Кожна історична Доба має свій ритм. У музиці ритм – це чергування і співвідношення сильних і слабких долей та акцентів; ритм є також одним із основних елементів, що поєднується з мелодією і гармонією. Ритм історичної Доби визначається напруженістю енергії нації за для розв’язання життєвих проблем: устрою держави, суспільства й спільнот у ньому та облаштування кожної особини за для забезпечення її інтересів і потреб; культури, убезпечення добросусідства й перспективне бачення майбутнього для всіх насельників. Пам’ятання про померлих, піклування про живих і убезпечення від лих та бід отих, які мають підхопити надбання попередників та понести далі, тобто навчитися не перекладати невиконані завдання на майбутні покоління.

15 травня 1903 року у своєму «Гімназійному щоденнику» майбутній визначний історик Іван Крип’якевич записав віршовано: «Чому Вкраїно, все послїдна ти між народами усеї земли? Чи твої сини такі підлі, що вони тебе збавить не могли?» Минуло понад століття «борсання у збавлянні»; три покоління вправлялися у пошукові чудодійного еліксиру проти упослідження. Немірена кількість жертв, стоси написаних фоліантів і проаналізованих причин та наслідків; роки дискусій гуманітаріїв. І все для того, щоб оті, котрі народилися уже в незалежній Україні, не повторили практики своїх предків «збавляння» України. Можливо колись нашу Добу назвуть Добою страждання, чи Добою надмірного очікування, чи Добою втечі від болю, а, можливо переходовою Добою. Але мені видається, що нинішній час увійде в історію як Доба енергетичного напруження нації. І розпочалася вона не 24 лютого 2022 року, а дещо раніше – з проголошенням карантину через хворобу, що одержала назву «COVID – 19». Напруження, що зростало з кожним днем від страху за життя, від страху небачених заходів безпеки, що їх здійснювали національні держави, щоб убезпечити своїх громадян; від примушування вакцинації й обмежуванні у правах людей. Енергетичне напруження зростало, а разом із тим у сфері, до якої маю причетність, також наростали, підштовхувані різними силами і з різних причин, протиріччя і деструкції: про меморіалізацію жертв Бабиного Яру, про кількість жертв Голодомору 1932-33 р.; реабілітацію «Наших 20-х» (тобто більшовицьких 1920-х років в УСРР). Цинічними мені видавалися цитування відомого британського історика-марксиста Е.Гобсбаума про визнання національно-визвольних рухів «соціальним бандитизмом» та проштовхування ідей про «винайдення традицій». І на завершення – праця публічного історика Я.Грицака «Подолання історії».

А між тим багато специфічного й певно що не поміченого більшістю – низка проєктів законів: то про архіви, то про традиційні свята, то про введення свята Державності 28 липня – на День хрещення Руси-України (а як пов’язати з християнством – мусульман України, євреїв України та представників інших конфесій). Проте вишенькою на тортику став Круглий стіл, проведений у Москві 18 січня 2022 р. в «Российском историческом обществе» за участю, в тому числі й українських істориків, про те, як творити українську національну ідентичність та спільну історію.