Стаття присвячена одному з літописних населених пунктів Верхнього Посулля – Глинеську. Це місто виникло на початку Х ст., як один з військово-адміністративних центрів племені сіверян, а у давньоруський час перетворилося на повноцінне місто. Перерва у його житті пов’язана з монгольським погромом Чернігово-Сіверщини восени-взимку 1239–1240 рр. На відміну від переважної більшості населених пунктів півдня Сіверщини місто відновилося як один з центрів феодального володіння, відомого під назвою Глинщина. Аналіз етапів розвитку Глинська як фортеці та населеного пункту, його місце в історії Південної Сіверщини є актуальним. Метою роботи є реконструкція ранніх етапів розвитку міста, що дозволить визначити його місце у історії лівобережних українських земель часів Золотої Орди та Великого князівства Литовського. Автором застосовано методику поєднання даних археологічних і писемних джерел та сучасної картографії і створення окремих шарів інформації, що відображаються на відповідних картах. Історія дослідження літописного Глинеська нараховує вже понад 150 років і пов’язана з іменами О. Шафонського, М. Арандаренка, М. Макаренка, Ю. Моргунова й ін. Автором було проаналізовано основні етапи розвитку Глинська як сотенного козацького містечка XVII–XVIII ст. Джерела з історії роду князів Глинських проаналізовано в контексті цілей даного дослідження, що дозволило створити три віртуальні шари інформації: дані історичні, дані археології та сучасний рельєф місцевості. У результаті створено два плани. Один повномасштабний, де відображено структуру самого населеного пункту, другий – меншого масштабу, де нанесені умовні межі феодального утворення Глинщина. Історія населеного пункту Глинеськ завершується після невдалого повстання Михайла Глинського повним запустінням Південної Сіверщини аж до першої половини XVII ст., коли Глинськ було відновлено за ініціативи князів Вишневецьких.

Опубліковано: Консенсус. 2022. № 4. С. 14-29.