"Куліш — знакова постать національної культури. Досить назвати дві причини, чому ми так вважаємо. Перша: Куліш — творець сучасного українського правопису, точніше — фонетичного правопису, який ліг в основу сучасного. Уявімо собі, наприклад, українську націю, яка користується «ярижкою» або «максимовичівкою», максимально наближеними до російської графічної системи. Або ж фонетичний правопис латинськими літерами замість кирилиці — були й такі спроби його реформування, які мали своїх прихильників. Було також чимало інших правописних інновацій, які нині становлять інтерес тільки для історика письменства. Перед Кулішем стояло надскладне завдання: створити правопис, який не тільки давав би оптимальне співвідношення між вимовою та її письмовою фіксацією, а й в перспективі сприяв би об'єднанню нації, тоді ще розділеної кордонами Російської та Австро-Угорської імперій. Нині є очевидним, що дух мови — душа нації, розвивається в межах, унормованих правописом, і будь-які зміни у правописі програмуються на мовленнєвому розвитку, а отже, — відбиваються на психо-емотивному рівні кожного члена великої національної спільноти, змінюючи його рефлексії, його ставлення до світу й бачення себе в цьому світі — серед інших національних родин. Енергійний «гарячий» Куліша, запровадивши власну друкарню, видав у ній своїм правописом цілу низку першорядних книжок, як-от твори Марка Вовчка, Квітки-Основ'яненка, Шевченків «Кобзар», альманах «Хата» і журнал «Основа», а дещо раніше — свої «Записки о Южной Руси», «Чорну раду», «Граматку» та ін. «Завоювавши», мовлячи сучасною мовою, спраглий до друкованого українського слова ринок, він «розрекламував» свій правопис, увів його в надійний ужиток, практично показав усі його переваги над іншими правописами. Цим правописом, уперше запровадженим півтора століття тому, в основних його рисах ми користуємося й донині.

Друге: Куліш — переклав рідною мовою Святе Письмо".

Олесь Федорук

ЗМІСТ

Хронограф

Анатолій Толстоухов. Один із пророків України

Твори Куліша

Літературознавство, театрознавство, публіцистика

«Кочубей, генеральньїй судья». Историческая повесть Николая Сементовского

Об игре г. Артемовского в малороссийской опере «Москаль-чаривнык» 

Дві мові: книжня і народня

«Хохлацькі ставки» Крутоярченка. СПб., 1858 г.

Взгляд русского на польский журнал «Слово» («Slowo»)

Обзор украинской словесности

Котляревский

Артемовский-Гулак

Ответ московскому «Дню»

Украинофилам

До Щасного Саламона, прочитавши його «Коломийки і шумки»

 Нарис історії словесності русько-української. Погляд на занедбання народньої мови

Герценів «Дзвін»

Гадки при святкованню осьмих роковин Шевченкової смерті

Зазивний лист до української інтелігенції

Крашанка русинам і полякам на Великдень 1882 року

Спогади

Воспоминание русского о польском археологе Константане Свидзинском

Как у нас гибнут горячие люди. Воспоминания о Петре Яковлевиче С***

Воспоминания о Николае Ивановиче Костомарове

Брошенный из-за угла камень

Листи

Олександр Лотоцький. П. О. Куліш та М. П. Драгоманов у їх листуванні

Спогади про Куліша

Михаил Чалий. Юные годы П. А. Кулиша

Лев Жемчужников. Мои воспоминания из прошлого (Уривки)

Іван Нечуй-Левицький. [Спогади]

Николай Стороженко. Моє знакомство с П. А. Кулишем

Мусій Кононенко. Пантелеймон Куліш

Александра Слинько, Анна Половина. Воспоминания детства о дяде П. Кулише

Дослідження

Орест Левицький. «Украинофилам» (Невідомий твір П. Куліша)

Євген Маланюк. В Кулішеву річницю

Микола Глобенко. В дисгармонії

Василь Івашків. Український фольклор у записах і дослідженнях Куліша

Володимир Яцюк. Шевченко і Куліш: Художницькі діалоги

Олесь Федорук. Куліш і Забіла: До історії особистих взаємин та літературних взаємооцінок

Віктор Дудко. Куліш і Тургенєв

Олексій Ясь. Історичне письмо Куліша у світлі його інтелектуальних трансформацій

Олесь Федорук. Післямова