Четвер, 23 червня 2022 20:40

Шалівська Зоя. Микола Шуляк – незламний конотопський бандурист

Зоя Шалівська, журналіст, краєзнавець (м. Конотоп)
Микола Шуляк. Красноярський край, 20 серпня 1949 р.  Напис на звороті цієї світлини: Вся ти наша Україна Славою покрита Лютим горем та сльозами Та кров'ю полита. Микола Шуляк. Красноярський край, 20 серпня 1949 р. Напис на звороті цієї світлини: Вся ти наша Україна Славою покрита Лютим горем та сльозами Та кров'ю полита.

Знищити українців як націю з її мовою, культурою, історичною спадщиною – такі нині наміри російських окупантів. Власне, московіти чинили жорстокий терор в Україні протягом багатьох віків. Спалений Батурин, сувора заборона української мови, голодомор, руйнація українських святинь, тисячі репресованих у 30-х та 40-х на Західній Україні. Прикладом злодіянь більшовицького окупаційного режиму є виявлені мною в архівах СБУ кримінальні справи конотопських бандуристів, просвітян, активістів УАПЦ. 

Під звонкії струни гетьмани встають,

І прадіди в струнах бандури живуть

І дишуть холодні могили

Левко Боровиковський. «Бандурист»

Батурин, фото датоване 1925-им роком. Біля Кочубеївського палацу серед гурту молодих конотопських бандуристів гордою поставою вирізняється третій праворуч. Це Шуляк Микола Данилович, якого ми бачимо і на великому фото, що зустрічає відвідувачів у Музеї Івана Гончара, де  конотопські юнаки в національному одязі з портретом Кобзаря. Під портретом дата: 1914 рік. Незважаючи на заборону російської влади, конотопські просвітяни, самодіяльні актори, бандуристи гідно відзначили 100-річчя від дня народження Тараса Шевченка. Учасники Шевченківських вечорів жорстоко переслідувались, багатьох було заарештовано, покарано шомполами, оштрафовано на великі суми та звільнено з роботи.

02

 Конотопські бандуристи у Батурині, 3-й праворуч Микола Шуляк

0439ff6fa7ec69c055cbea27d683eac3

 Святкування 100-річчя з дня народження Тараса Шевченка. Конотоп, 1914 рік.

Микола Шуляк народився у 1890 році, освіта – 3 класи так званого міністерського училища, столяр вагоноремонтного заводу [1]. Був дуже талановитим майстром. За спогадами онуки, Олександри Козубової, всі меблі в домі були зроблені його руками. Кобзарському мистецтву навчався в незрячих мандрівних кобзарів, яких забирав до себе на ночівлю та харчування. Не раз дружина жартувала: «Ой, діточки, батько знову старців веде!» На що Микола зауважував: «У дающого притулок страждущому да рука не оскудіє, а воздасть Бог сторицею». За словами краєзнавця Лисого І.А., завдяки кобзарям Микола познайомився з Корнієвським О.С., відомим кобзарем та майстром з виготовлення музичних інструментів, і з його допомогою і сам почав виготовляти бандури. У репертуарі бандуриста були козацькі думи, народні жартівливі пісні, у сольних виступах виконував пісні на слова Тараса Шевченка. Дружина Євдокія Золотник і сама була активною учасницею театральних вистав, співала в українському хорі. Грали на бандурі і її брат Володимир, сестри Олександра та Ольга Золотники, активні просвітяни, учасники українського хору в дожовтневий період. Не знала ця співоча родина, чим обернеться для неї любов до народної пісні. Микола ж  загалом був дуже дотепним, гострим на язик, гарно декламував вірші.  Якось вже після зміни заводське начальство загадало робітникам вручну, без крану переставити цистерну. Микола пожартував: «Оце ми голодні змогли підняти цистерну, а якби ситі були, то й паровоз би підняли». Пригадали йому через кілька років йому той жарт... Активні, талановиті, національно свідомі українці жорстоко переслідувались більшовицьким режимом.

У 1938 році, 9 травня, (як раз у день свого народження) Микола Шуляк був заарештований за типовими для того часу звинуваченнями: член контрреволюційної організації, що проводив діяльність для повалення радянської влади [2]. ].  І вже через кілька днів він підписав протокол допиту, що був  ніби записаний з його слів ( допитувати кати вміли), в якому визнав себе членом контрреволюційної організації, яка у 1918 планувала не допустити вступ червоних військ у Конотоп. Показово, що за матеріалами слідства ця організація іменувалась по-різному: есдеківська, українська революційна, петлюрівська, націоналістична. А ще визнавав, що постійно допускав брак у роботі. Хоча, як пояснював пізніше , не замінив якись брус у вагоні саме за погодженням з майстром дільниці. Тому злощасному брусу присвячено чимало наданих слідству  «документів». А ось  те, що подавав раціоналізаторські пропозиції, слідство до уваги не брало [3]. 

 Та щось пішло не так. Доказів про участь у контрреволюційній організації, що планувала збройне повстання (ст. 54-11 КК), певно, не вистачило.  А строк слідства закінчувався… Звинувачення довелось перекваліфіковувати за іншою статею [4]. Тим паче,що зібрані «докази» не відповідали вибитим у звинуваченого зізнанням. Не випускати ж його з-під варти.  То ж через два місяці сержант КДБ Іваниця подав до прокуратури клопотання про продовження слідства ще на місяць. Ніби «…вследствие появившихся новых обстоятельств его контрреволюционной деятельности, требующих дополнительного расследования» [5].

І жорстокий маховик звинувачень закрутився з новою силою: знову допити, «зізнання», свідки. Хтось згадав, що ніби Микола в 1932 році обурювався, що з України вивозять хліб, а селяни пухнуть з голоду. Критикував ніби державний займ, бо держава має допомагати робітникам, а не грабувати їх. Говорили і про його нарікання на сурогатний хліб, яким годують робітників, скуштувавши якого Сталін, певно, зрозумів би, як керувати державою. Зауважу, що формулювання цих висловлювань у різні роки на диво збігались у всіх свідків [6].

18 січня 1939 р. Миколі Шуляку оголосили вирок (цитую мовою оригіналу): «Будучи враждебно настроенный к существующему социалистическому строю на протяжении ряда лет среди рабочих завода КПВРЗ проводил гнусную антисоветскую агитацию, направленную против вождя партии т. Сталина и советского правительства, клеветал на жизнь рабочих в СССР с целью подрыва всех мероприятий партии ВКП(б) и правительства и обороны страны, вызывая националистическую вражду среди рабочих, что и предусмотрено ст. 54-10 ч. 1 УПК УССР. Суд приговорил подвергнуть Шуляка Н. Д. лишению свободы с отбыванием в И.Т.Л. сроком на 10 лет с последующим поражением в правах на 5 лет». Тож дружина і пятеро дітей від 12 до 18 років залишились без годувальника [7]. Покарання відбував на Далекому Сході та в Красноярському краї ( на поселенні без права листування та виїзду). Вдалось передати лише одне фото, на ньому не пізнати колись кремезного красеня. Але з бандурою не розлучився... Через 15 років, вже після смерті тирана, повернувся зовсім хворим, переніс кілька операцій, а невдовзі параліч прикував до ліжка. Дуже сумував за двома синами, які забрала війна. На могилі нескореного бандуриста – хрест і напис: «Шуляк М.Д., бандурист».

Не оминули переслідування і родину, про що с сумом згадувала онука репресованого.   Наступного дня після арешту Миколи була звільнена з роботи його дочка, яка тільки влаштувалась на завод ученицею токаря. А у 1952-му допитували онука, курсанта Астраханського військово-річкового училища, чому не повідомив про засудженого діда. Покарали, пославши служити на якусь баржу замість воєнного флоту.

У 1993 році Микола Шуляк був реабілітований за відсутністю складу злочину [8]. У документі про реабілітацію вказано, що родичів не вдалося встановити, хоча на той час у його рідному місті жили дві його дочки, онуки. Мені пощастило познайомитись з онукою бандуриста, Олександрою Козубовою, на вечорі памяті репресованих земляків–кобзарів, який я організувала при підтримці міської влади. Дізнавшись про захід, вона прийшла з родинними фото, щоб розповісти про  знущання, які зазнала її проста, українська  робітнича родина.

За сприяння СБУ я змогла отримати для ознайомлення справу Миколи Шуляка і передати його рідним копію документа про реабілітацію [6]. На жаль лише через 29 років після її перегляду...

Джерела

1. Управління СБУ по Сумській обл., ф. П-12496, спр. 512, арк. 2.

2. Так само, арк. 5.

3. Так само, арк. 7.

4. Так само, арк. 8.

5. Так само, арк. 22, 22зв., 23, 24, 25.

6. Так само, арк. 43, 46, 59 зв.

7. Так само, арк. 74 зв.

8. Так само, арк. 111, 111зв.

Новини

В боях за Україну загинув Едуард Пінчук

22-01-2023

Серце сильніше за розум. Коли розумом все розумієш, чуєш, бачиш факти, але серце не сприймає - ніякі аргументи не здатні...

Російська ДРГ намагалася перейти кордон на Сумщині

21-01-2023

Російська диверсійно-розвідувальна група намагалася перетнути кордон в Сумській області, повідомив голова ОВА Дмитро Живицький. Джерело: Живицький у Telegram Пряма мова Живицького: "Російська ДРГ знову спробувала...

На фронті загинув житель Новослобідської громади

15-01-2023

Сумна скорботна звістка надійшла у нашу Новослобідську громаду – загинув захисник України ІВАН МУРАЄВ... Він віддав життя у боротьбі з російськими...

У Сумах дерусифікували 179 топонімів

24-12-2022

22 грудня 2022 р. на позачерговій сесії Сумської міської ради депутати скасували своє рішення, щодо перейменування вулиць, яке прийняли 30 листопада...

Борисові Ткаченку - 85

18-12-2022

ДОРОГОЮ ЗВИТЯЖНОЇ ПРАВДИ У відділі краєзнавчої літератури та бібліографії розгорнуто перегляд виставки до 85-річчя славного й міцного духом лебединського козака, знаного...

Головою ОУН обрано сумчанина Олега Медуницю

16-12-2022

Секретаріат Проводу ОУН (б) повідомляє, що в грудні в Україні відбувся ХV Великий Збір Організації Українських Націоналістів з-під стягу Степана...