Вівторок, 22 червня 2021 09:13

Кудінов Дмитро. Соціальне забезпечення викладачів Сумської І-ї жіночої гімназії

Дмитро Кудінов, доктор історичних наук (м. Суми)
Кудінов Дмитро. Соціальне забезпечення викладачів Сумської І-ї жіночої гімназії

На прикладі Сумської І-ї жіночої гімназії узагальнені основні форми соціального забезпечення й підтримки педагогів профільних закладів жіночої середньої освіти пореформеного періоду. Установлені умови додаткової допомоги жінкам-педагогам, а також членам сімей викладачів. Акцентується повільний темп зростання оплати праці викладачів, наявність гендерної нерівності в отриманні матеріальних благ.

Досі маловивченою проблемою є соціальне забезпечення викладачів школи дожовтневого періоду. Як правило, історики освіти обмежуються загальними оцінками матеріального забезпечення педагогів (низький для народної школи й посередній – для середньої ланки). Утім, питання оплати праці та різних форм соціальних гарантій учителям майже завжди було темою жвавих обговорень громадськості як у минулому, так і в сьогоденні. Не дивно, що воно потрапляло й на сторінки літературних творів: «Я получаю всего 23 рубля в месяц, да еще вычитают с меня в эмеритуру… на практике выходит так: я, да мать, да две сестры и братишка, а жалованья всего 23 рубля. Ведь есть и пить надо? Чаю и сахару надо? Табаку надо? Вот тут и вертись», – Медведенко, «Чайка», А. П. Чехов; «А мне вот всю мою жизнь везет, я счастлив, вот имею даже Станислава второй степени и сам теперь преподаю другим это ut consecutivum», – Кулигін, «Три сестри», А. П. Чехов. Розкриття цього питання цікаве й з точки зору порівняння рівнів матеріального життя педагогів минулого й сучасності. Отже, воно потребує конкретизації, що й визначає мету даного дослідження – з’ясувати умови матеріальної винагороди, надання пільг та допомоги педагогам, членам їхніх сімей у пореформений період. На мою думку, обмеження аргументацією фактичних даних лише одним закладом освіти – Сумською І-ї жіночою гімназією (1870–1919), – насправді лише сприяє виконанню цілі та дозволяє простежити зміни в матеріальному забезпеченні викладачів закладу середньої жіночої освіти більш виразно.

Середні школи Російської імперії переважно мали змішаний характер фінансування, яке формувалося за рахунок грошової допомоги з боку Міністерства народної просвіти (МНП), місцевих органів влади, благодійницької допомоги та за рахунок внесків батьків і опікунів учнів за правонавчання. Утім така конфігурація не завжди приводила до бездефіцитного кошторису, що, звісно, звужувало можливості додаткового матеріального стимулювання праці викладачів. Типова ситуація – оцінка сумськими земцями бюджету Сумської жіночої гімназії (СЖГ) як «вельми скромного». Піклувальна рада в 1890 р. навіть скаржилася на дефіцит коштів і неможливість два роки поспіль повернути кредит підприємцю І. Г. Харитоненку в 1 тис. руб. [1, арк. 412; 5, с. 211]. Ця ж причина не дозволяла впроваджувати додаткові надбавки до міністерських стандартів окладів учителів, які довгі роки не змінювалися попри повзучу інфляцію рубля. Наприклад, зарплата начальниці гімназії від 1874/75 н. р. не змінювалася протягом тридцяті років (складала 750 руб. с надбавкою, встановлену піклувальною радою до окладу, в 500 руб.). Подібна статика спостерігалася й в питанні окладів викладачів. Зокрема, у 1878/79 н. р. річна зарплата учителя французької мови при тижневому навантаженні в 26 годин складала 1040 руб. У 1896/97 н. р. і в 1902/03 н. р. віднаходимо в документах таку саме суму нарахування. У цілому, міністерське нормування 1903 року визначало штатний річний оклад викладача гімназії за 12 «нормальних» уроків у перші п’ять років служби в 750 руб. і в 900 руб. на рік тим, хто працював понад 5 років, що відповідало окладам чоловічих закладів середньої освіти, відповідно, 1-го та 2-го розрядів. Однак, у перші три місці роботи при первинному влаштуванні в жіночу гімназію з викладача стягували третину жалування (така практика встановилася ще в 1876 р.). У 1907 р. до окладів була визначені наступні прибавки: 90 руб. педагогам, які перебували на освітній службі понад п’яти років (750 руб. + 90 руб. = 840 руб.), 90 руб. – працюючим на ниві освіти до 10 лет (900 руб. → 990 руб.), 180 руб. для тих, хто в освіті відпрацював 10–15 років (900 руб. → 1080 руб.), і стаж у понад 15 років стимулювався 360 рублями (900 руб. → 1260 руб.); викладачі, які мали оклад в 1250 руб. за 12 нормальних уроків отримували прибавку в 90 руб. [32, с. 15–16].

Указані цифри стосувалися, звичайно, оплати праці викладачів-чоловіків. Лише закон «Про випробування осіб жіночої статі на знання курсу вищих наук та про порядок набуття ними вчених ступенів і звання вчительки середніх навчальних закладів» (11 грудня 1911 р.) визначав рівні права на винагороду із викладачами-чоловіками тих осіб, які набули звання вчительки середніх навчальних закладів. Це стосувалося, передусім, окладів, які відтепер в жіночих гімназіях для вказаної категорії викладачок ставали відповідними оплаті праці викладачів чоловічих гімназій, а також пенсійного забезпечення, з обмовкою «без права отримання цих пенсій на службі, а також без збільшення їх п’ятирічними прибавками» [8, с. 5–8].

Розмір оплати праці педагогів залежав не лише від окладу, але й від числа годин і освітнього цензу. Зокрема, помічниці начальниці гімназії в 1870-ті роки тарифікувалися в 40 руб. за «річний урок». На початку ХХ ст. випускники університетів і вищих жіночих курсів, які мали звання учителів середніх навчальних закладів, тарифікувалися за вищим розрядом – 60 руб. за «річний урок» за умови поурочної винагороди. Учителі, котрі мали домашню освіту, а також ті з них, хто закінчив курс восьмого педагогічного класу чи інституту благородних дівчат, – 50 руб. Пізніше встановлювалися такі нарахування: для викладачів зі званням учителів середніх навчальних закладів після п’яти років навчальної служби за 12 уроків (за решту годин оплата здійснювалася за попереднім тарифом) – 75 руб. і для домашніх наставниць и учительок – 60 руб. Ті, хто працювали за наймам, отримували менше штатних учителів – 50–60 руб.

Фіксованою була зарплата класних наглядачок: у 1880–1890-х роках вона становила 300–400 руб., напередодні і в роки Першої світової війни – 450–500 руб. Разом із тим знецінення заробітку педагогів у зв’язку з інфляцією компенсувалося з боку МНП «за височайше затвердженим мненієм Державної Ради» від 10 июня 1900 г., згідно якого підвищувалися оклади пенсій та одноразових допомог.

У 1910-ті роки МНП переглянуло розміри надбавок – за кожні п’ять років педстажу штатний учитель на річному окладі без вищої освіти отримував надбавку в 200 руб., а з вищим – 400 руб., але за умов збереження ставки. Наприклад, учителька О. Краузе, маючи тижневе навантаження всього 8 годин, могла претендувати лише на прибавку в 533 руб., хоча працювала в СЖГ від 1892 р., себто понад чотирьох п’ятирічок. Труд класних наглядачок оцінювався нижче – вони могли розраховувати на прибавку лише в 90 руб. за п’ять років служби. У 1910-ті роки також була підвищена ставка начальниці гімназії (зі 750 до 1000 руб.).

Указані тарифи не стосувалися оплати за надання додаткових освітніх послуг гімназії. Так, години педагогів, які викладали «приготовишкам», оплачувалися окремо. Наприклад, у 1913 р. законовчителю СЖГ в підготовчому класі було виплачене жалування 80 руб., учителю – 480 руб., викладачу-керівнику – 180 руб., учителю співу – 50 руб.

Незважаючи на замороження зростання жалування та епізодичність виплати премій, зарплатна частина бюджету обіймала більшу частку видатків закладу, хоча й поступово зменшувалася в коефіцієнті з іншими витратами. Так, у 1877–1878 н. р. у фонд зарплати вчителям відраховувалося 86,75%, у 1895–1896 н. р. – 81,83%, а в 1906 р. – 65,8% кошторису СЖГ [1, арк. 412; 2, арк. 2–9; 3, арк. 22–23; 4, с. 139; 6, с. 342–345; 9, с. 720; 10, с. 238; 11, с. 87, 129; 12, с. 227; 13, с. 232; 19, с. 7; 23, с. 20; 24, с. 9; 30, с. 3–4].

У випадку втрати чоловіка працівниці гімназії мали розраховувати на матеріальну підтримку з боку держави. Зокрема, у 1884 р. викладачка російської мови Олександра Павлівна Одолламська отримала одноразову виплату в розмірі 600 руб. у зв’язку зі смертю свого чоловіка, викладача Олександрівської та жіночої гімназій [15, с. 2–3], (Додаток А). По смерті ж чоловіка-викладача гімназії допомога могла видаватися його родині. Так, у червні 1886 р., за розпорядженням товариша міністра народної просвіти, було сплачено вдові померлого учителя математики в Сумській чоловічій гімназії і СЖГ Марії Муретовій 600 руб. разової допомоги. А наступного місяця – розпорядженням імператора, ураховуючи те, що на піклуванні вдовиці залишилося троє дітлахів, їй було призначено ще й «посилену пенсію» в річному розмірі 600 руб. [17, с. 21; 18, с. 10–11], (Додаток Б).

Також не залишалися без допомоги держави й викладачі, звільнені з причин втрати здоров’я. Зокрема, учителька історії та географії І. Константинович, котра залишила гімназію через «тяжку невиліковну хворобу» наприкінці 1888 р., розпорядженням товариша міністра народної просвіти отримала право на річну пенсію розміром 160 руб. [20, с. 54]. Її колежанці О. Селітренниковій, яка звільнилася зі служби з подібної причини в 1893 р., також виділялася пенсія, щоправда, набагато менша – 106 руб. 66 коп. [22, с. 20]. Нарешті, підтримку діставали й діти померлих учителів, якщо вони були нездатні без дорослих дати собі раду. Зокрема, у 1908 р. Микола ІІ розпорядився сплачувати пенсію в розмірі 180 руб. повнолітній важкохворій доньці колишнього учителя німецької мови Р. Ф. Горн Олександрі [33, с. 17]. У тому ж 1908 році дістали пенсійне забезпечення й невиліковно хворі діти померлого торік законовчителя Василя Нікольського Олена та Софія в розмірі 120 руб. кожна [34, с. 29]. Зауважмо, що соціальна допомога надходила із запізненням до 6–8 місяців від моменту виходу працівника на відпочинок, що прирікало його бідкатися деякий час, якщо він не мав певний запас грошей.

Пенсійне забезпечення колишніх педагогів було впорядковане в 1900 р. Відповідно до імператорського розпорядження «Про пенсійні права службовців у жіночих гімназіях і прогімназіях», начальницям гімназій призначалася пенсія в 500 руб. на рік, учителькам, наглядачкам і вихователькам, котрі мали звання домашньої наставниці чи учительки й мали навантаження не менш як шість годин на тиждень, – 300 руб. При цьому на пенсійне забезпечення педагоги заробляли самі – для цього їм вираховували 2% з жалування в державну скарбницю [27, с. 506–508; 28, с. 591–592; 29, с. 20]. Натомість право на пенсію не отримували педагоги жіночої гімназії – чоловіки, які мали звання домашнього наставника чи учителя, що, власне, робило їхню присутність у жіночій гімназії явищем тимчасовим і рідким [35, с. 9].

До форм соціальної підтримки педагогів слід також віднести міністерський дозвіл на безкоштовне навчання їхніх дітей за умов, якщо вони прослужили в навчальних закладах МНП не менше десяти років. Таке ж право надавалося й представникам технічного персоналу закладу, які віддали службі від десяти років і могли надати довідку про бідність. Звісно, дана норма діяла за умов навчання доньок педагогів та інших працівників саме в тому закладові, де вони служили. У 1913 р. начальницям жіночих гімназій і прогімназій було дозволено навчати безоплатно своїх синів у чоловічих гімназіях і реальних училищах, «незалежно від того, дають вони уроки у відповідному закладові чи таких не мають», а учителькам, на тих самих умовах, синів – у реальному училищі [16, с. 21–22; 21, с. 15; 26, с. 19; 31, с. 60; 36, с. 7; 37, с. 11].

Певні гарантії надавалися викладачам у зв’язку з реорганізацією чи ліквідацією навчального закладу або з інших причин втрати роботи не з власної волі. Так, на випадок скорочення учителі гімназій виводилися «за штат» при збереженні утримання до моменту призначення на нове місце (наглядачкам і вчителькам призначалося у такому випадку річне жалування в 300 руб.) [25, с. 11–12].

Педагоги мали право на відпустку, яка, до речі, була набагато меншою ніж в їхніх сучасних колег. МНП наказувало «звільняти у відпустку» головам педрад учителів жіночих гімназій у вакаційний час терміном не більш як на 29 днів. Наглядачки відправлялися у відпустку після узгодження голови педради з начальницею гімназії. У свою чергу, останні йшли на відпочинок за розпорядженням попечителя навчального округу [14, с. 2].

У цілому, система соціальних гарантій викладацькому складові закладів середньої жіночої освіти передбачала тарифне забезпечення зарплатою, право на грошову допомогу у випадку втрати працездатності, на пенсію, на пільги по безоплатному навчанню своїх дітей. Крім того, жінки, у випадку втрати чоловіка, мали розраховувати на виплату особливої пенсії (натомість, якщо чоловік овдовів, втративши жінку-педагога, йому допомога, навіть за наявності дітей, не призначалася). До негативних аспектів соціальної політики по відношенню до педагогів гімназій можна назвати явище гендерної нерівності в оплаті праці (упосліджене ставлення до жінок) та пенсійного забезпечення (уражені права чоловіків), замороження підвищення оплати праці, що в 1900-ті роки призводило до певного падіння престижності професії та фактичного виходу гімназійних викладачів зі складу середнього класу. Утім, брак фінансування з боку школи певною мірою компенсувався можливістю поєднувати викладання в кількох навчальних закладах, що навіть заохочувалося начальством. Однак, цей аспект освітнього життя потребує окремого наукового висвітлення.

Література

  1. Державний архів Сумської області (ДАСО). Ф. 2. Оп. 1. Спр. 2. 566 арк.
  2. ДАСО. Ф. 347. Оп. 1. Спр. 5. 10 арк.
  3. ДАСО. Ф. 354. Оп. 1. Спр. 46. 115 арк.
  4. Журналы очередного и чрезвычайного Сумских уездных земских собраний, бывших 10, 11, 12, 13, 14, 15 и 16 сентября, 7, 8 и 9 октября 1878 года и 22 апреля 1879 года: С прил. Харьков: Тип. Окружн. штаба, 1879. 523 с.
  5. Журналы Сумского очередного уездного земского собрания 15, 16, 17, 18 и 19 сентября 1890 года: С прил. Харьков: Тип. И. М. Варшавчика, 1891. VII, 212 с.
  6. Журналы Сумского очередного уездного земского собрания 2, 3, 4, 5 и 6 октября 1896 года: С прил. Сумы: Типо-литогр. К. М. Пашкова, 1897. XII, 476 с.
  7. Журналы Сумского очередного уездного земского собрания 13, 14, 15, 16 и 17 сентября 1898 года: С прил. Сумы: Типо-литогр. К. М. Пашкова, 1899. VIII, 284 с.
  8. Приложение к № 3 Циркуляра по Харьковскому учебному округу, март 1912 года. 12с.
  9. Рождественский С. В. Исторический обзор деятельности Министерства народного просвещения: 1802–1902. СПб.: Изд. МНП. 1902. 785 с.
  10. Сборник действующих постановлений и распоряжений по женским гимназиям и прогимназиям Министерства народного просвещения с последовавшими с 1870 года изменениями и дополнениями, содержащий также (в четырех частях книги): положение по отдельным женским гимназиям и прогимназиям, общие и частные программы их и правительственные распоряжения как относящиеся к этим заведениям, к служащим и учащимся в них, так и касающиеся лиц, занимающихся частной и женской педагогической деятельностью / Сост. М. Родевич. СПБ.: Тип. д-ра М. А. Хана, 1884. X, 238, 88 с.
  11. Сборник постановлений и распоряжений по женским гимназиям и прогимназиям Министерства народного просвещения за 1870–1912 годы: (В 3 ч.) / Сост. Д. Кузьменко. М.: Юрид. кн. маг. «Правоведение» И. К. Голубева, 1912. 752 с.
  12. Систематический сборник постановлений Сумского уездного земского собрания с 1865 по 1895 г. / Сост. М. А. Городенский. Сумы: Изд. Сум. уезд. зем-ва, 1895. 536 с.
  13. Стародубцева И. В. Формирование педагогической интеллигенции в Харьковской губернии во второй половине XIX – начале ХХ в. (на примере учителей средних учебных заведений). Матеріали шостої Сумської історико-краєзнавчої конференції/ Редкол.: В. В. Турков та ін. Суми: СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2005. С.229–233.
  14. Циркуляр по Харьковскому учебному округу. 1880, май. № 5. 32 с.
  15. Циркуляр по Харьковскому учебному округу. 1884, август. № 8. 67 с.
  16. Циркуляр по Харьковскому учебному округу. 1886, март. № 3. 40 с.
  17. Циркуляр по Харьковскому учебному округу. 1886, июль. № 7. 31 с.
  18. Циркуляр по Харьковскому учебному округу. 1886, август. № 8. 31 с.
  19. Циркуляр по Харьковскому учебному округу. 1886, ноябрь. № 11. 55 с.
  20. Циркуляр по Харьковскому учебному округу. 1889, август. № 8. 70 с.
  21. Циркуляр по Харьковскому учебному округу. 1893, январь. № 1. 39 с.
  22. Циркуляр по Харьковскому учебному округу. 1893, октябрь. № 10. 39 с.
  23. Циркуляр по Харьковскому учебному округу. 1893, ноябрь. № 11. 47 с.
  24. Циркуляр по Харьковскому учебному округу. 1895, май. № 5. 36 с.
  25. Циркуляр по Харьковскому учебному округу. 1898, апрель. № 4. 48 с.
  26. Циркуляр по Харьковскому учебному округу. 1898, октябрь. № 10. 61 с.
  27. Циркуляр по Харьковскому учебному округу. 1900, сентябрь. № 9. С. 501–581.
  28. Циркуляр по Харьковскому учебному округу. 1900, октябрь. № 10. С. 582–634.
  29. Циркуляр по Харьковскому учебному округу. 1902, май. № 5. 56 с.
  30. Циркуляр по Харьковскому учебному округу. 1903, ноябрь. № 11. 67 с.
  31. Циркуляр по Харьковскому учебному округу. 1906, сентябрь. № 9. 140 с.
  32. Циркуляр по Харьковскому учебному округу. 1908, январь. № 1. 59 с.
  33. Циркуляр по Харьковскому учебному округу. 1908, август. № 8. 88 с.
  34. Циркуляр по Харьковскому учебному округу. 1908, ноябрь. № 11. 104 с.
  35. Циркуляр по Харьковскому учебному округу. 1912, сентябрь. № 9. 66 с.
  36. Циркуляр по Харьковскому учебному округу. 1913, август. № 8. 94 с.
  37. Циркуляр по Харьковскому учебному округу. 1913, ноябрь. № 11. 101 с.

Додатки

Додаток А. Розпорядження імператора Олександра ІІІ про призначення грошової допомоги вчительці Сумської жіночої гімназії Олександрі Павлівні Одолламській, 1884 р.

Государь Император по положению комитета министров в 6-й день июля 1884 года Высочайше соизволил на назначение вдове умершего на службе бывшего преподавателя русского языка и словесности Сумской Александровской мужской гимназии Одолламского Александре Одолламской усиленного единовременного пособия в размере шестисот рубл., т. е. полного оклада жалования, присвоенного должности старшего учителя гимназии в губернии 3-го разряда по штатам 17 апреля 1859 года.

Джерело: Циркуляр Харьковского учебного округа. 1884, август. № 8. С. 2–3.

Додаток Б. Розпорядження імператора Олександра ІІІ про призначення пенсії вдові померлого колишнього вчителя Сумської жіночої гімназії, надвірного радника Дмитра Матвійовича Муретова, 1886 р.

Государь Император, по положению комитета министров, в 4-й день июля 1886 года Всемилостивейше соизволил: на назначение вдове умершего на службе бывшего учителя математики Сумской женской гимназии, надворного советника, Марии Муретовой с тремя несовершеннолетними детьми – сыновьями: Александром, род. 12 октября 1883 г., и Дмитрием, род. 3 мая 1885 г., и дочерью Мариею, род. 5 июня 1880 г., за свыше 11-летнюю службу Муретова усиленной, вне правил пенсии по шестисот рублей в год, т. е. в размере полного оклада жалования, присвоенного должности старшего учителя гимназии в губерниях 3-го разряда по штатам 17 апреля 1859 г., а именно: вдове в количестве одной половины означенного оклада пенсии (600 р.) – 300 р., а детям – другой половины того же оклада пенсии – 300 р. с производством такой пенсии со дня смерти Муретова – 29 января 1886 года.

Джерело: Циркуляр Харьковского учебного округа. 1886, август. № 8. С. 10–11.

Новини

Нова книга Олексія Вертія

21-07-2021

Відомий сумський літературознавець Олексій Вертій свою останню працю присвятив видатному народознавцю із Закарпаття Іванові Хланті, який записав і видав чи...

Суми: презентація художньо-публіцистичного фільму «Імені Виговського»

06-07-2021

Передпрем'єрний показ  В четвер, восьмого липня, у Сумах відбудеться презентація важливого художньо-публіцистичного фільму «Імені Виговського».У документальній стрічці столичної студії «Кінематографіст» задіяний...

1 липня у Сумах відбудеться презентація нової книги Олега Корнієнка

01-07-2021

Сьогодні - 1 липня - у Сумах відбудеться презентація книги знаного військового історика, дослідника доби козаччини Oleg Kornienko "Шляхами предків...

На Сумщині відзначили 130-ту річницю з дня народження командира Українських Січових Стрільців, полковника Армії УНР та Провідника ОУН Євгена Коновальця

11-06-2021

За підтримки Сумської облдержадміністрації в Сумській центральній міській бібліотеці ім. Т.Г. Шевченка пройшов захід просвітницько-патріотичного спрямування у форматі «круглого столу»...

Науково-методичний семінар «Подолання історичних міфів у вивченні історії»

02-06-2021

2 червня 2021 р. на базі Навчально-наукового інституту історії, права та міжнародних відносин СумДПУ імені А. С. Макаренка відбувся науково-методичний...

Помер Микола Мошик

26-05-2021

26 травня 2021 р. від ускладнень, пов'язаних з коронавірусною хворобою помер відомий сумський кобзар, заслужений діяч мистецтв України Микола Мошик.