За останніми повідомленнями радіо Суми, в Сумській області в минулих тижнях відбулися, а може і далі відбуваються, заворушення населення проти влади. Вони потягли за собою низку надзвичайних репресивних заходів МВД, хоч, як звичайно, ні преса, ні радіо про те нічого не подали. В зв’язку з заворушеннями в тій справі відбулися термінові наради центрального та обласного МВД. Дехто напевно поплатився з урядовців головою. А про населення немає чого згадувати, бо знаємо, що на Сумщині тепер переводяться не тільки численні арешти та вишукується винних, але відбуваються різні закриті суди над українським населенням і селяни спрямовуються до далекої Півночі, або ж розстрілюються.

Хоч докладних відомостей про заворушення і його причини не подано, але вчитуючись у совєтську пресу, вже давно помічено, що на Сумщині весь час були великі недотягнення та прориви в економічному житті области, особливо в сільському господарстві. За минуле півріччя цього року на Сумщині було усунено з посад багато голів колгоспів, також багато виключено з партії секретарів райкомів партії, а черговий цьогорічний пленум обкому Сумської области ствердив повний провал в області в галузі сільського господарства. До речі треба сказати, що і в 1954 році в Сумській області вже щось було не все гаразд, бо і в минулому році там відбулися великі персональні зміни в партійному та урядовому складі керівних совстських персон.

Поки що невідомо, чи не наклав головою і сам Комяхов В. Г. — перший секретар обкому партії (москаль за національністю). Радіо повідомило, що покищо козлом відпущення став начальник обласної міліції. Сумська область, що межує з Курською, складається тепер з 30 районів. В кожному районі нараховується приблизно від 20 до 24 колгоспів, в залежності від густоти населення, та по 2-3 МТС. Колись за царських часів землі Сумщини належали до Харківської губернії. За совєтів створено окрему Сумську область. За виключенням північної частини области, всі її терени — це лісостеп, який становить собою перехід до чорноземних земель сучасної РСФСР. Північні частини области, прилеглі до Брянщини, — це українське Полісся з густими лісами і непрохідними болотами. Населення области чистокровне українське і зовсім не змішане з білорусинами та москалями. Відрубність така велика, що від віків і дотепер там існує гостра національна ворожнеча. Населення Курщини серед населення Сумщини іншої назви немає, як лише «кацапи». Не знищено цієї назви і за совєтської влади. Ще за царських часів національна ненависть до «старшого брата» була така велика, що доходило до боїв між московськими і українськими селами на прикордонні Сумщини. Як правило, першими завжди нападали москалі, за що й одержували належну їм відповідь. Зрештою, це саме є на прикордонні Чернігівщини і Харківщини. Густота населення Сумщини набагато нижча, ніж у південному лісостепу. Центром области є м. Суми.

Характер области в господарському відношенні — хліборобський. Плекають цукрові буряки, льон, коноплю та зернові культури. Все це негайно по збиранню здається державі і вивозиться до Московщини. Урожай зернових в 1954 році в області був дуже мізерний. Дощі, а потім посуха знищили дуже велику кількість хліба, але селянство змушене було повністю виконати державний плян хлібозаготівель. В середньому врожай досягав 6-8 центнарів з га. На трудодень у ряді колгоспів видано в 1954 році від 0,35 до 0,65 кгр. та по 0,75-1,25 карб. грішми. Характеристичним є те, що в області є тільки три передові колгоспи на всю область. Сумська область в перших визвольних змаганнях України 1918-20 років брала дуже активну участь. Її повстанські загони вели вперту і криваву війну проти московської навали, а потім переховувались у густих лісах аж до 1925 року. Неспокійно було в області аж до 1929 року. Не було спокою в Сумщині і під час другої світової війни. В її лісах переховувалося багато українського населення, яке не бажало вмирати за «кацапів» у червоній армії і не пішло до совстської партизанки. Між іншим ковпаківські партизани серед населення Сумщини і Чернігівщини не мали ніякої підтримки, тому вони й вимушені були перемаршувати у ліси Брянщини до «кацапів». Зате в лісових смугах Сумщини та Чернігівщини діяли активно загони УПА, яких населення найактивніше підтримувало та допомагало в боротьбі проти осоружної «кацапії». Національна свідомість населення Сумщини завжди стояла на високому рівні, а її прикордонні села оберігали Україну від проникання до неї московської отрути.

Отже Сумщина залишається і надалі, сказати б, надійною сторожою України від просякання «старшобратської» зарази. Покищо не знаємо на якому тлі постали сучасні заворушення в Сумщині. Можливо, що і на економічному тлі. Але це тло було тільки приводом до заворушень. Немає сумніву, що заворушення мали чистий характер українського націоналізму; виявився непогаслий спротив українського населення проти московського поневолення. Це тим більше могло статися на прикордонних теренах України з Московщиною, бо ж де-де, а там найбільше дається взнаки «старший брат» українському населенню.

_______________________________________________________________

*Архів ОУН в УІС-Лондон.- Біблотека. - Газети. - “Шлях перемоги”. - 1955. - 31 липня. - С.3; 4.