Середа, 20 липня 2022 08:46

Корнієнко Олег. Зламані крила Соколів

Олег Корнієнко, історик, голова Сумської обласної організації Національної спілки краєзнавців України
Корнієнко Олег. Зламані крила Соколів

І ще довелося мені побачити під сонцем, що не моторним дістається успішний біг і не хоробрим – перемога, не мудрим – хліб і не в розумних – багатство, ані у вправних – прихильність, а від часу й нагоди залежні вони…

Книга Еклезіастова, Гл. 9.

Із давніх давен однією з найвизначніших суспільних чеснот вважався героїчний вчинок на полі бою. І звичайно, що кожний військовий ватажок намагався заохотити своїх звитяжних воїнів. Недаремно давні римляни вивели сентенцію, котра перетворилася на крилатий вислів: «Laudata virtus crescit et immensum calcari» (Схвалена мужність від заохочення незмірно зростає).

Однак те, що століттями залишалося непорушною аксіомою, в Радянському Союзі ставилося під сумнів або використовувалося на догоду вождям: героїв призначали й героїв скидали з п’ядесталу… У переможному 1945 році демобілізовані армії героїчних фронтовиків поверталися інколи без жодної медалі, а спритні тилові щури лунко брязкали «іконостасами» з високих нагород. Навіть після війни на території Сумської області під невблаганний молот сталінських репресій потрапив не один Герой Радянського Союзу… І як тут не пригадати давню мудрість:

Але повернемося до суті нашої розповіді. У 1943 році під час Другої світової війни трапився унікальний випадок, коли одночасно батько та син, (уродженці Сумщини) були представлені до звання Героя Радянського Союзу. На превеликий жаль, подальша доля цих людей була вкрай трагічною…

Сокіл Григорій Омелянович та Сокіл Омелянович Лукич – кулеметники 1144-го стрілецького полку 340-ї Сумської стрілецької дивізії 38-ї Армії Воронезького фронту, рядові.

Батько Сокіл Омелян Лукич народився в 1904 році в українській селянській родині на хуторі Помірки (нині село Василівської сільради) Лебединського району Сумської області. Григорій Омелянович народився в 1924 році в селі Козельне Недригайлівського району Сумської області, українець, із селян, освіта 6 класів. З 1940 року родина Соколів мешкала в селі Стальноє Пожарського району Уссурійської області, а в травні 1941 року повернулася з Далекого Сходу і проживала на хуторах Рудоман і Помірки колишнього Синівського району Сумської області.

Омелян Лукич Сокіл уперше був мобілізований до Червоної армії в липні 1941 року, але у серпні того ж року, потрапивши в полон, зміг втекти й повернутися до рідного села, де й працював під час окупації у місцевій сільськогосподарській громаді.

До Червоної армії батько вдруге, а син вперше були мобілізовані Штепівським районним військкоматом Сумської області після першого звільнення цієї території у лютому 1943 р. Без належної підготовки вони були направлені на фронт і в перших же боях тимчасово потрапили до полону. Після остаточного звільнення цих місць 7 вересня 1943 року Соколи були вкотре мобілізовані до РСЧА, і стали «родинним» кулеметним розрахунком у 1144-му стрілецькому полку: першим номером цього розрахунку був батько – Омелян Лукич Сокіл, а другим – син Григорій.

З вересня 1943 року – батько й син Соколи учасники запеклих боїв, у тому числі й наступу радянських військ Лівобережною Україною (Чернігівсько-Полтавська операція) і битви за Дніпро. При форсуванні Дніпра 3 жовтня 1943 року й обороні захопленого плацдарму син особисто знищив 2 вогневі точки і до 10 ворожих солдатів, а батько – до 30 супротивників. Кулеметники 1144-го стрілецького полку 340-ї стрілецької дивізії 38-ї Армії Воронезького фронту червоноармійці О.Л. та Г.О. Сокіл відзначилися в ході битви за Дніпро. При відбитті ворожої атаки в районі села Синяк на Лютізькому плацдармі розрахунок Соколів кулеметним вогнем відсік німецьку піхоту від танків. Коли до їх позицій прорвалися німецькі танки, вогнем з протитанкової рушниці загиблого солдата знищили один танк і один бронетранспортер. Потім Григорій Сокіл гранатами перебив гусеницю у другого танка. Після бою було повідомлення, що батько і син Соколи загинули в бою.

«За мужність і героїзм, виявлені в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками», Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 січня 1944 року червоноармійцям Соколу Григорію Омеляновичу та Соколу Омеляну Лукичу присвоєні звання Героя Радянського Союзу (посмертно). Тогочасна газета «За счастье Родины» навіть опублікувала вірш про них:

«Вот она доблесть солдата:

Стойко сражаясь в бою,

Соколы бьют супостата,

Помня присягу свою…»

Однак після війни з’ясувалося, що батько з сином залишилися живі – поранені, у напівпритомному стані вони вкотре потрапили у полон. Звільнення з полону відбулося 8 травня 1945 року. Після відповідної перевірки СМЕРШу 12 жовтня 1946 р. їм були вручені вищі нагороди СРСР – медалі «Герой Радянського Союзу» (сину – за № 6685, а батьку – за № 8155). Батько демобілізувався у 1945 році й надалі працював вдома лісником. Григорій продовжував службу старшиною військової хлібопекарні, в квітні 1947 року був звільнений у запас, повернувся до рідного села, й теж став працювати в колгоспі.

У 1947 році батько й син були заарештовані співробітниками Міністерства державної безпеки СРСР на підставі доносу односельця. «За добровільну здачу в полон» Омелян Лукич був засуджений до 10 років, а Григорій – до 8 років виправно-трудових таборів. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 14 жовтня 1947 року був скасований Указ від 10 січня 1944 року в частині присвоєння звань Героя Радянського Союзу О.Л. і Г.О Соколам «у зв’язку з необґрунтованим поданням». Після відбуття термінів покарання Соколи повернулися до рідного села. З березня 1956 року Григорій Омелянович мешкав у місті Суми й працював шофером у місцевому автобусно-таксомоторному парку, згодом забрав до себе й батька. Старший Сокіл помер у 1985 році, а Григорій Омелянович – у 1999-у, так і не дочекавшись повернення цілком заслужених відзнак і чесного імені…

Нагадаємо, що наші земляки були нагороджені: Сокіл Г.О. – орденом Леніна (10.01.1944 р., № 43298) і медаллю «За відвагу» (17.10.1943 р.), Сокіл О.Л. – орденом Ленина (10.01.1944 р., № 46774) і медаллю «За відвагу» (17.10.1943 р.).

286668215 619896322705185 4953974319435091812 n

 З фронтового наказу про нагородження батька й сина Соколів медаллю «За отвагу»: «Приказ по 1144 сп 340 сд Воронежского фронта №20/н от 17.10.1943 года»

(ЦАМО РФ, фонд 33, опись 686044, единица хранения 1936)

Протягом тривалого часу ветерани та інші небайдужі представники громадськості намагалися відновити історичну справедливість. За кількадесят років справа Соколів розглядалася на найвищих партійних рівнях України та колишнього Радянського Союзу, але зловісний наклеп і ярлики «осіб третього сорту», котрі перебували під окупацією та в полоні, неначе відлякували партійних очільників, котрі не бажали брати на себе відповідальність за прийняття здавалося б цілком логічного справедливого рішення. На превеликий жаль, звернення з цього приводу до Президента СРСР М. Горбачова залишилося без відповіді.

Враховуючи позитивний досвід вшанування пам’яті іншого героя війни –

О. Береста, залишається сподіватися, що через 70 років героїзм уродженців Сумщини буде оцінено й вшановано належним чином.

290450527 731947007858618 5616801653143744805 n

 Фотографії з родинного архіву Соколів (з книги І. Абаровського)

А для тих читачів, хто хотів би більш докладно ознайомитися з описаними вище подіями, рекомендуємо статті відомого сумського журналіста Віктора Кириловича Савченка та краєзнавця Івана Кириловича Абаровського, присвячені долі батька й сина Соколів *.

 

Примітка:* Савченко В. Зарницы. – Сумы: ИПП «Мрія-1» ООО, 2011. – С.43-51; Скрипченко І.В., Абаровський І.К. Недригайлівщина в дзеркалі історії: нариси з історії Недригайлівського району Сумської області з найдавніших часів до початку ХХІ ст. – Суми: «Собор», 2010. –  С.416-422.

Новини

Тростянчанка Вікторія Іванова посмертно нагороджена орденом «За мужність»

25-11-2022

Вікторія Іванова працювала у квітковому магазині. Після повномасштабного вторгнення, коли російські війська окупували місто Тростянець, вона стала коригувальницею вогню для...

"Топоніміка міста має стати нашою": сумський художник створив цвинтар російських вулиць

12-11-2022

Сумський художник створив цвинтар російських вулиць і оголосив себе його директором. Так чоловік хоче привернути увагу громадськості до затягування міською...

СБУ знешкодила ворожу ДРГ на Сумщині

09-11-2022

СБУ знешкодила ворожу ДРГ, яка готувала вбивства командирів Сил спеціальних операцій ЗСУ Контррозвідка Служби безпеки нейтралізувала диверсійно-розвідувальну групу фсб в результаті...

Пам'яті Андрія Коваленка

04-11-2022

Шановні тростянчани, доводимо до вашого відома, що завтра, 5 листопада, у Тростянці, на цвинтарі по вул. Луніна о 14-00 відбудеться...

Курок Олександр, Гриценко Андрій. Глухівський національний педагогічний університет - найстаріший заклад вищої педагогічної освіти України

25-10-2022

Сьогодні, 25 жовтня, найстаріший педагогічний виш України, Глухівський національний педагогічний університет ім. Олександра Довженка, святкує 148   рік свого народження! Вітаємо!

На фронті загинув історик В'ячеслав Зайцев

06-10-2022

На фронті загинув Вʼячеслав Зайцев – "запорізький кіборг", історик, завідувач інформаційно-видавничого відділу Національного заповідника "Хортиця", депутат Запорізької міськради останніх двох...