Книга присвячена маловивченим подіям Української Революції, війни за Незалежність 1917-1920 років та руху Опору в часи російської і німецької окупації на території нинішньої Сумської області. Дослідження побудоване на архівних документах, спогадах учасників і свідків подій та попередніх публікаціях.
Зміст
Вступ: «Чия правда, чия кривда?»
Частина перша: «Слушний час кличе нас»
Частина друга: Нашестя
Частина третя: Запеклі друзі українського народу
Частина четверта: Ані курки, ні свині, тільки Лєнін на стіні.
Частина п’ята: «Скажи, скажи, чого задумавсь, повстанський отаман»
Гаряча весна 19-го
Конотопський повстанком
Устами Бога мовить кров
Повстанці Псла, січовики Сули
Отаман Андрій Левченко
Отаман Хрестовий
Отамани північних лісів. (Шуба, Маруся Кривущенко)
Чотири отаманші Марусі
Отаман Пилип Ващенко
Слава по Кривоносах залишилась
Ієрогліф Свободи
Частина шоста: «На цвинтарі розстріляних ілюзій»
Частина сьома: «Ми вийдем жорстоке зустріти» (ОУН на Сумщині)
Частина восьма: Революція продовжується
Додатки
Список використаних джерел
Список умовних скорочень
Автор висловлює подяку
Про автора
Розраховане на широкі кола читачів: істориків, краєзнавців, студентів, учнів – усіх, хто цікавиться історією рідного краю. Книга може бути використана на уроках історії України в 10-11 класах при вивченні теми “Наш край”.
“Чия правда, чия кривда?”
“Нехай нас розсудить залізо і кров” – саме такі слова кинув у вічі ворогові старшина української армії, саме так – Залізом і Кров’ю – здобувалася свобода України і гартувалась воля до боротьби.
Згаданий епізод стався у листопаді 1918 року під час українсько-польської війни, але міг статися і будь-де. Українець і поляк, які раніше служили в одній імперській армії, мали відтепер дві різні правди. І розсудити їх аргументами було марною справою. Як і в подібній ситуації українця і росіянина, українця й угорця…
Та хіба тільки тоді?
Це скромне дослідження аж ніяк не претендує на повне висвітлення такої складної теми, як визвольна боротьба в нашому краї у першій половині ХХ-го століття. Воно є скоріш ескізом, базою для майбутніх, більш розгорнутих і ґрунтовніших, праць та покликане “спровокувати” зусилля істориків, краєзнавців на відтворення героїчної доби в часі і дусі.
Саме географічне розташування нашого краю визначило йому унікальну роль в українській історії. Родовід Сумщини веде лік від Велесової книги і “Слова про Ігорів похід”. Нашими землями з північного заходу на південний схід ішли в похід княжі дружинники, щоб “шоломом води з Дону напитися”. Ними пішов у світи і останній кошовий Запорожської Січі Петро Калнишевський – уродженець Пустовійтівки Роменського району. У XX ст. цими стежками йтимуть новітні герої, оскільки провидіння не залишило їм іншого вибору, як “на грані двох світів творити нове життя”.
Сумщина має давні традиції визвольної боротьби. Але переддень ХХ століття був особливо знаковим.
У 1891 році в м. Глинськ на Роменщині ухвалено програму “Братства Тарасівців”. Пізніше з цим районом була пов’язана діяльність Революційної Української Партії (РУП), чимало її членів-роменчан знаходилося серед повстанців броненосця “Потьомкін”, зокрема відомий революціонер і вчений Олександр Коваленко.
Наше минуле багате не тільки на героїчні події, але й на визначних людей: уславлених і невідомих, біографії яких є окрасою не тільки краєзнавчих довідників, але й джерелом натхнення для сучасників.
Це такі люди, як видатний педагог Костянтин Ушинський, котрий в умовах повальної заборони на рідне слово відкрив на Сіверщині українську школу, міністр флоту УНР Святослав Шрамченко, зв’язкова Штабу Армії УНР Настя Гудимович, ще один відомий педагог – Григорій Ващенко, – випускник Роменського духовного училища, географ і геолог Микола Світальський та шевченкознавець Павло Зайцев – професор Українського Вільного Університету в Мюнхені. Це генерал Олександр Греков – організатор Чортківського наступу УГА, професор Євген Онацький – чільний діяч ОУН, всесвітньо відомий перекладач Микола Лукаш з Кролевця, письменники Іван Багряний з Охтирки, Борис Антоненко-Давидович з Ромен, графік, творець герба і перших гривень Георгій Нарбут з Глухівщини. Це діячі націоналістичного руху в еміграції – роменці Леонід Енсен (Полтава), Володимир Мазур і багато інших.
При укладанні книги використані як архівні джерела, так і спогади учасників та свідків подій. Окремі документи подані без коментарів, щоб кожен читач сам зробив необхідні висновки. Переважна більшість архівних цитат наведено мовою оригіналу – російською, як і слова, що символізують походження загарбника: “красноармеец”, “чрезвычайка”, НКВД, Лєнін тощо.
У ході роботи над книгою виявлено деякі помилки стосовно топографічних назв, прізвищ. Адже документи, переважно писані рукою окупанта-чужинця, просто рясніють незнанням місцевості й елементарних правописних норм. Враховуючи це, а також “пролетарське” походження авторів, зважаючи на “затухання” тексту окремих оригіналів документів, помилки в основному збережено.
Книга умовно поділяється на три періоди: доба Української Революції 1917-1920 років, повстанська боротьба у нашому краї в 20- 30-х та діяльність підпілля ОУН-УПА під час і після 2-ї Cвітової війни.
Сподіваюсь на читацький діалог та зацікавленість держави в увічненні пам’яті наших славних земляків.
