З ім'ям Євгена Дометійовича Онацького (01.01.1894р. м. Глухів – 27.10.1979р. м. Буенос-Айрес, Аргентина) пов'язано багато сторінок історії України. 

Навчався у Київському Університеті, де став членом Головної Студентської Ради. З 1917 року – член Центральної Ради від українського студентства. У цьому ж році за дорученням ЦР виїздить до Новочеркаська на переговори з козацькими лідерами Вільного Дону та до Катеринодару для налагодження стосунків з Кубанню. Після поразки визвольних змагань Є.Онацький поселяється у Римі. Тут видає бюлетень “Голос України”. В 1929р. знайомиться з полк. Коновальцем, стає членом ОУН і постійним співробітником журналу “Розбудова Нації”. З 1936 по 1940 рік Є.Онацький викладав українську мову у Вищому Східному Інституті в Неаполі, а з 1940р. у Римському Університеті. 29.09.43р. його арештовують німці і ув’язнюють спочатку в Італії, а потім у Берліні та Оранієнбурзі. Опинившись після війни в Аргентині він редагує в Буенос-Айресі тижневик “Наш клич” та місячник “Дзвін”. Бібліографія творів Онацького налічує 58 назв, але вона не охоплює праць, друкованих після 1964 року. Серед багатьох книг найвидатнішою є “Українська мала енциклопедія”, над якою професор працював усе життя. Помер Євген Онацький на 85-му році життя.