“Я чую: Ви по-нашому говорите…?”

Подорожі, крім багатьох принад, гарні ще й тим, що ламають стереотипи і зміцнюють істини.

Дочитую спогади свого земляка Євгена Онацького “У вавилонському полоні”. Видані в Буенос-Айресі 1949 року, вони досить свіжо і детально описують його поневіряння в Римській, потім Берлінській тюрмі і, нарешті, в “Целленбау” – спецоб’єкті концтабору Заксенхаузен.

Що незвично-незрозумілого, так це якісь чемні, стримані і виховані “есеси”. Чи вони в Європі були інші, ніж в окупованій Україні, чи професорське звання в’язня впливало?… Словом, – “не наші есеси”. Все інше – “за шаблоном”. Це і білий, пухнастий сніг, який раптом нагадав Онацькому його рідну Глухівщину. Та так, що той попросив у спантеличеного наглядача лопату – прокидати доріжки (!). І таке традиційне для українців (на чужині) братання, незалежно від політичних поглядів і попередніх стосунків. Найголовніше, що навіть в тих умовах суворої ізоляції (25 палиць за розмову в’язня з в’язнем!), українець шукав українця, знаходив і допомагав, або допомагали вижити йому.

Зайшов з товаришем до магазину з вивіскою “Центральний гастроном” (тут, у Клівленді, є цілий район “Ukrainian village”). Ну, щоб, як кажуть: “Свій до свого по своє…” Дуже літній пан, зачувши нашу розмову підійшов поспілкуватися. По тому, що свою рідну місцевість в Україні він називав повітом, я зрозумів, що Батьківщини не бачив давно. І що здивувало – він поняття не мав про тутешнє українське середовище, про велику кількість наших організацій, їх діяльнiсть… Просто чув, що є. Мову, ідентичність зберіг, але подібних собі не шукав. Так і прожив у “паралельному світі”.

Інший знайомий розповів, що поніс до школи, де навчається онук, писанки. Просто показати. І кілька “американських” школярів сказали, що бачили писанки з подібними візерунками в домашніх фотоальбомах. Але, чи українці вони? – не знають.

Отакі вони, “паралельні світи”… Не стоятимем плече-до-плеча, – наші онуки розрізнятимуть свою сутність по візерунках.

Клівленд, 2013

  1. Український Музей-Архів у Клівленді (штат Огайо, США)
  2. Гаманці переселенців до Америки перед І Світовою війною (з фондів Українського Музею-Архіву в Клівленді)
  3. “Українське село” в Клівленді, район Парма
  4. Фото, якому більше 100 років. (з фондів Українського Музею-Архіву в Клівленді)
  5. Обкладинка книги уродженця Глухова Є. Онацького
  6. Звернення “людоловів” НКВД – Комітету повернення “на Родіну”
  7. Район Парма в Клівленді
  8. Килимок Олени Теліги (з фондів Осередку української освіти й культури. м.Вінніпег, Канада)
  9. м.Вінніпег, Канада. Пам’ятник Тарасу Шевченку біля будинку уряду провінції Манітоба
  10. Український магазин в Клівленді
  11. Рекламний щит району Парма в Клівленді
  12. Обкладинка альбому українського вишиття й писанок англійською мовою (з бібліотеки оселі Спілки Української Молоді “Верховина” в Клівленді)

Інші сторінки історії краю