Понеділок, 09 травня 2022 10:41

Кудінов Дмитро. Влаштування екскурсій закладами освіти м. Суми наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.

Дмитро Кудінов, доктор історичних наук, професор (м. Суми)
Учениці Сумської І жіночої гімназії на екскурсії в Фінляндії в 1910 р. Учениці Сумської І жіночої гімназії на екскурсії в Фінляндії в 1910 р. Фото з колекції С. Гуцана

Узагальнені й систематизовані дані щодо влаштування учнівських екскурсій серед різних типів закладів освіти м. Суми наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Уточнена піонерська роль Сумського реального училища в організації шкільної екскурсійної справи у загальноросійському масштабі. Класифіковано типи екскурсій, до яких зверталися сумські педагоги та громадськість. Установлені маршрути дальніх подорожей і суми статті витрат на екскурсії. Акцентовано приязне ставлення до шкільного туризму з боку органів земського управління, адміністрації закладів освіти й батьків.

Екскурсійний метод навчання (ЕМН) все частіше використовується у вітчизняній школі. Нині удосконалюється методика його організації й проведення, що стає невід’ємною частиною професійної компетентності не лише фахових гідів, але й педагогів. Утім, у методичній літературі, орієнтованій на здобувачів вищої освіти, мало враховується позитивний досвід застосування ЕМН у радянській і, тим більше, дожовтневій вітчизняній школі. Натомість він не втратив своєї актуальності, а окремі його елементи можна сміливо адаптувати до сучасних умов в якості ретроінновацій. При цьому продемонструвати ефективність ЕМН можна не лише на всесвітньому чи національному педагогічних рівнях, але й цілком на прикладі навчальних закладів певного регіону.

Основна група джерел, використана автором, – матеріали періодичної преси Харківської губернії: газети «Южный край», «Утро», «Харьковский листок», «Сумской листок», «Сумской вестник». У них зафіксовані дані про напрями маршруту, видатні пам’ятки відвідування екскурсантами, вартість, кількість учасників екскурсій, а також про допомогу в їх влаштуванні з боку представників громадськості та органів місцевої влади. На жаль, преса фіксувала далеко не всі подорожі учнів, тож на її основі не можна судити про загальну кількість екскурсій. Не здійснювалася статистика шкільних турів і органами державної влади та місцевого самоврядування.

Додатково в аналізі екскурсійної справи залучалися матеріали «Циркулярів Харківського навчального округу» з указівкою на пільгові умови проїзду учнів під час екскурсій [43; 44], ювілейного видання, присвяченого десятиріччю від часу заснування Сумської ІІ жіночої гімназії, в якому міститься інформація про час та місця проведення екскурсій для дівчат [26], а також «Журналів Сумського повітового земського зібрання» із даними про фінансову участь земства у влаштуванні учнівських подорожей [9; 10; 11; 12; 13; 14; 15; 16]. Було задіяно узагальнюючу наукову і навчальну літературу, в якій згадується факт створення в 1897 р. «Товариства організації подорожей учнів Сумського реального училища для ознайомлення з Вітчизною» (далі – Товариство; акронім закладу – СРУ), що вивів даний заклад в число піонерів шкільного туризму в Російській імперії [7; 8; 39; 42]. Окремо слід виділити дослідження сумської науковиці Г. Приходько, в якому вона детально розглянула норми статуту згаданого Товариства, фінансові засади його функціонування тощо [32]. Разом із тим, вичерпний аналіз екскурсійного руху в навчальних закладах м. Суми чи Сумщини на разі відсутній, що й зумовило вибір відповідної теми дослідження. Автор даної публікації ставить перед собою за мету розкрити особливості організації та проведення шкільних екскурсій закладами освіти м. Суми у 1890–1910-х роках.

Достеменно невідомо, коли сумські педагоги почали звертатися до ЕМН. Припустимо епізодично екскурсії до найближчих околиць міста могли влаштовуватися ще у дореформений період. І хоча в праці дослідника розвитку освіти Сумського повіту А. Воронцова ніяких повідомлень із цього приводу ми не виявляємо [2], пізнавальні прогулянки для учнів цілком могли організовуватися в першій половині ХІХ ст., коли при Сумському повітовому училищі склалася традиція на початку травня виводити вихованців «на траву поблизу ліса й води, дозволяючи їм віддаватися невинним гімнастичним дитячим іграм». У 1861 р. її відновили завдяки ініціативі відомого російського книготорговця, санкт-петербурзького купця, концесіонера столичного університету, уродженця Сум і колишнього випускника місцевого повітового училища Івана Тимофійовича Лисенкова, який роком раніше подарував Сумській міській думі «на вічні часи» державний п’ятипроцентний банківський білет у 1000 руб. сріблом для влаштування на відсотки з нього весняного свята для учнів початкових навчальних закладів рідного міста (спочатку на суму в 50 руб.). Протягом доволі тривалого періоду наприкінці навчального року молодших школярів міста збирали на дачах неподалік від Сум (нині – район розташування СНАУ, військового містечка та вул. Гамалея). Тут їх пригощали та влаштовували з ними рухливі ігри. Пізніше «маївки» проводилися лише для учнів міського приходського училища. Станом на 1897 р. управа по процентах накопичила 365,95 руб., що могли витрачатися на позашкільні заходи [3, арк. 38, 44–46, 48–49; 34, с. 6]. Додатково у 1896 р. міська управа виділила 500 руб. на влаштування для учнів міста святкування з приводу «Священого Коронування Їх Імператорських величеств», котре проводилося на дачі сумського цукрозаводчика П. І. Харитоненка «Стінка» [4, арк. 13–14]. Імовірно, що обрані для гулянок місця самі по собі підштовхували до вивчення флори та фауни, а припустимо, і до проведення ботанічних екскурсій.

Початок шкільного туризму в Україні припав на 1880-ті роки, що пов’язано з ім’ям науковця-філолога В. І. Петра, який тоді організував екскурсії вихованців Києво-Печерської чоловічої гімназії по Дніпру та різним містам Наддніпрянщини. Згодом київські екскурсанти під його керівництвом почали відвідувати віддалені регіони Росії, а згодом – і деякі європейські країни (у тому числі, в 1900 р. група київських гімназистів була відправлена на Всесвітню промислову виставку в Парижі) [42, с. 13–15]. Подібний приклад проведення позанавчальної роботи закладу освіти став «заразним» і доволі швидко був перейнятий багатьма іншими установами просвіти.

Найраніше в Сумському повіті організацією екскурсій у сучасному їх розумінні зайнялося Сумське реальне училище, при якому було засноване «ледь не найстаріший у Росії» осередок шкільного туризму [25]. Адміністрація й педагогічний колектив при підтримці батьків і піклувальної ради ще в 1897 р. утворили «Товариство організації подорожей учнів Сумського реального училища для ознайомлення з Батьківщиною» та добилися затвердження його статуту (автором документу став тодішній директор училища О. С. Грицай).

На мою думку, появі Товариства передували дві обставини. По-перше, багаторічне практикування ЕМН. Відомо, що екскурсії старшокласників СРУ на цукрові заводи в межах Сумського повіту регулярно відбувалися щонайменше з 1891 р. А у вересні 1895 р. вони, як і учні інших місцевих навчальних закладів, відвідали Сумську сільськогосподарську та кустарну ярмаркову виставку. При цьому СРУ також було одним із експонентів аграрного форуму [35; 36]. По-друге, до юридичного оформлення організації шкільного туризму в Сумах, вірогідно, підштовхнуло й звернення в першій половині 1897 р. Харківського історико-філологічного товариства через професора М. Ф. Сумцова до педагогів середніх закладів освіти м. Суми (подібні листи відправлялися до всіх повітових центрів Харківської губернії) з проханням відповісти на питання анкети про цікаві туристичні об’єкти в місті та повіті, приблизний кошторис витрат для екскурсантів (середня вартість проживання в готелях, можливість безкоштовного розміщення учнів в приміщеннях місцевих навчальних закладів, вартість продуктів харчування, такса візників), наявність путівника, планів, описів, історичних нарисів тощо [1]. Колективне написання відповіді на анкету актуалізувало значення екскурсій і для самих сум’ян. Саме цим можна пояснити значну увагу до діяльності Товариства з боку громадськості. Так, у 1902 р. в ньому нараховувалося близько 150 членів, з них 21 засновник, 27 довічних і 98 дійсних членів. Серед засновників перебував і П. І. Харитоненко, який надавав можливість реалістам відвідувати його підприємства. При цьому сам підприємець перебирав на себе витрати на утримання екскурсантів і, загалом, за зауваженням сучасника, приймав їх «з розкритими обіймами» [36].

екскурсія 1

 Дозвіл на відвідання Петергофу екскурсантами Сумської І жіночої гімназії 

Метою Товариства проголошувалося «дати можливість учням ознайомитися за допомогою подорожей зі своєю батьківщиною, сприяючи в такий спосіб розвиткові в них наукового інтересу до навколишніх явищ, а також морального та естетичного почуття під час спостереження за красою природи». Також, організація ставила перед собою завдання всебічно розвивати вихованців (розумово, естетично, фізично, виховувати їхнє громадянське почуття тощо), зміцнювати їхнє здоров’я, привчати до дисципліни й формувати характер [7, с. 51; 8, с. 7; 32, с. 230; 39, с. 47; 40].

Кошторис Товариства формувався, переважно, членськими внесками (5 руб. / рік) та пожертвами благодійників (разовий внесок довічних членів становив 100 руб.). Крім того, каса Товариства поповнювалася завдяки проведенню благодійних концертів (СРУ відзначалося потужною самодіяльністю). Капітали організації під проценти, а також у цінних паперах, були розміщені в одному з банків у Сумах [32, с. 230–231]. Нарощення бюджетних можливостей дозволяла оплачувати подорожі незаможним учням; вихованці, батьки яких мали статки, вирушали в дорогу за їхній рахунок [36]. Утім, завдяки домовленостям про безкоштовне проживання екскурсантів, а також безоплатне відвідування визначних пам’яток, транспортні пільги екскурсантам, запроваджені в 1897 і 1902 роках, витрати на подорожі були відносно невеликими. Наприклад, тур центральною частиною Європейської Росії, Волгою, Північною Двіною та Білим морем, що тривав п’ять тижнів, обійшовся приблизно в 60 руб. на кожного учасника [38].

Завдяки щедрому фінансуванню Товариством одразу був узятий широкий розмах постановки екскурсійної справи. Зокрема, уже в перші роки його існування подорожі реалістів були здійснені на Кавказ (1898), у Фінляндію, Санкт-Петербург, Москву (1899), у Крим, Київ, Одесу (1900), по Волзі й Уралу, знов на Кавказ (1901), що, звісно, значно розсунули світогляд учнів [32, с. 231; 39, с. 47]. Нерідко подорож залізницею змінювалася мандрами на морському чи річному транспорті та навпаки. Наприклад, така комбінація була здійснена під час туру на Кавказ та Чорне море у 1902 р. Після відвідування Мінеральних Вод, Владикавказу, Тифлісу та Батумі, між якими група рухалася «чугункою», реалісти сіли на судно Російського товариства пароплавства і торгівлі «Великий Князь Олексій», яке прямувало до портів Феодосії, Ялти та Севастополя [23]. Географічною широтою вирізнялася й екскурсія влітку 1905 р., коли група учнів СРУ відправилася в тур по європейській частині Великоросії: екскурсанти відвідали Курськ, Москву, Троїце-Сергієву лавру, Ярославль, Вологду, Прилуцький монастир Вологодської губернії, Архангельськ, Соловецький монастир, В’ятку, Перм і Нижній Новгород [25; 38]. У 1909 р. відбулася екскурсія групи учнів до Одеси [29]. Крім різних частин Росії, сумські реалісти також відвідували й зарубіжні країни. Проте, певних відомостей про ці тури поки що не вдалося знайти.

Услід за реальним училищем до екскурсійного руху поступово приставали й інші навчальні заклади Сум. Наприклад, улітку 1902 р. подорож на Кавказ здійснила група учнів Сумської Олександрівської гімназії (СОГ) [27]. У 1903 р. олександрівці виїжджали на Всеросійську виставку тваринництва в Харків, а у 1904 р. – в Київ [12, с. 219; 13, с. 93]. У червні 1908 р. відбула в Крим група учнів Сумського духовного училища. Подорож передбачала відвідування Севастополя (тут екскурсантам місцевою міської управи було безкоштовно виділено приміщення в одному із навчальних закладів міста), Ялти, куди група мала дістатися морем, а потім і Бахчисараю [22]. Сум’яни не залишилися осторонь Всеросійської фабрично-заводської, торгово-промислової, сільськогосподарської та науково-художньої виставки 1913 року в Києві, що на час зробила стародавню столицю Русі одним із популярних напрямів вітчизняних турів. Зокрема, у червні туди відправилася група учнів Сумського сільськогосподарського училища [17].

Із деяким запізненням екскурсійний рух охопив і жіночі заклади освіти. Відомо, що в 1912 р. відбулася поїздка учениць Сумської І жіночої гімназії на чолі з головою педради П. П. Веретенниковим до Петербургу та Петергофу [5, арк. 95]. Наприкінці серпня наступного року дівчата під проводом начальниці гімназії О. П. Чуриловою з екскурсією відвідали згадану вище київську виставку [20]. Пристойно виглядала й туристична діяльність Сумської ІІ жіночої гімназії, вихованці якої в 1909 і 1912 роках виїжджали до Москви, у 1910 р. – в Крим, у 1911 р. – на чорноморське узбережжя Кавказа й, нарешті, у 1912 р. – в Санкт-Петербург. «Усі екскурсії можна вважати цілком вдалими: учениці отримали масу різнорідних здорових вражень, які для багатьох із них залишаться найсвітлішими спогадами всього учнівського життя», – констатували педагоги гімназії [26, с. 12].

На відміну від учнів цивільних навчальних установ, можливістю віддалених подорожей не могли похизуватися вихованці відкритого 1900 року Сумського кадетського корпусу. Утім, і тут була налагоджена екскурсійна справа, щоправда, на рівні організації коротких за відстанню походів. Зокрема, колишній кадет Б. Ряснянський згадував, що всі класи мали свої човни, тож вихованці корпусу їздили на них на «маївки» та тренувалися в греблі. Більше того, «кожну осінь влаштовувалася військова прогулянка верст за 10–15, перша рота з гвинтівками й оркестром. Варилася польова каша, і з піснями поверталися потім у корпус» [33, с. 6, 8].

Природно, що у кошторисах закладів освіти почали з’являтися «екскурсійні» статті витрат. Зокрема, подорож у 1902 р. на Кавказ та в Крим для Олександрівської гімназії обійшлася в 86 руб., до Києва в 1904 р. – у близько 60 руб., а в 1907 р., в те саме місто, – у 66 руб. Названі суми, звичайно, не перекривали всіх необхідних сплат, які здебільшого здійснювалися з гаманців батьків учнів. Утім, необхідність вирівняти становище незаможних і платоспроможних учнів-екскурсантів вплинула на зростання статті витрат на подорожі, прогулянки та розваги, у тому числі, із субвенції Сумської повітової земської управи. З кошторису СОГ подибаємо наступні дані по руху «екскурсійного» капіталу: 1902/03 н. р. – 250 руб., 1903/04 н. р. – 300 руб., 1904/05 н. р. – 380 руб. [10, с. 235; 11, с. 189, 201; 13, с. 93; 14, с. 265]. Подібна картина формування окремого екскурсійного фонду спостерігалася і в інших навчальних закладах. Зокрема, у Сумській ІІ жіночій гімназії в 1907 р. на подорожі учениць було сплановано витратити 200 руб. [14, с. 215]. Вочевидь, ці гроші спрямовувалися на влаштування загородніх прогулянок учениць навесні, у тому числі, в парк голови Піклувальної ради закладу В. А. Розенквіста, оскільки віддалені подорожі на той момент ще гімназією не влаштовувалися. Натомість екскурсії до столиць, у Крим та на Кавказ протягом 1910–1912 рр. уже субсидіювалися піклувальною радою закладу по 100 руб. кожна. При цьому ці гроші витрачалися лише на утримання педагогів, які супроводжували групи, тож самі учениці мали подорожувати коштом батьків чи піклувальників [26, с. 12]. Сума в 200 руб. була закладена на екскурсійні заходи й в бюджет для сільськогосподарського училища на 1912, 1913 і 1914 роки [11, с. 7]. Різко вниз видатки на екскурсійну справу впали лише з початком Першої світової війни. Наприклад, сільськогосподарське училище в 1914 р. так і не змогло повністю засвоїти виділені на подорожі гроші. Витрати на екскурсії Олександрівської гімназії у 1914/15 н. р. впали до рекордно низьких 29,88 руб. А вже у кошторисах закладів освіти на 1916 р. виділення грошей на них загалом не передбачалося [6, с. 159, 205, 213, 245].

По мірі того як зростали кількість учнів і фінансування навчальних закладів, а також запроваджувалися пільгові умови пасажирських перевезень для екскурсантів, збільшувалася й їхня кількість. Спочатку туристичні групи були невеликими. Зокрема, від Товариства подорожей учнів СРУ у 1902 р. було відправлено восьмеро, а наступного року – дванадцятеро дітей [23; 24]. Групою в 12 осіб, судячи з колективного фото екскурсантів, реалісти подорожували до Одеси в 1909 р. [29]. Але поступово чисельність юних туристів подвоїлася. Так, пароплавом по Волзі в 1905 р. вихованці указаного вище закладу мандрували вже компанією від 20 до 30 осіб [25]. У Крим в 1908 р. від Сумського духовного училища була відправлена група в 25 чол. [22]. Двадцять чотири учениці Сумської І жіночої гімназії були залучені до поїздки в Фінляндію, що відбулася орієнтовна в 1912 р. [31]. Виставку у Києві в 1913 р. відвідали чималі валки учнів сільськогосподарського училища (25 осіб) та Сумської І жіночої гімназії (35 осіб). Нарешті, на різдвяні вакації в Петербург наприкінці 1911 р. виїжджала група учнів Сумської Олександрівської гімназії в 75 учасників [17; 20; 21]. Варто відмітити, що залучення до екскурсійної групи нерідко слугувало актом заохочення за старанність у навчанні та дисципліну.

Організація екскурсії передбачала складання списку групи, який надавався на розгляд і затвердження попечителю Харківського навчального округу. Зазвичай, учнівські тури відбувалися в супроводі двох-чотирьох педагогів, що усереднено відповідало наступній пропорції: один дорослий на 4-6 учнів. Наприклад, у 1902 р. в поїздку на Кавказ та російського Причорномор’я вихованців СРУ супроводжували викладач малювання й чистописання Я. Р. Порубиновський і помічник класних наставників Є. К. Квашенко. Останньому пощастило наступного року знов відправитися разом із учнями в тур в компанії в. о. інспектора училища М. А. Конорова [23; 24]. У згадуваній вище екскурсії вихованців духовного училища брали участь три викладача і один вихователь [22]. У поїздку до Києва в 1913 р. групу учнів сільськогосподарського училища супроводжували завідувач закладу Д. Ф. Троїцький, викладачі землеробства, тваринництва, ботаніки та садовник [17]. Кількість дорослих учасників могла довільно збільшуватися за побажанням причетних до влаштування подорожі осіб або, як у випадку зі СРУ, за рахунок членів Товариства.

екскурсія 2

 Учениці Сумської І жіночої гімназії на екскурсії в Криму в 1914 р. (фото з колекції С.Гуцана)

Деякі подорожі, організовані Товариством, переслідували, передусім, завдання зміцнення здоров’я учнів («Статут» передбачав відправку учнів по можливості в ті місцевості, що вирізнялися здоровими кліматичними умовами). Саме тому в 1903 р. ним була здійснена місячна екскурсія до Севастополю та Південного узбережжя Криму з основним місцем перебування в Ялті [24; 32, с. 230]. З тією самою метою під час літніх вакацій педагоги Сумської І жіночої гімназії організовано вивозили вихованок на природу. Наприклад, улітку 1913 р. близько 30 дівчат відпочивали на дачах в с. Залізняк Сумського повіту [18; 19]. Утім, найвідоміша оздоровча подорож від цього навчального закладу була здійснена роком раніше, коли завдяки сприянню Товариства допомоги ученицям першої жіночої гімназії й, особливо, начальниці закладу О. П. Чурилової та лікаря гімназії П. М. Фрея група хворобливих і нужденних дівчат була відправлена на санацію в дачу-колонію у м. Старий Крим Феодосійського повіту. Тут за участі голови Феодосійської повітової земської управи Ш. С. Крима їм для безкоштовного проживання було надано п’ять кімнат при місцевій земській школі. «Чудове повітря, добре харчування, правильний образ життя, прогулянки пішки й в екіпажі, бадьорий настрій душі продемонстрували найкращі результати… Звіт лікаря установив значне покращення здоров’я дітлахів по поверненню з екскурсії», – звітували організатори поїздки [1]. Вочевидь, саме ця група екскурсанток різного віку у кількості 24 осіб і зображена на світлині, зробленій в Ялті [30].

Шкільні екскурсії не лише сприяли оздоровленню учнів і розвивали суто туристичні навики, але й використовувалися з навчальною метою. У такому разі реалізація ЕМН, на прикладі СРУ, передбачала низку наступних етапів: 1) визначення маршруту та підготовка викладачами Закону Божого, історії й географії програми екскурсії, які затверджувалися на загальних зборах Товариства; 2) попереднє вивчення місцевості учнями, для чого в позаурочний час проводились, за спеціально складеним розкладом, затвердженим директором училища, бесіди, лекції та практичні заняття; 3) ведення кожним вихованцем щоденника подорожі, куди він записував власні спостереження (мав звертати увагу на природні умови, культуру, релігію, побут і етнічні особливості місцевості, пам’ятники природи та архітектури, експозиції музеїв, технічне оснащення й організацію праці на підприємствах, на експонати промислових та сільськогосподарських виставок), робив замальовки та вклеював світлини; 4) зведення виписок із щоденників в загальний звіт керівника групи, який оголошувався на зборах Товариства. Іноді деякі учнівські щоденники видавалися окремим брошурами [32, с. 231].

Особливо багатим на матеріал видався 1908 рік, коли реалісти здійснили сміливий тур від Сум до Соловецького монастиря. Ними були оглянуті численні музеї, «древнехранилища», храми, пам’ятники, Оружейна палата, Третьяковська галерея, Московський зоосад, Нижегородський ярмарок, Соловецький монастир та ін. [38]. Вочевидь, прикладові СРУ слідували й педагоги інших сумських навчальних закладів. Закріпленню вражень мали сприяти не лише фотофіксація чи рисунки, але й написання есе на основі вражень побаченого. Можна припустити, що такі твори, зокрема, складали сумські гімназистки, які на початку 1910-х років побували в фінській столиці туризму – Іматрі, що славилася своїми дивовижним водопадом і порогами Імантраноскі на річці Вуоксі, красивим узбережжям озера Саймаа та іншими природними об’єктами, які відвідала ще в 1772 р. російська імператриця Катерина ІІ, заклавши сюди з Петербургу сталий туристичний маршрут [31].

Велике пізнавальне значення мали екскурсії на промислові підприємства. За описом однієї з них, група учнів VI і VII класів СРУ 27–28 жовтня 1901 р. відвідала Виринський цукровий завод у с. Миколаївка Сумського повіту, що належав П. І. Харитоненко. На думку дописувача «Южного края», «учні повернулися зачарованими поїздкою», чому сприяли як добра організація самої подорожі, так і чудово проведена екскурсія по господарству та виробничим цехам підприємства (представники адміністрації «детально, змістовно і з великою охотою пояснили учням все виробництво заводу») [36]. Подібні візити учнів на місцеві підприємства організовувалися й педагогами Олександрівської гімназії. Відомо, що у 1901/02 н. р. її вихованці відвідали Павловський рафінадний і Бельгійський машинобудівельний заводи в Сумах [10, с. 227; 37].

Ураховуючи фрагментарність даних про постановку екскурсійної справи в сумських навчальних закладах, дещо складною справою залишається класифікація екскурсій. Як правило, їх організатори самі чітко не визначали їх тип, намагаючись під час подорожей переслідувати різні завдання. Більшою чіткістю вирізняється означення видів екскурсій адміністрацією сільськогосподарського училища, яка планувала відвідування учнями І-го класу сільськогосподарських установ, – «екскурсії з освітньою метою», на які відводилося 108 год. Окремо виділялися також «ботанічні екскурсії» для підготовчого й І-го класів (по 32 год. на кожний клас) [9, с. 16, 32, 36]. До всього ж загалу описаних екскурсій можна застосувати типологізацію подібних форм організації позанавчальної діяльності закладами освіти, запропоновану в 1916 р. журналом «Русский экскурсант»: історико-археологічні (ознайомчі та дослідницькі), історико-літературні, природно-історичні, художньо-географічні та етнографічні, загальноосвітні і побутові екскурсії, екскурсії трудової допомоги, екскурсії на фабрики й заводи та екскурсії відпочинку й розваг [7, с. 56]. У даному випадку конкретністю вирізнялися лише ті подорожі сумських школярів, які здійснювалися на коротку відстань у межах міста чи повіту. Тут можна однозначно виділити тип екскурсії на фабрики й заводи, до якого зверталися педагоги СРУ та СОГ, природно-історичної екскурсії, що використовувався з навчальною метою Сумським сільськогосподарським училищем, а також екскурсії відпочинку і розваг, як у випадку з Сумською І жіночою гімназією. Причому перший указаний тип мав на меті не лише ознайомлення з організацією виробництва, але й переслідував профорієнтаційні завдання, що особливо було важливо для випускників реального училища – майбутніх претендентів на місце роботи в «цукровому королівстві» Харитоненка чи на підприємствах інших виробничих галузей. Навпаки, віддалені маршрути поєднували різні типи екскурсій, націлюючи їх учасників на спостереження різних явищ природи, народного (національного) побуту, предметів мистецтва, пам’ятників архітектури, досягнень науки та техніки тощо. А у випадку включення в маршрут сакральних місць – також і на зміцнення релігійних почуттів.

Отже, влаштування шкільних екскурсій у дожовтневий період отримувало з боку місцевої влади, залізничних управлінь, великих приватних перевізників, педагогічних і піклувальних рад навчальних установ, а також зі сторони громадськості, доволі широку підтримку. ЕМН значною мірою доповнював «академічні» методи навчання, сприяв усебічному розвиткові памолоді, становленню її світогляду, формуванню в неї вмінь та навиків туриста, а у випадку переслідування ще й оздоровчої мети, – фізичному зміцненню вихованців. Крім того, екскурсії давали змогу їм та педагогам спілкуватися в неформальній обстановці, що впливало на гармонізацію взаємовідносин учительського персоналу та учнів. Особливостями організації дальніх турів були: 1) значна їхня тривалість, що зумовлювалося як широтою програми, великими відстанями, так і невисокою швидкістю тодішніх транспортних засобів; у результаті, поїздка могла розтягнутися у понад місячну подорож; 2) комплектування від 1905 р. великих груп екскурсантів – від 20 до 75 осіб; 3) комбінація різних пізнавальних завдань і стимулювання педагогами творчої роботи учнів під час екскурсії. Негативною умовою екскурсійного руху в Сумах дожовтневого періоду можна назвати нерівні умови участі в ньому між забезпеченими та незаможними учнями. Попри те, що окремі заклади добивалися суттєвого скорочення витрат на поїздки, а також виділення субвенцій на утримання в дорозі деяких бідних учнів, ця проблема так і не була подолана. «Правильна» постановка організації екскурсійного руху на засадах функціонування за статутом, залучення громадськості та чіткої системи фінансування спостерігалася лише в СРУ, де за ініціативою його директора О. С. Грицая вона отримала оформлення у вигляді юридичної особи – «Товариства організації подорожей учнів Сумського реального училища для ознайомлення з Вітчизною».

тифлис

 Тифліс

Сучасній школі варто звернути увагу на досвід сумських пасіонаріїв шкільного туризму пореформеного періоду: свідоме використання ЕМН (у т. ч. попереднє ознайомлення учнів з об’єктами пізнання в умовах проведення екскурсії); програмована екскурсійна діяльність школи, що має передбачати звернення до різних типів екскурсій; створення «екскурсійного» капіталу закладу освіти; можливість організації подорожей за межі Сумщини й навіть України.

Список джерел та літератури

  1. Вести с Юга. Сумы (Корреспонденция «Южный край»). Южный край. 1897, 17 июня. С. 2.
  2. Воронцов А. Материалы для истории и статистики учебных заведений Министерства народного просвещения. Учебные заведения в г. Сумах. СПб.: Тип. Ф. С. Сущинского, 1865. 91 с.
  3. Державний архів Сумської області (ДАСО). Ф. 1. Оп. 1. Спр. 4. 49 арк.
  4. ДАСО. Ф. 1. Оп. 1. Спр. 21. 51 арк.
  5. ДАСО. Ф. Р-2362. Оп. 1. Спр. 4. 117 арк.
  6. Доклады Сумской уездной земской управы уездному земскому собранию очередной сессии 1915 года по отделу народного образования с приложением свода постановлений земского собрания. Сумы: Типо-лит. П. К. Пашкова, 1916. 256 с.
  7. Долженко Г. П. История туризма в дореволюционной России и СССР. Ростов-на-Дону: Изд-во Ростовского университета, 1988. 192 с.
  8. Долженко Г. П. Экскурсионное дело: Учеб. пособ. М.: ИКЦ «МарТ», Ростов н/Дону: Изд. центр «МарТ», 2006. 304 с.
  9. Журнал Сумского уездного земского собрания очередной сессии 29 ноября 1911 года, с приложениями. Сумы: Тип. П. К. Пашкова, 1912. 56 с.
  10.  Журналы очередного Сумского уездного земского собрания 1, 2, 3, 4 и 5 октября 1902 года, с приложениями. Сумы: Типо-лит. К. М. Пашкова, 1903. 335 с.
  11. Журналы очередного Сумского уездного земского собрания 9, 10, 11 и 12 сентября 1903 года, с приложениями. Сумы: Типо-лит. К. М. Пашкова, 1904. 323 с.
  12. Журналы очередного Сумского уездного земского собрания 30 сентября, 1, 2, 3 и 4 октября 1904 года, с приложениями. Сумы: Типо-лит. К. М. Пашкова, 1905. 389 с.
  13.  Журналы очередного Сумского уездного земского собрания 27, 28, 29, 30 ноября и 2 декабря 1905 г., с приложениями. Сумы: Типо-лит. К. М. Пашкова, 1906. 466 с.
  14. Журналы очередного Сумского уездного земского собрания с 10 по 14 октября 1907 года, с приложениями. Сумы: Типо-лит. К. М. Пашкова, 1908. 377 с.
  15. Журналы Сумского уездного земского собрания очередной сессии 29 сентября – 4 октября 1910 г., с приложениями. Сумы: Тип. И. Г. Ильченко, 1911. 308 с.
  16. Журналы Сумского уездного земского собрания очередной сессии 28–30 сентября, 2–4 октября 1911 г., с приложениями. Сумы: Тип. В. Ильченко, 1912. 541 с.
  17. Местная жизнь. Сумской вестник. 1913, 22 июня. С. 3.
  18. Местная жизнь. Сумской вестник. 1913, 26 июня. С. 3.
  19. Местная жизнь. Сумской вестник. 1913, 1 августа. С. 3.
  20. Местная жизнь. Сумской вестник. 1913, 23 августа. С. 2.
  21. Местная жизнь. Утро. 1911. 17 декабря. С. 4.
  22. Местная хроника. Сумской листок. 1908, 10 июня. С. 3.
  23. Местная хроника. Южный край. 1902, 15 июля. С. 4.
  24. Местная хроника. Южный край. 1903. 15 июня. С. 5.
  25. Наши корреспонденты. Сумы. Харьковский листок. 1905, 8 февраля. С. 3.
  26. Первое десятилетие существования Сумской 2-й женской гимназии. 24 октября 1903 г. – 24 октября 1913 г. Сумы: Электро-печатня А. Е. Чернобрывченка, 1913. 32 с.
  27. Последние известия. Киевлянин. 1902. 6 июля. С. 4.
  28. Постановления Феодосийского уездного земского собрания 47-й очередной сессии с 19 по 22 октября 1912 года с приложениями. Феодосия: Тип. Косенко, 1913. 173 с.
  29. Приватний архів С. І. Гуцана (ПАГ). Світлина групи екскурсантів-учнів Сумського реального училища. Датована 1909 роком.
  30. ПАГ. Світлина групи екскурсантів-учнів Сумської І жіночої гімназії, зроблена в м. Ялта. Орієнтовна дата – 1913 р.
  31. ПАГ. Світлина групи екскурсантів-учнів Сумської І жіночої гімназії, зроблена на вокзалі Інарі. Орієнтовна дата – 1912 р.
  32. Приходько Г. Діяльність учнівських гуртків і товариств фізкультурного спрямування. Проблеми підготовки сучасного вчителя: збірник наукових праць. Умань. УДПУ ім. П. Тичини. 2012. Вип. 5. Ч. 1. С. 225–232.
  33. Ряснянский Б. Сумский кадетский корпус: Воспоминания. Военная быль. 1971. № 112. С. 6–12.
  34.  Сапухіна Л. П. Навчальні заклади дореволюційних Сум. Суми: б. в., 2000. 30 с.
  35. Сумская сельскохозяйственная выставка. Южный край. 1895, 20 сентября. С. 2.
  36. Сумы (от нашего корреспондента). Южный край. 1901, 5 ноября. С. 4.
  37. Сумы (от нашего корреспондента). Южный край. 1901, 15 декабря. С. 4.
  38. Сумы. Экскурсии учеников реального училища. Утро. 1908. 14 августа. С. 5.
  39. Тарасова Н. В. Образовательный потенциал ученических экскурсий во второй половине ХІХ – начале ХХ в. Вестник ПСТГУ. Серия IV: Педагогика. Психология. 2014. Вып. 1(32). С. 45–55.
  40. Устав Общества организации путешествий учеников Сумского реального училища для ознакомления с отечеством: [Утв. 16 июля 1897 г.]. Харьков, 1901. 14 с.
  41. Ученическая поездка на дачу-колонию. Сумской вестник. 1913, 12 мая. С. 2.
  42. Федорченко В. К., Костюкова О. М., Дьорова Т. А., Олексійко М. М. Історія екскурсійної діяльності в Україні: Навч. посібник. К.: Кондор, 2009. 166 с.
  43. Циркуляр по Харьковскому учебному округу. 1898. № 3. 44 с.
  44. Циркуляр по Харьковскому учебному округу. 1902. № 2. 81 с.

 

[1] До речі, подібна увага середніх закладів освіти з різних частин імперії до місцевості з лікувальними кліматичними можливостями зумовила порушення Феодосійським повітовим земським зібранням питання про відкриття в Старому Криму гімназії-санаторію [28, с. 29; 41].

Опубліковано: Освітні інновації: філософія, психологія, педагогіка: збірник наукових статей / За заг. ред. О. В. Гузенко. Суми: ФОП Цьома С. П., 2021. С. 269–278.

 

Новини

На війні загинули двоє путивлян

17-05-2022

12 травня біля населеного пункту Білогорівка Луганської області в результаті поранень, несумісних з життям, загинув Данило ОГУЛА. Народився в м.Донецьк...

Сумщина: 5 ракет по Охтирці, щонайменше 5 поранених

17-05-2022

На світанку, 17 травня, російські війська вдарили ракетами по місту Охтирка у Сумській області, щонайменше п'ятьох людей поранено. Джерело: голова Сумської ОВА Дмитро...

Обстріл Сумщини і спроба російської ДРГ зайти на територію України. Загинув прикордонник...

16-05-2022

Російська диверсійно-розвідувальна група намагалася перейти державний кордон у Сумській області, українські прикордонники змусили їх відступити за лінію державного кордону, повідомило...

Пам’яті Володимира Петровича Кошлатого

11-05-2022

Дев’ятого травня, після тяжкої хвороби, перестало битися серце Володимира Петровича Кошлатого – колишнього директора Путивльського краєзнавчого музею, людини, безмежно закоханої...

Відійшла у вічність Ольга Малиш

11-05-2022

Сьогодні відійшла у вічність завідувачка відділу краєзначої літератури і бібліографії ОЛЬГА МИКОЛАЇВНА МАЛИШ. Колектив глибоко сумує з приводу іі передчасної...

У боях за Маріуполь загинув 19-річний кролевчанин Гліб Кощеєв

07-05-2022

4 травня 2022 року у війні з російським ворогом, у боях за Маріуполь, на території «Азовсталі» героїчно загинув мужній воїн...