 6 місяців або виправно-трудові роботи на строк до 1 року.

За ті ж самі дії, що їх вчинили куркульські елементи, хоч би і вперше позбавлення волі не менш як на 5 років, з конфіскацією всього або частини майна, з засланням, або без нього8.

screenshot 4

             Хлібозаготівельна кампанія 1932 р. викликала значну активність органів ГПУ. 8 грудня 1932 р. заступник голови ГПУ УСРР Леонюк підписав "Довідку про притягнутих та засуджених у справах, заведених органами ГПУ УСРР та міліції у зв'язку з хлібозаготівлями за серпень-листопад 1932 р." Донецький дослідник Володимир Нікольський9 подає такі приблизні показники кількості притягнутих до кримінальної відповідальності: загалом за вказаний період по УСРР було притягнуто тільки органами ГПУ до відповідальності 21197 осіб: у серпні 1932 р. - 1491 (7,0%), у вересні - 2526 (11,9%), жовтні - 2850 (13,4%) та листопаді - 14330 (67,7%). Тобто, основну масу було притягнуто у листопаді, коли почали активно "викачувати" зерно з колгоспів та в одинаків, і зустріли певний опір населення.
Яким же був розподіл обвинувачень притягнутих у ході хлібозаготівель? Далі він подає таку картину :

№ п/п

Формулювання обвинувачення

Притягнуто осіб

% від загалу

1

Розкрадання, розбазарювання та приховування хліба

6940

32,7

2

Агітація проти хлібозаготівель

6449

30,4

3

Спекуляія хлібом

5715

17,5

4

Опір вивозу хліба

2022

9,5

5

Терор та підпали

441

2,2

6

Шкідництво в колгоспах та радгоспах

348

1,7

7

Не визначено

1282

6,0

Загалом

21197

100,0

Таким чином, третину репресованих, підкреслює він, було звинувачено у розкраданні, розбазарюванні та приховуванні хліба, дещо меншу частину - в агітації проти хлібозаготівель. На всі інші обвинувачення припадала також приблизно третя частина заарештованих та засуджених. У цій групі майже половина припадала на спекуляцію хлібом, та четверта частина - на опір вивозу хліба. Дві третини засуджених обвинувачувалися у певних діях, спрямованих проти хлібозаготівель, та третина - у висловлюванні свого ставлення до таких дій. Серед категорій засуджених виділяються такі:

№ п/п

Категорії працівників

Репресованих осіб

% від загалу

1

Голови колгоспів

339

18,0

2

Члени колгоспів

749

39,8

3

Бригадири

142

7,6

4

Рахівники

141

7,5

5

Завгоспи та вагарі

265

14,1

6

Інші колгоспні керівники

195

10,4

7

Голови сільрад

35

1,9

8

Секретарі сільських партійних осередків та уповноважені райкомів партії

14

0,7

Загалом

1880

100,0

            Іншим напрямом репресивної політики було знищення творчої інтелігенції України, священиків та віруючих. В листопаді 1934 року у Воздвиженському сільськогосподарському технікумі Шосткинського району органами ГПУ була розкрита українська націоналістична організація, яка складалася зі студентів і викладачів. Особливо шокувало слідчих те, що студенти організували своїм затриманим товаришам касу взаємодопомоги. Коли ж арештованих виводили з навчального корпусу, хтось із натовпу кинув їм під ноги букет квітів10.

Особливих репресій зазнавала педагогічна інтелігенція. Адже у її руках було виховання молоді – найгрізніша зброя, якої боялися поневолювачі.

В Сумському Педагогічному Інституті тільки у 1933-35 рр. із складу близько 40 викладачів було вилучено 29 осіб “класово ворожих націоналістичних недобитків, що намагалися прищепити студентам буржуазно-націоналістичну ідеологію11.”

Були звільнені з роботи: Симоненко Карл Андрійович – член “контрреволюційної організації СВУ”, Василенко М. Г. – ректор кафедри літератури, за “протаскування буржуазно-націоналістичної контрабанди у викладанні української літератури”.

        За культивування літературної української мови поплатилися чимало викладачів інституту: “Шкідники – націоналісти направляли розвиток української літературної мови на відрив від мови українських працюючих мас, протиставляли і відділяли її від інших мов Радянського Союзу, особливо від російської мови, орієнтуючи українську мову на польську і чеську буржуазні культури. Українські націоналісти вводили в мову архаїзми, надумані слова, викидали з української мови слова, спільні з російською мовою, боролись проти революційної термінології інтернаціональної лексики.12

       Основну небезпеку для влади становив організований опір української інтелігенції. Тому судили людей переважно групами. Так було простіше залякати підозрюваних, „розкрутити” їх, проводячи очні ставки і найголовніше – надати судовому процесу в очах громадськості вигляду розкриття добре спланованої і організованої змови. Нижче подаємо невелику зведену таблицю таких груп (невідомо – міфічних, чи реальних):

№ п/п

П.І.П

Рік

Місце

Кількість групи

Джерело

1

Шийко Федір Іванович

1937

м.Конотоп

8 чол.

ДАСО. ФР. 7641, оп.6, спр.542.

2

Гуденко Іван Остапович

1938

Конотопський р-н.

6 чол.

ДАСО. ФР. 7641, оп.2, спр.515.

3

Дубовик Іван Матвійович

1938

Конотопський р-н.

10 чол.

ДАСО. ФР. 7641, оп.7, спр.106.

4

Загородний Трохим Кузьмич

1938

Конотопський р-н.

7 чол.

ДАСО. ФР. 7641, оп.6, спр.267.

5

Йотка Степан Олександрович

1938

Конотопський р-н.

?

ДАСО. ФР. 7641, оп.5, спр.6.

6

Бабич Савелій Родіонович

?

Лебединський р-н.

7 чол.

ДАСО. ФР. 7641, оп.1, спр.950.

7

Муха Андрій Аврамович

1938

Лебединський р-н.

9 чол.

ДАСО. ФР. 7641, оп.2, спр.15.

8

Єременко Панас Якович

1938

Недригайлівський р-н.

6 чол.

ДАСО. ФР. 7641, оп.2, спр.54-55.

9

Ткаченко Григорій Дмитрович

1938

Охтирський р-н – м.Охтирка.

25 чол.

ДАСО. ФР. 7641, оп.2, спр.54-55.

10

Берюх Степан Якович

1937

Охтирський р-н.

22 чол.

ДАСО. ФР. 7641, оп.1, спр.663.

11

Бреус Кирило Якович

1937

Охтирський р-н.

13 чол.

ДАСО. ФР. 7641, оп.2, спр.13.

12

Клименко Самійло Петрович

?

Охтирський р-н.

15 чол.

ДАСО. ФР. 7641, оп.1, спр.686.

13

Козьмін Василь Григорович

?

Охтирський р-н.

18 чол.

ДАСО. ФР. 7641, оп.2, спр.458.

14

Сокіл Марко ВАсильович

?

Охтирський р-н.

43 чол.

ДАСО. ФР. 7641, оп.1, спр.759-767.

15

Косач Матвій Дмитрович

1944 р.

м.Суми

театральний діяч

П - 11683

16

Гавриленко Лука Самойлович

1938 р.

В-Писарівський р-н.

13 чол.

ДАСО. ФР. 7641, оп.2, спр.48-49.

17

Абрамчук Олександр Єгорович

1938 р.

м. Глухів

12 чол.

ДАСО. ФР. 7641, оп.2, спр.207-210.

18

Кручаков Іван Андрійович

1938 р.

В-Писарівський р-н.

10 чол.

ДАСО. ФР. 7641, оп.6, спр.85.

19

Губенко Семен Пантелеймонович

1938 р.

м. Глухів

24 чол.

ДАСО. ФР. 7641, оп.1, спр.348.

20

Кострико Петро Тихонович

1938 р.

м. Глухів

10 чол.

ДАСО. ФР. 7641, оп.1, спр.934.

21

Миронович Микола Васильович

1938 р.

м. Глухів

9 чол.

ДАСО. ФР. 7641, оп.1, спр.879.

22

Давиденко Кузьма Мик.

1938 р.

Глухівський р-н.

12 чол.

ДАСО. ФР. 7641, оп.3, спр.195-196.

23

Войтенко Павло Дмиторович

1938 р.

м. Конотоп.

14 чол.

ДАСО. ФР. 7641, оп.2, спр.258-261.

24

Гонтар Михайло Гаврилович

1938 р.

м. Конотоп.

26 чол.

ДАСО. ФР. 7641, оп.1, спр.383-386.

25

Климок Степан Іванович

1938 р.

м. Конотоп.

5 чол.

ДАСО. ФР. 7641, оп.2, спр.22.

26

Козлов Сергій Федорович

1938 р.

м. Конотоп.

14 чол.

ДАСО. ФР. 7641, оп.1, спр.975-977.

27

Пістун Василь Євдокимович

1938 р.

м. Конотоп.

6 чол.

ДАСО. ФР. 7641, оп.1, спр.350.

28

Пільгуй Ілля Іванович

?

м. Конотоп.

14 чол.

ДАСО. ФР. 7641, оп.2, спр.258-261.

        Третя і четверта хвиля репресій на території нашої області прокотилися в період ІІ Світової війни та після неї і були пов`язані з німецькою окупацією та поверненням радянської влади. Проте вони виходять за рамки наших зацікавлень на сьогоднішньому зібранні і заслуговують на окрему розмову.

         Політичні репресії – це злочин проти народу, а злочин має бути покараним, інакше ми ризикуємо знову і знову опинятися в становищі заручників періодично відтворюваної системи державного тероризму. Лише один із тоталітарних режимів, який лютував на українських землях у минулому столітті - гітлерівський був покараний (і то неповною мірою) в рамках Нюрнберзького судового процесу. Зі здобуттям Україною незалежності у 1991 році багато науковців і громадських діячів стали говорити про необхідність Нюрнбергу-2 над комуністичним режимом. Але чи вистачить у нас сміливості поглянути на свою історію власними очима, щоб раз і назавжди бодай морально засудити теорію і практику одного з людиноненависницьких режимів? Адже забути минуле – означає примиритися з його поверненням.

Лютий, 2005 р.

_____________________________________________________

1. Історія міст і сіл УРСР (Сумська область) – Харків.: УРЕ – 1973.– с. 38.

2. ДАСО. ФР. 1241, оп.2, спр.13, арк..69.

3. Ленін. В. Повне зібрання творів. Т. 36 – С. 294-295.

4. Голодомор 1921 – 1923років в Україні (Збірник документів і матеріалів) – К.: Наукова думка. – 1993.– с.54, 219.

5. ДАСО. ФР. 5579, оп.1, спр.16, арк. 46.

6. ДАСО. ФР. 98, Оп.2, спр.56, арк.229.

7. Словарь иностранных слов. – М., 1986.- с.250.

8. Уголовный Кодекс УССР. – М.: Госюриздат. – 1950. – 127 с.

9. Нікольський В. Репрессивна діяльність органів ГПУ під час голодомору в УСРР (1932-1933 рр.) // Архіви. - № 2. – 2004.

10. “Кімовець”, Шостка, 1(19) за 30.11. 1934 року.

11. ДАСО. ФР. 2817, оп. 1, спр. 238, арк. 4 зв.

12. Корж Л. “Становлення та розвиток СДПУ ім. Макаренка” . - С. 43

                                                                                                                                   

ДОДАТОК 1

Лист учениці 1-го класу з с.Грузьке Олі Зубко з проханням про помилування мами

screenshot 6

screenshot 7

screenshot 8

screenshot 9

Джерело: Архів УСБУ в Сумській обл., спр.П-10797, арк.48-50зв. Оригінал. Рукопис

Новини

Російську ракету збили над Сумами

26-05-2022

26 травня протиповітряні сили збили ракету російських військ над Сумами. Джерело: голова Сумської ОДА Дмитро Живицький у Telegram Пряма мова Живицького: "Опівдні наші...

На війні загинули двоє путивлян

17-05-2022

12 травня біля населеного пункту Білогорівка Луганської області в результаті поранень, несумісних з життям, загинув Данило ОГУЛА. Народився в м.Донецьк...

Сумщина: 5 ракет по Охтирці, щонайменше 5 поранених

17-05-2022

На світанку, 17 травня, російські війська вдарили ракетами по місту Охтирка у Сумській області, щонайменше п'ятьох людей поранено. Джерело: голова Сумської ОВА Дмитро...

Обстріл Сумщини і спроба російської ДРГ зайти на територію України. Загинув прикордонник...

16-05-2022

Російська диверсійно-розвідувальна група намагалася перейти державний кордон у Сумській області, українські прикордонники змусили їх відступити за лінію державного кордону, повідомило...

Пам’яті Володимира Петровича Кошлатого

11-05-2022

Дев’ятого травня, після тяжкої хвороби, перестало битися серце Володимира Петровича Кошлатого – колишнього директора Путивльського краєзнавчого музею, людини, безмежно закоханої...

Відійшла у вічність Ольга Малиш

11-05-2022

Сьогодні відійшла у вічність завідувачка відділу краєзначої літератури і бібліографії ОЛЬГА МИКОЛАЇВНА МАЛИШ. Колектив глибоко сумує з приводу іі передчасної...