У статті здійснена спроба проаналізувати погляди відомих вчених української еміграції Дмитра Чижевського та Віктора Петрова на проблему історичної епохи. Рефлексуючи над проблемою епохи, обидва науковці відмовляються використовувати популярну в добу модерну ідею «прямолінійного» поступу. Важливою видається також спроба структурного підходу до аналізу таких історичних відтинків, як епохи. Крім того зазначено, що Чижевський в основу методологічного забезпечення своєї періодизації історичного процесу покладав веберівське вчення про ідеальний тип.

Кожна історична Доба має свій ритм. У музиці ритм – це чергування і співвідношення сильних і слабких долей та акцентів; ритм є також одним із основних елементів, що поєднується з мелодією і гармонією. Ритм історичної Доби визначається напруженістю енергії нації за для розв’язання життєвих проблем: устрою держави, суспільства й спільнот у ньому та облаштування кожної особини за для забезпечення її інтересів і потреб; культури, убезпечення добросусідства й перспективне бачення майбутнього для всіх насельників. Пам’ятання про померлих, піклування про живих і…

Міф – явище багатопланове й багатозначне. Таким він постав у результаті присутності у різних сферах культури та перетворення в предмет дослідження у наукових практиках. Але на буденному рівні свідомості він продовжує залишатися лише синонім казочки, побрехеньки, ілюзії, неправди. Звідсіля ж і популярне розуміння історичного міфу: міф – це неправдива оповідь про якийсь фрагмент минулого тому, що не може бути верифікована ніякими історичними джерелами. Інколи додають: «але, в яку носії таких оповідей вірять як в єдино правдиву». Головне при такому тлумаченні…

Книжка являє собою спробу узагальнюючого аналізу такого складного й багатогранного явища, як національна ідеологія (особливо - її міфологічні аспекти) й увесь комплекс так званої “громадянської релігії” українського суспільства ХІХ-ХХ століть - періоду, коли, власне, розгорталися процеси формування сучасної української нації. Книжка є додатком до колективної монографії “Нариси української популярної культури” (розширенням уміщених в останній нарисів “Міфи”, “Герої”, “Мова”, “Книжка”, “Церква”, “Обряди”) і розрахована на вчених-культурологів, студентів гуманітарних спеціальностей, на ширший читацький загал, який цікавиться проблематикою культурних досліджень. Зміст. Вступне слово 1.…

Стаття про спроби екзистенціального філософування  українськими інтелектуалами-емігрантами та про філософсько-історичні ідеї у складі цих спроб. Опубліковано: Категорії. За результатами Всеукраїнського круглого столу «Читання пам’яті Івана Бойченка – 2020. Людина. Історія. Категорії» (23 жовтня 2020 року). Збірник наукових матеріалів. К.: Знання України, 2020. С. 25-34.

Історико-філософські читання на тему "Центрально-Європейські національні філософські традиції" в Інституті філософії імені Григорія Сковороди 11 листопада 2016 року.

Подаємо історіософську статтю відомого українського історика й соціолога  Олександра Шульгина (1889-1960), яка є своєрідним резюме останньої книги автора "Історія і життя" (1957), написаної французькою мовою. Як видно зі статті, Шульгин залишається прихильником позитивістської парадигми в українському історієписанні з її ідеями суспільної закономірності та методу багатофакторності при поясненні феноменів історичної реальності.  Із передмови до першої публікації статті в "Збірнику на пошану Олександра Шульгина": "Як знаємо з критики-аналізи Н. Полонської-Василенко на останню французьку книжку О. Шульгина н. т. «Історія й Життя», виявилося…