Шалівська Зоя. Справа вчителя Стеценка

Субота, 06 листопада 2021 17:01

Шалівська Зоя. Справа вчителя Стеценка

Зоя Шалівська, член Національної спілки журналістів України (м. Конотоп)

Минають роки. Змінюються пануючі ідеології. Скидають із постаментів вождів, вітри історії змітають обривки гасел та закликів. У цьому вирі губляться людські долі, часто понівечені, розчавлені… Драматична українська історія 20-х років минулого століття: більшовицька революційна стихія, розруха, жахливий голод, криваві репресії. Рубали ліс – летіли тріски…Поступово стираються з пам′яті поколінь ті події. Та, на жаль, ще чимало людей залишається в полоні комуністичної ідеології, які сумують за «вєлікой страной, гдє всьо стабільно, дьошевая калбаса і вкусноє мороженоє».

В архівах зберігаються справи тих, кому судилось стати «трісками» під ногами більшовицьких тиранів. Замовивши у Черніговському архіві кримінальну справу репресованого конотопського просвітянина Стеценка В. І., отримала і справу його повного тезки із Середино–Будського району, заарештованого у зловісному 37–му [1]. То чим же завинив 28- річний вчитель із Гаврилової Слободи перед радянською владою? Та ще й за ст. 54-10 КК УРСР «за пропаганду та агітацію, яка полягає в заклику до повалення, підриву або послаблення радянської влади…». Як сказано у постанові про його обшук та арешт, нач. С – Будського РО НКВД (тут і далі абревіатура збережена) ст. лейтенант Кухаренко «нашел,что Стеценко В.И. подозрительная личность, точного места рождения не указывает, подделал документы об окончании с/х института, высказывает антисоветские разговоры» [2].

То ж вчителя посадили до в′язниці і почали допити. Підробка документа далі не була головним «гріхом» у так званому меморандумі, складеному слідчим, бо підкреслено саме таке:«Стеценко допустил среди учащихся антиколхозную организацию и ученики выучили антисоветские песни. Встань-ка Ленин оглянись, как колхозы разрослись. Гибнут люди как собаки». І зовсім безглуздим було звинувачення:«Стеценко подозрительная личность, живет холостой жизнью» [3]. Як пояснював Василь, хтось чув ці вірші від першокласника. А ще ніби він говорив селянам, що «освобождение с/советов от взымания всех видов налогов потому,что во всех с/советах сидят одни жулики» [4]. Як раз саме тоді голову та секретаря місцевої сільради ув′язнили за розтрату сільрадівських коштів. Згадали, що і цукерки школярам «не правильно» роздав, «чем дискредитировал принцип роздачи подарков в школе», і «находящуюся в Гаврилово–Слободской школе літературу контрреволюционного характера вместо сдачи в РОНО сдал в брухтутильсырье» [5]. Цікаво, книги яких авторів віднесли у 37-му до антирадянських. Звичайно, взято до уваги і те, що батько Василя відмовився вступати до колгоспу та був заарештований у процесі про вбивство Кірова, хоча зразу ж і помер – допитувати кати вміли.

Та, напевно, в районі був виконаний план з викриття ворогів народу, бо співробітником УГБ УНКВД Вакуленком була прийнята постанова про припинення справи за недостатністю зібраних матеріалів [6]. Але невідомо, чи закінчилась ця справа звільненням Василя, бо подальша доля його невідома. Чи дозбирували, вибивали ті додаткові докази? Адже у висновках при розгляді Василевої справи про реабілітацію від 22. 01. 1997 р. зазначено, що немає даних про його звільнення. Відсутні і дані про родичів Василя Стеценка. Згідно ст. 1 Закону УРСР «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» від 17. 04. 1991р. Василь Стеценко був реабілітований у зв′язку з відсутністю складу злочину.

Використана література

1. Державний архів Чернігівської області (далі - ДАЧО). – Ф. 2755

2. ДАЧО. – Арк. 5.

3. Так само. –Арк. 11.

4. Так само. – Арк. 20.

5. Так само. – Арк. 22зв.

6. Так само. – Арк. 24.

7. Так само. – Арк. 25.