У етнохабі «Гетьманська Глухівщина» відбувся дитячий майстер-клас «З любов’ю в дорогу: українська лялька Подорожниця». До нього долучилися учні Комунального закладу Сумської обласної ради «Глухівський ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою». Заняття провела майстриня, викладачка ННІ філології та історії Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка доктор педагогічних наук Марина Кабиш.
Традиція, що супроводжувала людину в дорозі
Лялька-мотанка є одним із відомих явищ традиційної української культури. Такі ляльки виготовляли з тканини та ниток без використання голки для зшивання самої фігурки. Їхнє значення могло бути пов’язане з родиною, материнством, добробутом, захистом і важливими життєвими подіями. Особливе місце серед таких образів посідає Подорожниця — лялька-оберіг, яку пов’язують із дорогою та побажанням людині щасливого повернення додому. Традиційно їй надавали невеликий мішечок, куди можна було покласти символічний запас — зерно, крупу чи інші речі, що уособлювали достаток і побажання не залишитися без необхідного в дорозі.
Саме через такі деталі традиційна культура розповідає про повсякденне життя українців, їхні уявлення про родину, дім, працю, достаток і безпеку.
Від традицій Сумщини — до сучасних дітей
Глухівщина посідає особливе місце в історії Сумщини. У XVIII столітті Глухів був гетьманською столицею, важливим політичним, адміністративним і культурним центром Гетьманщини. Через місто та регіон проходили культурні впливи, формувалися традиції, розвивалися ремесла й побутова культура. Сучасне звернення до народних ремесел у цьому контексті є не лише творчим заняттям. Це спосіб осмислити історію регіону через матеріальну та нематеріальну культурну спадщину.
Під час майстер-класу діти не просто виготовляли ляльку. Вони знайомилися з традиційними матеріалами, принципами створення мотанки та символічним значенням образу Подорожниці. Таким чином, історична інформація поєднувалася з практичним досвідом.
Для сучасної дитини це особливо важливо: традицію можна не лише прочитати в книжці чи побачити в музеї, а створити власноруч.
Етнохаб як простір живої історії
Майстер-клас став черговою активністю етнохабу «Гетьманська Глухівщина», керівниця якого — доктор педагогічних наук, професор Віра Курок у рамках проєкту «Столичний Глухів XVIII століття: 3D та VR-спадщина як інструмент освіти, відновлення та культурної реінтеграції», який у 2026 році реалізує Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка за підтримки Українського культурного фонду в межах програми «Культура. Регіони», ЛОТ 2 «Реінтеграція культурою».
Як ми вже повідомляли, в межах роботи етнохабу діти вже знайомилися з іншими традиційними техніками та ремеслами. Зокрема, вони створювали вовняні сердечка та опановували техніку української вибійки. Такі заняття формують своєрідну «живу колекцію» локальних культурних практик. Важливо, що учасниками цього процесу стають саме діти — майбутні носії та популяризатори культурної спадщини.
Для Сумщини, значна частина якої сьогодні перебуває в умовах війни, питання збереження культурної пам’яті набуває особливого значення. Культурна спадщина є не лише свідченням минулого, а й важливою складовою ідентичності громад та інструментом їхнього відновлення.
Минуле, яке можна створити власноруч
Подорожниця, виготовлена під час майстер-класу в Глухові, — невеликий предмет, але за ним стоїть значно ширша історія. Це історія українського дому, дороги, родини та побажання безпеки; історія народних ремесел, які передавалися між поколіннями.
Саме через такі прості й доступні практики історія Сумщини та українська культурна традиція можуть залишатися частиною сучасного життя. А маленька лялька, створена дитячими руками, стає не музейним експонатом, а живим продовженням традиції.
