13 лютого 2012 року у Національному музеї “Тюрма на Лонцького” аспірант кафедри давньої історії України та архівознавства, науковий співробітник Центру досліджень визвольного руху Олеся Ісаюк прочитала відкриту лекцію “Освенцім: пам’ятати те,про що хочеться забути”.
На лекції були присутні директор музею “Тюрма на Лонцького” Руслан Забілий, співробітники музею та ЦДВР Ігор Деревяний, Ірина Єзерська , Сергій Погорельчук, Ірина Когут та інші. Захід відвідав також колишній політв’язень радянського режиму, віце-ректор Українського Католицького університету Мирослав Маринович.
Освенцім — свого роду унікум серед концентраційних таборів, який став символом усієї нацистської “машини смерті”. Він був одночасно і “фабрикою смерті”, і робочим концтабором, місцем для знищення людей і місцем, де людську працю використовували на користь системи,яка знищувала цих людей. Після війни на місці колишнього концтабору відкрили музей. Від самого початку на ньому тяжіло завдання стати не тільки музеєм,а й місцем пам’яті. Ця місія музею дуже яскраво відобразилася у експозиції. Остання вміщає не тільки суто інформативні матеріали – їх, взагалі, відчутна меншість – а передусім фотографії і документи в’язнів, речі, які залишилися після знищених у газових камерах. Щоб передати атмосферу колишнього табору, усі вцілілі споруди зберегли так, як вони виглядали у час існування концтабору. Завдяки усьому цьому музей став місцем пам’яті приголомшливої сили. І ця сила ще підсилюється способом проведення екскурсії – кожен відвідувач отримує навушники, крізь які слухає розповідь гіда. Цей голос – єдине,що пов’язує кожного окремого відвідувача зі світом. Кожен проходить попри пекло відокремлено від інших і почуте врізається в пам’ять.
Лекція була підготовлена на основі як опрацьованих автором джерел і літератури про концтабір “Аушвіц” та особистих вражень – лектор свого часу двічі побувала на екскурсії в Освенцімі. У презентації,якою супроводжувалася лекція, використані фото, особисто зроблені автором.
