У 1922 р. багата Миколаївська церква була розграбована більшовиками та остаточно зруйнована в 1934 р. Невдовзі на святому місці більшовики встановили чорний пам’ятник Леніну [9, с. 81]. Базарна площа стала зватися площею Леніна, а базар перенесли на західну околицю Кролевця, де він діє й донині. Могилки, що були за церквою, розрівняли, встановили лавочки та висадили квіти. На сусідній Ярмарковій площі влаштували міський парк (300х200 м) з доріжками, лавами, з танцювальним майданчиком та альтанкою для духового оркестру. Неподалік поставили 35-метрову вишку для стрибків молоді з парашутом.

У 1941 р. німці підірвали вибухівкою пам’ятник Леніну та встановили стовп ганьби й шибеницю (1-2) [9, с. 81]. У 1957 р. комуністи Кролевця з нагоди святкувань 40-ї річниці Жовтневого перевороту увічнили колишнє місце Миколаївської церкви на Базарній площі спорудою воріт з 10-х колон (1-3), як центральний вхід до міського парку відпочинку трудящих. Нові ворота так само мали три входи, як було у дзвіниці Миколаївської церкви з трьома дверима.

Центральні вхідні ворота до парку виявилися занадто широкими для невеликого Кролевця, тому на бокових проходах встановили додаткові металеві арки [2]. Усій споруді надали улюблений за Хрущова в СРСР золотистий колір стиглої кукурудзи На даху воріт надійно закріпили червоне гасло «Слава КПРС». Ворота стали зватися аркою, зрозуміло, комуністичною, з високою прохідною до світлого раю комунізму.

У 2001 р., з нагоди відзначення 400-ліття Кролевця, Національний Банк України випустив монету номіналом 5 гривень, на аверсі якої викарбувана Кролевецька арка з колонадою. .У 2016 р. на колонах арки розмістили червоні орнаменти всесвітньовідомих кролевецьких рушників (1-4). Відтоді Жовтнева арка покрасивішала, зачервоніла й офіційно стала зватися Рушниковою, стала символом Кролевця. Кролевчани все ще очікують появи на арці ікони Миколи чудотворця, щоби назвати її свято-Миколаївською, безумовно, зі златосяючим над аркою гаслом «Слава Богу», що таки сталося чудо повернення кролевчан до віри.

2. Різдво-Богородицька церква, збудована наприкінці 1640-х рр. неподалік Миколаївської церкви (1), за сто сажнів південніше на краю Базарної площі (нині перехрестя вулиць Героїв України та Соборної). Церква вперше згадується в 1655 р. [1]. Через століття, у 1742 р., стара дерев’яна церква була розібрана за ветхістю й побудована нова триверха з гранчастими главами кам’яна Соборна Різдво-Богородицька церква Кролевецької протопопії Київської єпархії. Її освятили в 1749 р. [8, с. 133]. Собор встояв у великій пожежі 17 вересня 1817 р. хоча розплавилися куполи й згоріли дерев’яна дзвіниця, приходська школа, торгівельні лавки. Собор невдовзі відновили з новими московськими цибулястими банями (главами) [4, с. 295]. У 1829-1830 рр. збудували. нову кам’яну триярусну дзвіницю [5, с. 16]. Соборна церква мала 8 торгівельних лавок, які приносили постійний дохід в Хрестовоздвиженську ярмарку, зокрема в 1859 р. отримано 816 руб. [6, с. 337].

У 1922 р. більшовики забрали все наявне в соборі золото та срібло. У 1930 р. комсомольці Кролевця поздирали всі хрести з собору, поскидали дзвони й відправили на переплавку в метал для потреб індустріалізації. Потім нашвидкуруч забілили вапном багатий розпис на внутрішніх стінах собору та пристосували його під Будинок оборони. У 1934 р. розібрали дзвіницю, а потім зруйнували й собор. Ікони і позолочений іконостас були спалені на великому вогнищі. Ризи віддали в кравецькі майстерні для пошиття барвистих тюбетейок для передових, завзятих колгоспників району. Церковні книги здали в макулатуру, знамена, що віднайшли в дзвіниці, були передані до Конотопського музею [7, с. 51].

На початку 1950-х рр. на соборному пустирищі знайшли золоті монети, коли прокладали траншею для першого в Кролевці водогону [3, с. 22]. Копачі траншеї приховали знайдений скарб та пересварилися при його поділу так, що про золото дізналася міліція, нині настав час дізнатися в міліції, куди поділися золоті монети. У 1960-х р. комуністи прибрали сміття на пустирищі, поробили клумби та встановили «іконостас» з фотографій ударників комуністичної праці та переможців соціалістичних змагань серед трудових колективів Кролевецького району. У 1970-х рр. цю району Дошку Пошани передових будівників комунізму перенесли на виднніше місце біля нового Будинку культури на площі Миру. А в закутку збудували молодіжне кафе «Сніжинка» з пломбір-морозивом, льодяниками-смоктунцями, безалкогольними напоями та солодощами. У 1980-х рр. кафе-морозиво «Сніжинку» осучаснили, розширили, розмалювали й перейменукали на «Пікассо». На початку 2010-х рр. успішний підприємець Олександр Хоменко, вихідець з Кролевця, викупив кафе «Пікассо» й перебудував його під церкву Різдва Пресвятої Богородиці (2-1), яка була освячена 5 вересня 2015 р. [3, с. 23].

3. Покровська церква, збудована в 1680-х рр. за валом фортеці з південного боку в селянському, аграрному передмісті Кролевця на Кошуківці. Церква стояла на високому правому березі струмка Капище, притоки річки Свідні. Через півстоліття Покровська церква згоріла у великій пожежі в серпні 1727 р. Наступне півстоліття церква перебувала в амбарі, дивом вцілілому у пожежі [6, с. 342]. У 1778 р. було закладено нову Покровську церкву, її освятили в 1783 р. [6, с. 343]. У 1852 р. збудували двохярусну дзвіницю, поєднану з церквою. Покровська церква мала в гостинному дворі на Ярмарковій площі одну дерев’яну торгівельну лавку, з якої отримувала в Хрестовоздвиженську ярмарку дохід (110 руб. в 1858 р.) [6, с. 343]. У 1932 р. Покровську церкву обстежив відомий мистецтвознавець Стефан Таранушенко. За його обмірами висота церкви до верхівки хреста становила 27 метрів. Це була тридільна, одноверха церква, з добротних дубових колод 16 см завтовшки. Покровська церква відносилася до найпоширеніших за архітектурою церковних споруд Гетьманщини. Таранущенко зробив фотографії та детальний опис церкви якраз напередодні її знищення більшовиками. Розкидані з церкви дубові колоди більшовики перетягли на будівництво школи неподалік по вулиці Леніна. Проте школу не збудували, а колоди позабирали у війну кролевчани для опалення хат [3, с. 33]. У 1951 р. на святому місці збудували маслозавод, що й досі виробляє цілюще вершкове масло й навіть сир (вул. Героїв України, 28) У 1970-х рр. на Кошуківці почав діяти молитовний будинок, але Покровською церквою не став, прихід не відродився. Отже, ніяких планів у кролевецьких бізнесменів щодо перебудови довгої будівлі маслозаводу під церкву Покрови немає.

4. Преображенська церква, збудована у 1714 р. в ремісничому середмісті Кролевця Довгалівці, що за фортецею по дорозі на Глухів. За півстоліття дерев’яна церква згоріла у пожежі 6 травня 1775 р. Нову кам’яну церкву було закладено 20 травня 1778 р., а освячено 14 листопада 1782 р. [6, с. 341]. Це була хрещата, п’ятидільна, одноверха церква. У 1849 р. її перебудували й значно розширили. Преображенська церква мала в гостинному дворі на Ярмарковій площі одну торгівельну лавку [6, с. 342]. У 1872 р. з західного боку церкви збудували нову триярусну кам’яну дзвіницю. Наприкінці ХІХ ст. прибудували до входу грановану ротонду. У 1904 р. збудували у церковному дворі будинок священика – одноповерховий, дерев’яний, обкладений цеглою. У 1930-1933 рр. церкву закрили, зруйнували купол, а дзвіницю розібрали до фундаменту. У церкві розмістили маслозавод [3, с. 31]. Богослужіння в церкві відновили тільки за німецької окупації у 1942 р. [8, с. 132]. У 2000 р. відбудували дзвіницю в дуже приблизних архітектурних формах (4-1) [4, c. 300]. Відроджений Спасо-Преображенський церковний комплекс становить на сьогодні єдину збережену у Кролевці церковну історичну цінність (вул. Шевченка, 8).

5. Варваринська церква, збудована у 1763 р. на південній хутірській околиці Кролевця, на правому березі струмка Добра Вода, притоки Свидні. Церкву спорудив багатий кролевецький сотник Стожок для свого зятя попа Власія Миславського (?-1791), який невдовзі пішов в монахи під іменем Варлаама, став архімандритом Богоявленського Київського училищного монастиря на Подолі, а наприкінці життя – ректором Києво-Могилянської академії [6, с. 343]. Варваринська церква проіснувала аж до початку 1930-х рр., коли була закрита більшовиками й розкидана на дрова. У церковному дворі більшовики розмістили колгоспну бригаду. Ніяких капітальних будівель на вимоленому віками святому місці колгоспники не споруджували, лише в останні роки з’явилися там нові приватні будинки №№ 14, 16, 18 по вулиці Мічуріна, мешканці яких й досі знаходять на своїх городах уламки церковного посуду [3, с. 34].

6. Георгіївська церква, була розташована на міському кладовищі, за сто сажнів на північ від Базарної площі. Рік побудови першої кладовищенської дерев’яної Георгіївської церкви невідомий. Вона занепала за віком й була розібрана. Невдовзі на її місці 3 травня 1864 р. заклали нову кам’яну церкву, яка була зведена за три роки та освячена 27 квітня 1867 р. [5, с. 17]. Георгіївська церква була приписана до соборної церкви Різдва Богородиці. Відспівували покійників у церкві недовго, до початку 1930-х рр., коли вона була закрита більшовиками У 1936 р. на фасаді церкви святого великомученика Георгія оновилися позолота на головах ангелів. Більшовики сполохані таким кладовищенським дивом підірвали церкву вночі динамітом [7, с. 51]. Надалі у вцілілих підвалах церкви більшовики зберігали лід для використання влітку маслозаводом Промкомбінату. У війну німці 11 січня 1943 р. розстріляли у цій льодовні 285 мирних жителів Кролевецького району [3, с. 25]. Місце Георгіївської церкви примітне на Центральному кладовищі по вулиці Героїв Крут.

Отже, з шістьох дореволюційних церков в Кролевці збереглася на сьогодні лише одна Преображенська церква, яка по суті постала із руїн останніми роками. Загалом із 23-х дореволюційних церков Кролевецького району збереглося лише чотири церкви. Ініціаторами розорення церков були партійні працівники Павловський та Куля [7, с. 50].

Джерела.

1. https://uk.wikipedia.org› wiki › Історія_Кролевця
2. Арка – прикраса Кролевця. Кролевецький вісник. 2003.  8 січня.
3. Балабон І., Герман В. Святині Кролевеччини. Ніжин; Кролевець: Видавець ПП Лисенко М.М., 2020.  127 с..
4. Вечерський В.В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України.  К.: НДІТІАМ, 2002.  592 с.
5. Исторія города Кролевца / сост. преподаватель Кролевецкой мужской гимназіи А. Д. Гурьев. Кролевец: Типография А.Ш. Левина, 1914. 35 с.
6. Филарет Гумилевский. Историко-статистическое описание Черниговской епархии. Кн. 5-7. Т.5. Губернский город Чернигов. Уезды: Черниговский, Козелецкий, Суражский, Кролевецкий и Остерский. Чернигов: Черниговская земская тирография, 1874.  443 с.
7. Карась А. З історії Сумщини.  К.: СМП «Аверс», 2006.  104 с.
8. Книга Пам'яті Сумської області: в 3 -х т. т. 2: Зруйновані храми Сумщини. Мартиролог втрачених святинь / Авт.-упорядн. О. М. Корнієнко .  Суми: Ярославна, 2007.  328 с.
9. Колюк М. Зігріє душу посивілий храм.  Ніжин: Видавець ПП Лисенко М.М., 2020. 176 с.