Шановний читачу! Ця книга — розповідь про долю нашого краю. Чого в ній більше: приводів для суму чи для гордості, — вирішувати тобі. Автор прагнув показати історію правдиво, відверто, з усіма болями, злетами і... соромом. Так було. Така правда. У першій книзі «Лебедії» висвітлено історію краю від часу заселення Лебединщини і аж до часу братовбивчої колотнечі, започаткованої жовтневим переворотом. Друга книга «Лебедії» висвітлює Історію краю радянського часу (до звільнення Лебедина від фашистів у 1943 році). І лише два розділи книги, у яких ідеться про роз- виток медицини та освіти, охоплюють триваліший період. У попередній нашій книзі «Під чорним тавром» (Лебедин, 1993 р.) ми торкалися жахіть 30-х років у нашому краї — розкуркулення, голод, депортації... Вона була написана за матеріалами Сумського, Архангельського та Свердловського (Урал) обласних архівів. Саме в тих краях відбували свою Голгофу наші земляки. З часом номера фондів і номера справ, використаних нами в цих архівах були втрачені. Тому тепер при цитуванні деяких архівних джерел ми будемо посилатися на власну книжку «Під чорним тавром». Історію післявоєнної Лебединщини, включно із сучасною господарською руїною, автор планує подати в третій книзі. До неї ввійдуть і розділи з історії сіл та розповіді про великих людей краю. Пишучи ці книги, автор мав лише одну мету — розповісти землякам правду про щербату долю обдурених батьків наших, про важкі їхні дороги, про втрачені надії і той волячий труд, яким вони боронилися і од зайд чужинських, і од своїх безбатченків, який, зрештою, і порятував їхні душі і їхню землю од ворожих зазіхань, од нещадного потопту, визиску та зла. Більшість наших бід були принесені в Україну очільниками сусідів, яких ми величали і братнім народом, і старшим братом, і стратегічним партнером. А стратегія того партнера полягала лише в одному — в територіальному розширенні імперії шляхом поглинання інших народів і їхніх земель. Сьогодні цю правду не бачить хіба що сліпець. Позичивши очі в Сірка, те імперське зло сьогодні знов і знов лізе в наш край. Лізе цинічно, лізе нахабно. Його отруйна ропа мобілізувала свій рідненький криміналітет і він, зав’язавши мордяку ганчіркою, вмить був зарахований в партіоти «єдіной і нєдєлімой московской імперії». Ропа московського зла розлила ріки крові нашої, і тепер тужиться знищити не тільки нашу волю і мову, а й саме слово «Україна». Знання правдивої історії завжди рятувало народи від нашестя зла, плекало в них духовність, ростило в людині Людину. Саме з цією метою і писалася ця книга. То дай Боже, щоб наші сподівання здійснилися! Видання цієї книги стало можливим завдяки прихильності і фінансовій підтримці агронома Валерія Григоровича Чалого (Лебедин), міських голів Лебедина Анатолія Григоровича Трояна та Анатолія Миколайовича Малиша, почесного громадянина Лебедина Владислава Вікторовича Бухарєва, доктора фізико-математичних наук, професора Харківського університету, члена-кореспондента Національної академії наук України, уродженця Лебедина — Олександра Андрійовича Борисенка, праправнука поета Михайла Петренка — Олександра Євграфовича Петренка та трудовим заощадженням дружини автора — світлої пам’яті Лідії Василівни Ткаченко.