Одна з таких розмов була в парку Дружба, біля фонтану. Це був жаркий літній день, він щойно повернувся з столиці і ми зустрілися, щоб обговорити справи. Звісно, що вже за півгодини, ми накинулися на актуальні політичні події доводячи один одному «свою правоту». Навколо нас бігали діти, граючись іграшками. А на нас час від часу летіли дрібні каплі води з фонтану, утворюючи веселку, у той час коли змінювався вітер.

Аргументуючи свою правоту, Роман посилався на роботи Донцова та Міхновського, говорячи, що в ті часи за подібні вчинки кара була суровою, і на його думку - справедливою. Натомість моя позиція була завжди більш м’якою, не дивлячись на те, що ми стояли на одних ідеологічних основах.

Коли Роман потрапив на війну, він безапеляційно заявив, що лишиться до кінця, яким він би не був. Нам поталанило бути у Романа в Опитному декілька разів. Це були теплі зустрічі, не схожі на інші зустрічі з військовими на інших позиціях. Він завжди приділяв нам багато часу і ми говорили про стан справ на фронті та у політиці. Зморений, невиспаний – він завжди був безапеляційний, стоячи на своїй правді, готовий йти до останнього.

28 травня 2015 року Роман підмінив побратима і поїхав на позицію. Був один постріл ворожого міномету і один розрив в окопі. У ту мить, Роман поповнив небесне царство воїнів, з гордістю прийнявши смерть.

Roman Atamanyuk був воїном по-життю, він йшов до останнього. Час не лікує – це все маячня. Ми сумуємо за тобою друже.

***

28 травня 2015 року поблизу с. Опитне Ясинуватського району Донецької області, боронячи Україну в російсько-українській війні, загинув уродженець м. Суми АТАМАНЮК Роман Олександрович – солдат 93-ї ОМБр Збройних сил України (позивний – «Берест»).