У лютому 1750 року в тодішній столиці Гетьманщини — Глухові — відбулася урочиста церемонія обрання нового гетьмана. Вона проходила відповідно до заздалегідь визначеного імператорським двором сценарію й мала продемонструвати водночас збереження українських державних традицій та лояльність до російського престолу. Саме тоді Кирила Розумовського було проголошено гетьманом Війська Запорозького.
Про нього ми вже розповідали вам: https://history.sumy.ua/research/article/hrytsenko-andrii-elektsiia-ostannoho-hetmana-livoberezhnoi-ukrainy-v-hlukhovi-1750/
Проте сам новообраний гетьман на виборах був відсутній. Уже 4 липня (23 червня) 1750 року він офіційно вступив у свої повноваження та сформував Генеральну військову канцелярію з української старшини, однак до столиці Гетьманщини не поспішав. Лише після нагадування імператриці 24 (13) березня 1751 року він отримав у Петербурзі гетьманські клейноди — булаву, бунчук, прапор, печатку та литаври, після чого розпочав підготовку до переїзду в Україну.
До Глухова Кирило Розумовський прибув 11 липня (30 червня) 1751 року. Його почет, розміщений на 125 підводах, супроводжувався численною свитою, а назустріч гетьману ще на російському кордоні виїхав почесний ескорт із бунчукових товаришів, компанійських полків і запорозьких козаків на чолі з генеральним писарем Андрієм Безбородьком. Про цю зустріч згадував відомий глухівський дослідник Валерій Бєлашов, а саму процедуру приведення гетьмана до влади докладно описували Михайло Грушевський та автори «Історії Русів».
Урочисте приведення Кирила Розумовського в гетьманство відбулося у Миколаївській церкві. Сам гетьман прибув до храму в розкішній кареті, оточений скороходами, лакеями, бунчуковими товаришами, компанійцями та запорозькими козаками. Попереду процесії перевозилися гетьманські клейноди та царська жалувана грамота, зміст якої фактично повторював грамоту, видану Іванові Скоропадському після подій 1708 року. Після богослужіння всі клейноди були перенесені до гетьманської резиденції, де відбувся урочистий обід за участю духовенства та генеральної старшини.
Однак головна державна церемонія ще чекала попереду.
За свідченням літописця Григорія Покаса вона відбулася 24 (13) липня 1751 року, тоді як історик Олександр Рігельман називає датою 25 (14) липня. Саме опис Олександра Рігельмана дозволяє досить детально реконструювати перебіг цієї події.
З настанням ранку пролунали три гарматні постріли, що стали сигналом до початку урочистостей. Усі десять козацьких полків були вишикувані у дві довгі шеренги від Гетьманського палацу на Веригіні до Миколаївської церкви. Праворуч біля храму розташувався гарнізонний полк.
Після третього гарматного сигналу о дев’ятій годині ранку від гетьманського палацу рушила велична процесія. Її відкривала полкова музика, за нею йшли компанійці, запорозькі козаки та бунчукові товариші. Генеральний хорунжий Микола Ханенко верхи віз полкове знамено.
Далі у багатих екіпажах перевозилися головні символи гетьманської влади. Генеральний писар Андрій Безбородько віз державну печатку. Генеральний підскарбій Михайло Скоропадський перевозив булаву на оксамитовій подушці. Особливе місце займала карета колишнього наставника Кирила Розумовського Григорія Теплова, який урочисто перевозив жалувану грамоту імператриці Єлизавети Петрівни, прикрашену золотими китицями. За ними слідував сам Кирило Розумовський у розкішній кареті, а завершували процесію генеральний осавул Яків Якубович, бунчукові товариші, компанійці та запорозькі козаки.
У Миколаївській козацькій церкві перед початком молебню було зачитано імператорську грамоту. Після завершення богослужіння процесія вийшла на Соборну площу, де Григорій Теплов публічно оголосив царську грамоту про відновлення гетьманства та привітав Кирила Розумовського з остаточним вступом на посаду.
Після завершення офіційної церемонії грамоту повернули до гетьманської резиденції. Тут було організовано урочистий прийом для генеральної старшини, духовенства та гостей, а ввечері столичний Глухів освітила святкова ілюмінація.
Саме ця церемонія стала завершальним актом відновлення українського гетьманства після шістнадцятирічної перерви. Вона поєднала традиційні українські політичні ритуали з імперським церемоніалом, демонструючи особливий статус Гетьманщини в системі Російської імперії.
Після прибуття до України Кирило Розумовський певний час проживав саме у Глухові. У 1751 році тут було завершено будівництво нового гетьманського палацу за проєктом архітектора Андрія Квасова. Лише після спорудження власної резиденції в Батурині гетьман переніс туди центр свого життя, хоча Глухів ще тривалий час залишався адміністративною столицею Гетьманщини.
Сьогодні події 1750–1751 років активно популяризуються сучасними засобами цифрової історії. У 2025 році в межах проєкту Українського культурного фонду «Гетьманська Глухівщина: цифрове відтворення історичних об’єктів і традицій» біля Миколаївської церкви було здійснено історичну реконструкцію урочистого обрання Кирила Розумовського, а також створено тривимірну модель його глухівського палацу.
та модель
Ці проєкти стали важливим прикладом поєднання академічних історичних досліджень із сучасними цифровими технологіями, відкриваючи нові можливості для популяризації історії Гетьманщини серед широкої аудиторії.
Сьогодні історія гетьманської столиці продовжує оживати завдяки сучасним цифровим технологіям. Фахівці Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка за підтримки Українського культурного фонду реалізовують новий проєкт «Столичний Глухів XVIII століття: 3D та VR-спадщина як інструмент освіти, відновлення та культурної реінтеграції», що став переможцем програми «Культура. Регіони». Його мета – зберегти та зробити доступною для широкої аудиторії історико-культурну спадщину гетьманського Глухова завдяки віртуальній реальності. Зокрема, буде створено імерсивний VR-продукт «Столичний Глухів XVIII століття», який відтворить історичне середовище гетьманської столиці XVIII століття. Він об’єднає 3D-моделі пам’яток, реконструкції міських вулиць, архітектури та сцен повсякденного життя, а інтерактивні можливості віртуальної реальності дадуть змогу використовувати його під час освітніх занять, музейних експозицій і культурно-просвітницьких заходів.
