Пам’яті Мирослава Ляшка

Якубенко Лариса

представниця Нацради з питань телебачення і радіомовлення в Сумській області

Час читання:

1–2 хвилин

(

321 слово

)

За темою:
Локація:

(

початок XXI ст.

)

– Мій шлях – це шлях боротьби…

Або здобудеш Українську Державу, або загинеш в боротьбі за неї” – Мирослав Ляшок повернувся на щиті.

Очільник ГО ” Братерство” – ці слова він сказав в інтерв”ю одному з шосткинських сайтів через місяць після вторгнення, 19 березня 2022.

З перших годин повномасштабної війни – доброволець шосткинської тероборони.

А до цього – в 2014-2015 – теж пішов в АТО. Добровольцем.

Тоді він написав вірш “Східний фронт” – про воїнів “звитяжної Української армії, що демонструють незламний дух”.

Одним із перших, під кулями рашистів, він підняв на Сході прапор України з написом «ШОСТКА».

Зі схожим прапором він був і на Майдані, де й розпочав свій шлях за Свободу і Незалежність України.

Будучи депутатом Шосткинської районної ради 23 лютого, за день до початку повномасштабного вторгнення московської орди, він на сесії запропонував прийняти низку звернень до центральної влади.

Одними з найважливіших було “Про засудження акту російської агресії щодо України”, де йшлося про засудження визнання росією “лднр” та про посилення обороноздатності держави.

Але ж обранці від ОПЗЖ не надали голосів (Як вам спиться зараз?).

Мирослав Ляшок вважав, що ця партія разом з російськими окупантами повинні розділити відповідальність за десятки тисяч жертв і зруйновані міста України.

На початку цього року Мирослава “трохи подрешетило”.

– Але життєво важливих органів не зачепило та ампутацій не має. І це головне, – написав тоді Мирослав на своїй сторінці у ФБ, хоча й один з осколків зачепив артерію.

Витягти його не змогли, тож воїн жартував, що у майбутньому буде “постійно піпікати, проходячи повз металодетекторні рамки”.

– Ніколи в історії не було й кількох десятиліть, щоб з нами не воювала московія, якщо ми не були нею окуповані, як в часи срср. Та й тоді наш народ, культуру та мову знищували зсередини. Якщо ми зараз не здолаємо цю потворну державу, то в майбутньому доведеться воювати нашим нащадкам! – ці слова Мирослава сприймаються зараз як заповіт.

Стримуючи наступ ворога під Вугледаром, він віддав життя, щоб його ще ненароджена дитина не воювала.

Кожен свій пост, кожен виступ він завершував словами “Слава Україні!

Героям Слава!??

R.I.P.

 

Джерело: Facebook

Інші сторінки історії краю