Особові справи співробітників державних інституцій періоду Української революції 1917-1921 рр. є важливим джерелом для біографічних досліджень учасників цієї вікопомної події. Вони містять різноманітні документи щодо дати і місця народження людини, його освіти, основних віх життя та професійної діяльності. Деякі з цих документів написані людиною власноруч, наприклад, персональна картка або curriculum vitae (автобіографія), іноді не збігаються з даними інших, часто опосередкованих, джерел або гасел в енциклопедично-довідкових виданнях. Авторами виявлено нові дані до біографії відомого українського громадсько-політичного діяча й економіста Якова Михайловича Моралевича. Йдеться про дві його особові справи [1-2], що зберігаються у Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України. Мета авторів – ввести до наукового обігу нові документи щодо біографії Я. Моралевича на основі його особових справ у фонді Міністерства народного господарства УНР й окреслити головні віхи його життя.

Історіографія біографії Я. Моралевича невелика. Це – гасла у Wikipedia й Енциклопедії Сучасної України [3], згадки про нього у монографіях [4-5] та статтях наукової періодики [6-8]. Більш докладно його участь у розробці економічної програми ОУН розкрита у роботі В. Панченка [9]. Але спеціальних робіт біографічного характеру про Я. Моралевича ще не написано.

Як випливає з автобіографії Я. Моралевича (друкований текст за його підписом), він народився 30 квітня 1879 р. у Брацлавському пов. Подільської губ. Середню освіту здобув 1899 р. Упродовж 10 років учителював. У 1909 р. вступив до Психоневрологічного інституту в Петербурзі (нині Національний медичний дослідницький центр психіатрії та неврології ім. В. М. Бехтерєва), 1912 р. – до Київського комерційного інституту, де спочатку закінчив економічний факультет, а в 1918 р. – комерційно-технічний. Ще під час навчання в інституті працював у Київській міській управі, Київській продовольчій управі та Союзі Міст (Всеросійський союз міст допомоги пораненим і хворим, з 1915 р. – об’єднаний Головний комітет земського й міського союзів із забезпечення армії – Земгор). Невдовзі після закінчення інституту, на початку 1918 р. почав працювати бухгалтером Міністерства торгу і промисловості УНР, у 1919 р. – головним бухгалтером, директором фінансово-ліквідаційного (фінансового) департаменту Міністерства народного господарства УНР [1, арк. 1-2зв].

Зауважимо, що в енциклопедичних виданнях датою народження Я. Моралевича подано 1878 р.,  навчання в Психоневрологічному інституті – 1908-1911 рр., Комерційному інституті – 1911-1915 рр. [3]. У зарубіжному біобібліографічному виданні зазначено, що він народився 1878 р. у Кам’янці-Подільському та працював у 1917-1918 рр. у Міністерстві торгу і промисловості УНР [4, s. 485]. Деякі дані з цих праць не збігаються з наведеною вище інформацією з особових справ Я. Моралевича.

Із сучасних публікацій з історії Київського комерційного інституту стало відомо, що Я. Моралевич належав до Подільського земляцтва студентів цього інституту. 10 грудня 1913 р. у приміщенні клубу «Батьківщина» по вулиці Великій Володимирській, 42 відбулися установчі збори земляцтва, на яких  було обрано правління. Серед його членів – Я. Моралевич, який мешкав тоді за адресою: вул. Фролівська, 11, кв. 3. На наступних зборах земляцтва, що відбулися 15 березня 1914 р., його (на той час студент 4-го семестру економічного відділення) обрали вже товаришем (заступник) голови правління [8, с. 384-385]. 

У справі також є рукописна копія з копії атестату вихованця Подільської духовної семінарії Якова Моралевича – сина псаломщика с. Воловодівка Брацлавського пов. Подільської губ. (нині Вороновицької селищної громади Вінницького р-ну Вінницької обл.) Михайла Моралевича. Дата народження Я. Моралевича – 30 квітня 1878 р. Після закінчення Тульчинського  духовного училища він з серпня 1892 р. по червень 1898 р. навчався у Подільській духовній семінарії. Подано перелік дисциплін з відповідними оцінками. Копія з копії завірена проскурівським нотаріусом К. І. Колоколовим 4 червня 1910 р. [1, арк. 26-27зв]. У справі є також «Білет» (посвідчення) про те, що у 1899 р. Я. Моралевич був учителем церковнопарафіяльної школи у с. Скибинець Гайсинського пов. Подільської губ. (нині с. Скибинці Тростянецької селищної ради Гайсинського р-ну Вінницької обл.) [1, арк. 28].

У справі містяться й інші документи (української та польською мовами) щодо діяльності Я. Моралевича як у самому Міністерстві народного господарства (посвідчення, перепустки, приватні листи від співробітників, телеграма), так і торговельним агентом Кам’янець-Подільського відділу Подільського кредитного союзу кооперативних установ (Подільський «Союзбанк») (посвідчення, квитанції) періоду 1919-1920 рр.

У другій особовій справі Я. Моралевича Міністерства народного господарства УНР, датованій 11 жовтня 1920 р. – 10 лютого 1921 р., містяться документи останнього місяця перебування Уряду УНР на контрольованій ним території України та перших місяців його перебування на території Польщі. Це лист кандидата економічних наук, директора фінансово-ліквідаційного департаменту Я. Моралевича до міністра народного господарства Є. Архипенка з поясненням про те, що він за сімейними обставинами не зміг евакуюватися з Кам’янця-Подільського, та проханням поновити його у штат міністерства на будь-яку посаду [2, арк. 1-1зв]. На що міністр відгукнувся, видавши наказ № 162 від 13 жовтня 1920 р. про призначення Я. Моралевича директором департаменту шкіряних справ з 1 вересня 1920 р. та керуючим департаментом загальних справ з 11 жовтня 1920 р., а з 1 листопада він вже остаточно очолив лише департамент загальних справ [2, арк. 2, 10]. На початку січня 1921 р., коли частина урядовців звільнилася з міністерства, Я. Моралевича призначили додатково керувати ще й транспортним відділом (частиною) [2, арк. 8].

У 1921 р. більшість українських урядовців сподівалася невдовзі повернутися на батьківщину, але після поразки ІІ Зимового походу армії УНР ці сподівання стали марними. Люди почали прилаштовуватися до умов емігрантського життя. І коли восени 1921 р. у Празі (передислоковано з Відня) розпочав свою діяльність Український вільний університету, а навесні 1922 р. у чеському містечку Подєбради була заснована Українська господарська академія (УГА), то частина урядовців рушила до Чехословаччини. Серед них був і Я. Моралевич. У 1922-1935 рр. він був лектором, доцентом УГА [11, с. 43]. Наприкінці 1920-х рр. чеська почала згортати фінансування академії, заборонивши новий набір студентів. Тому викладачі створили Спілку професорів УГА, яка й ініціювала створення вищої політехнічної школи позаочної форми навчання. З 1932 р. почав функціонувати Український технічно-господарський інститут (УТГІ) позаочного навчання. З того часу доцентом у ньому працював Я. Моралевич [12, с. 3].

У Чехословаччині побачили світ монографії, підручники та навчальні посібники Якова Михайлович, зокрема: Комерційна арифметика: загальна частина (Подєбради, 1924), Курс загального рахункознавства (Подєбради, 1924), Основи рахункознавства (Терезин, 1924), Фінансові обрахунки (Подєбради, 1924), Арбітражі (Подєбради, 1929), Комерційна арифметика: курс лекцій (Подєбради, 1932-1933), Основи рахівництва: курс лекцій (Подєбради, 1933-1934), Калькуляція фабрична, торговельна й банківська: курс лекцій (Подєбради, 1935), Контокоренти (Подєбради, 1940) та Праці семінару приватної економії за його редакцією [10, s. 486-487]. Я. Моралевич брав участь у роботі фахових і громадських організацій. Належав до Української селянської спілки та Товариства українських інженерів в Празі [13, с. 241].

Активною була участь Я. Моралевича у політичному житті української еміграції. Він долучився до нових політичних організацій. Був членом Леґії українських націоналістів, співробітником її друкованого органу «Державна нація» [14, с. 391-392]. Взяв участь у І Конгресі українських націоналістів (Великий Збір ОУН), що відбувся 28 січня – 3 лютого 1929 р. у Відні, де виголосив доповідь «Фінансова політика України», очолив його соціально-економічну комісію. На конгресі були обрані керівні органи Організації українських націоналістів – Провід ОУН, а також головний суддя та головний контролер (Я. Моралевич) [15, с. 411, 415, 417]. Досить докладно доповідь Я. Моралевича на цьому партійному форумі проаналізував В. Панченко [9, с. 29-32].

Учасники першого Конгресу Українських Націоналістів. Відень, 1929 рік. Зліва праворуч: 1 ряд: Юліан Вассиян,

Дмитро Андрієвський, Микола Капустянський,Євген Коновалець, Микола Сціборський, Яків Моралевич, 

Володимир Мартинець, Микола Вікул. 2 ряд: Іван Малько, Осип Бойдуник

У квітні 1945 р. частина викладачів УТГІ рушила на захід й опинилася в американській окупаційні зоні Німеччини. Наприкінці червня того ж року у Регенсбурзі/Мюнхені інститут відновив свою діяльність. Але Я. Моралевич долучився до заснування іншого вищого навчального закладу – Богословсько-педагогічної академії УАПЦ. У листопаді 1946 р. розпочалися заняття. Серед 40 професорів академії були і такі відомі науковці, як О. Оглоблин, Н. Полонська-Василенко, Д. Чижевський, Г. Ващенко, Я. Моралевич, Л. Окіншевич, В. Петров та інші [5, с. 174]. Яків Михайлович склав навчальний план академії [16, с. 15-17] та був першим деканом Богословського факультету. На сторінках Бюлетеня академії опублікував працю з історії Києво-Могилянської академії [17, с. 37-40].

1949 р. Я. Моралевич переїхав до США, де став співзасновником, першим головою Кураторії та викладачем Українського технічного інституту в Нью-Йорку. Помер відомий економіст і громадський діяч у листопаді 1961 р. в м. Денвер (Колорадо), про що повідомила газета «Свобода» за 15 листопада (№ 218) 1961 р. Зауважимо, що в енциклопедичних виданнях подана інша дата смерті – 1 грудня 1961 р. [3].

Отже, документи і матеріали особової справи розкривають нові епізоди  біографії Якова Моралевича та дають підстави оновити гасла в енциклопедичних виданнях. Перспективними, на думку авторів, є дослідження емігрантського періоду його життя, громадсько-політичної та науково-педагогічної діяльності.

Джерела та література:

1. 1. Центральний державний архів вищих органів влади та управляння Україні (ЦДАВО). Ф. 9. Оп. 2. Спр. 115. 33 арк.
2. 2. ЦДАВО. Ф. 9. Оп. 2. Спр. 120. 13 арк.
3. 3. Гай-Нижник П. Моралевич Яків Михайлович.Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол.: І.М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.]; НАН України, НТШ. Київ: Ін-т енцикл. досліджень НАН України, 2019. URL: https://esu.com.ua/article-69219
4. 4. Мірчук П. Нарис історії Організації Українських Націоналістів. Т. 1: 1920-1939 / За ред. С. Ленкавського. Мюнхен; Лондон; Нью-Йорк: Укр. вид-во, 1968. 639 с.
5. 5. Маруняк В. Українська еміграція в Німеччині і Австрії по другій світовій війні. Т. 1. Роки 1945-1951. Мюнхен: Академічне вид-во д-ра Петра Белея, 1985. 432 с.
6. 6. Лозова О. Є. Микола Сціборський – лідер Леґії українських націоналістів. Вісник Львівської комерційної академії. Сер.: Гуманітарні науки. Львів: Вид-во Львів. комерц. акад., 2009. Вип. 7. С. 67-73.
7. 7. Головата Л. Діяльність УТГІ в контексті легального видавничого руху періоду Другої світової війни. Україна XX століття: культура, ідеологія, політика. Київ, 2011. Вип. 16. С. 305-325.
8. 8. Чуткий А. Вихідці з Поділля в стінах Київського комерційного інституту (нові матеріали до історії Поділля початку XX ст.). Наукові праці Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка: Історичні науки. 2015. Т. 25. С. 380-391.
9. 9. Панченко В. Г. Концепція фінансового розвитку України в ідеології Організації українських націоналістів. Гілея. 2009. Вип. 18. С. 28-36.
10. 10. Práce ruské, ukrajinské a běloruské emigrace vydané v Československu 1918-1945: (Bibliografie s biografickými údaji o autorech) / Bibliografii zpracovaly Z. Rachůnková a M.Řeháková, biografická hesla zpracoval J. Vacek. Praha : Národní knihovna České republiky, 1995. Díl. I; Svazek 2. 850 s.
11. 11. Українська господарська академія в Ч.С.Р. 1922-1935. Нью-Йорк: видання абсольвентів УГА та УТГІ, 1959. 247 с.
12. 12. Український технічно-господарський інститут позаочного навчання при Українській господарській академії. Подєбради, 1932. 16 с.
13. 13. Наріжний С. Українська еміграція: Культурна праця української еміграції між двома світовими війнами. Прага, 1942. Ч. 1. 372 с.
14. 14. Артюшенко Ю. Леґія українських націоналістів. Євген Коновалець та його доба. Мюнхен: Видання Фундації ім. Є. Коновальця, 1974. С. 380-394.
15. 15. Ленкавський С. Націоналістичний рух на ЗУЗ та 1-й Конгрес Українських націоналістів. Євген Коновалець та його доба. Мюнхен: Видання Фундації ім. Є. Коновальця, 1974. С. 395-425.
16. 16. Моралевич Я. Плян навчання Богословсько-Педагогічної академії УАПЦ. Бюлетень Богословсько-Педагогічної академії. Мюнхен, 1946. Ч. 1. С. 15-17.
17. 17. Моралевич Я. Висока богословська школа в Києві. Бюлетень Богословсько-Педагогічної академії. Мюнхен, 1946. Ч. 3. С. 37-40.