"Зупинити російську колону з 450 одиниць техніки було утопічною ідеєю"
Майже пів тисячі одиниць різної техніки росіян, у тому числі танків, зупинились під Сумами. "Нам зателефонували, що пішла колона через Грабовське і в бік Сум, через Краснопілля, через с. Глибне і вийшла ця колона 450 одиниць, ми не думали що вони зупиняться на ночівлю в с. Велика Чернеччина Сумського району. Дуже професійно був організований їх бойовий супровід, тому що там стояли навколо цієї колони і снайперські групи, і квадрокоптери там літали, тобто, дістатись до неї було складно. Ми планували її зустрічати в Сумах, формували групу. Із засобів стримування було, якщо зараз аналізувати, тому що це була дуже утопічна ідея, тому що були РПГ, "коктейлі Молотова", - говорить начальник штабу.
Перевірену і надійну інформацію передавали до Києва. "Через свої особисті контакти виходили на Управління ракетних військ і артилерії, на групи ударні по "Байрактарам", інформацію передавали, колони горіли. Майже за добу організували штаб – візуальне спостереження по області, тому що були спеціалісти з ІТ і де були камери по населених пунктах, територіальних громадах, ми заходили і ми бачили. В режимі реального часу відслідковували переміщення", - розповідає Микола Бордюгов.
Найтяжчі бої в області розгорнулися за місто Охтирка і тривали місяць.
"Охтирка – основний осередок спротиву. Завдяки тому, що встояла Охтирка, завдяки нашим хлопцям-танкістам, які зустрічали ворога на Велико-Писарівському напрямку, це дало нам час для групування і підготовки. Основне, що їх врятувало (оборонців Охтирки, - прим.ред.), це підрив мосту, який у селі Климентове знаходиться.
Основна задача (у росіян, - прим. ред.) були не Суми, а більше Харків, тому що якби не встояв Харків, то, відповідно, питання у напрямку Донецьких, Луганських областей", - розповів чоловік.
Читайте також: "Підбили понад десять одиниць російської техніки". Яким був бій під Верхньою Сироваткою на Сумщині на початку березня.
Не зумівши захопити Охтирку, росіяни боялися заходити у великі населені пункти. "От село Грабовське, де основне було переміщення техніки, це місцевий пункт пропуску і туди їздили вони, але чому туди вони їхали – зрозуміло, тому що через Грабовське можна було доїхати майже до Сум, без заходження в крупні населені пункти, тому що в той період вони їх лякали. Зелень іще не пішла, а от в населених пунктах – не зрозуміла ситуація, що може бути. Якщо навіть узяти Краснопілля, тут вони не намагалися вводити свої адміністрації, навіть не розміщали якісь там резерви і сили, все воно транзитно йшло. Вони їхали через с. Хмелівка, заїжджали на Самотоївку, на Бобрик (села Великий та Малий Бобрик, - прим. ред.), вони там розділялися, хтось здійснював коригування, однозначно, там складний ландшафт місцевості і дороги такі, що без провідників – складно. Вони намагалися об’їхати Суми з усіх сторін, тому що далі, за с. Покровка, в нас є населений пункт Тур’я, там є тверде покриття дороги і вони туди заїжджали, не масово, але періодично заїжджали, доходили до с. Угроїди і об’їжджаючи з Угроїд по твердому покриттю їхали на с. Осоївка і далі до Миропілля і далі з Миропілля – до Сум. Основний їхній задум був – перерізання основних шляхів до Сум і вихід на шляхи, які ведуть у бік Києва.", - пояснює очільник штабу добровольчого формування.
"Це було стримуючим фактором для росіян, щоб заходити в самі Суми"
Після того, як сумчани розбили декілька російських колон і поодинокі заблукалі машини, російські військові стали рухатися в об’їзд Сум – в напрямку української столиці.
"Вони прекрасно знали, що зброя у населення в м. Суми є, що роздано і в населення близько 10 тисяч одиниць було стрілецької зброї. Тому це було дуже стримуючим фактором для них, щоб заходити в самі Суми. Основна задача їхня – мирні люди, ми нікому не потрібні, як показують території, які деокуповані, що їм потрібно знищити повністю населення, в першу чергу, яке може чинити збройний опір, а потім тих, хто має власну думку, хочуть формувати населення як і своє – зі своєю рабською ідеологією", - говорить Микола Бордюгов.
Аналізом усієї інформації, яка надходила до штабу добровольчого формування у Сумах, говорить Микола Бордюгов, здійснювали жінки – чоловіки не витримували такого навантаження.
"Вал інформації, потім стали помічати, що багато інформації було хибної, це було викликано чим: умисним викривленням дійсності чи, можливо, людина не відповідний фахівець і вона до кінця не розуміє, яка це подія відбувалася. Дівчата, які працювали, вони здійснювали фільтрацію. Це фактично були цивільні, які не мали військового досвіду, вони інтегрували свій життєвий досвід в цю систему. Величезна повага до дівчат, навіть не очікував, що хлопці, які мали певний досвід в цих діях і не робили ту роботу. Чоловік приходив і казав: дай їй відпочити, бо з ніг падала, а замінить було ніким, щоб їх поміняти, бо людина не могла б зорієнтуватись на місцевості в потоці інформації і це б призвело до додаткових втрат", - розповів чоловік.
Зараз Микола Бордюгов займається іншою роботою.
Джерело: Суспільне-Суми